КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Aeo.aoi. iaoiae anoaiiaeaiiy o.ieДіяльність підприємства у встановленні ціни може бути по# в’язана з безліччю показників, але найбільш загальноприйняти# ми є фінансові показники, що відображають співвідношення між виторгом від продажу товарів, витратами виробництва і реаліза# цією й одержуваним прибутком. Складність виявлення витрат може бути пов’язана з такими причинами: · використання різних видів сировини; · використання різних категорій працівників та їхня квалі# фікація; · наявність різних видів накладних витрат; · складна організаційна структура фірми; Розділ 5. Методи встановлення ціни на товар · використання в технологічному процесі різних видів ОВФ; · випуск широкої номенклатури товару; · конструктивна і технологічна складність продукції, що ви# пускається. Усі ці обставини роблять структуру витрат потенційно склад# ною, тому що витрати пов’язані безпосередньо з фізичними особ# ливостями виробництва, з конструкцією товару, його матеріалоє# мністю, технологією виготовлення, вимогами до якості. Тому при ціноутворенні необхідна більша інформація, ніж міститься в бух# галтерському обліку. При цьому необхідно використовувати в роботі такі напрямки: · визначення дійсних витрат; · аналіз витрат; · контроль витрат, спрямований на їхнє зниження; · планування витрат. Основні групи витрат: 1. Витрати сировини і матеріалів. 2. Витрати робочої сили (праці). 3. Накладні витрати. Усі ці витрати, у свою чергу, можна розділити на прямі й не# прямі. Прямі витрати – становлять основну частину продукту (си# ровина і матеріали, зарплата за виконану роботу з виготовлення даного виробу, прямі накладні витрати). Вони відносяться до змінних витрат. Прямі накладні витрати – витрати, величина яких перебуває в прямій залежності від кількості випущених виробів або часу їх виготовлення (вартість інструментів, необхідних для виготовлен# ня даного виробу; електроенергія для технологічних цілей; тара; паливо й ін.) Непрямі витрати не перебувають в прямій залежності від об# сягу випуску або витрат робочого часу. До непрямих витрат нале# жать загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, вит# рати на збут, інші операційні витрати. Ці витрати можна назвати непрямими накладними. До складу загальновиробничих витрат включаються: 1. Витрати на керування виробництвом (оплата праці апарату керування, цехам і ділянкам; відрахування на соціальне і медичне страхування; витрати на оплату відряджень). Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б. Основи ціноутворення 2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів за# гальновиробничого призначення. 3. Витрати на обслуговування, страхування, експлуатацію і ремонт основних засобів і нематеріальних активів загальновироб# ничого призначення. 4. Витрати на поліпшення технології й організації виробництва. 5. Витрати на опалення, освітлення та інші комунальні пла# тежі. 6. Витрати на обслуговування виробничого процесу. 7. Витрати на охорону праці й техніку безпеки, а також на охорону навколишнього середовища. 8. Інші витрати (втрати від браку, оплата простою). Загальновиробничі витрати можна розділити на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносять витра# ти на обслуговування і керування виробництвом, що залишають# ся незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні витрати роз# поділяються на визначений об’єкт витрат з використанням бази розподілу (витрати робочого часу, заробітної плати, обсягу діяль# ності, прямих витрат, змінних витрат та ін.) при нормальній по# тужності. До з мінних загальновиробничих витрат відносяться вит# рати на обслуговування і керування виробництвом, що зміню# ються при зміні обсягу діяльності. Змінні витрати також розподіляються на визначений об’єкт витрат відповідно до бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Всі інші види витрат можна віднести до постійних непрямих витрат. До адміністративних витрат відносяться витрати на обслугову# вання і керування підприємством. До витрат на збут відносяться витрати, пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), маркетингом, рекламою. До інших операційних витрат відносять# ся витрати на дослідження і розробки, збиток від переоцінки і нестачі запасів, визнані штрафи, пеня та інші. У результаті виникають такі види вартості продукції: 1. Продуктова вартість, що складається із суми всіх прямих витрат. 2. Виробнича вартість, що включає у свій склад продуктову вартість і загальновиробничі витрати. Виробнича вартість реалі# зованої продукції є її собівартістю. 3. Комерційна (повна) вартість включає у свій склад всі опе# раційні витрати, які складаються із суми виробничої вартості, ад# міністративних, збутових і інших операційних витрат. Розділ 5. Методи встановлення ціни на товар Умовний приклад визначення ціни методом повних витрат. Підприємство розробило нову модель товару (модель#700). У результаті витрати на обслуговування моделі#700 значно змен# шилися, а надійність експлуатації підвищилася. План продажів становить 10 тис. штук виробів у рік. У таблиці 5.2.1 наводяться дані про витрати.__
ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Таким чином, суть методу ціноутворення, заснованого на по# вних витратах, полягає в підсумовуванні сукупних витрат (прямі плюс непрямі), прибутку і податку на додану вартість. Головна перевага цього методу – простота і зручність, однак він має два великих недоліки: 1. При встановленні ціни не беруться до уваги попит на товар і конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар при даній ціні не буде користуватися попитом, а продукція конкурентів може бути краща за якістю і більш відома покупцеві. 2. Будь#який метод віднесення на вартість товару накладних витрат (наприклад, адміністративних) є умовним. Він спотворює справжній внесок продукту в дохід підприємства. Наприклад, підприємство виготовляє три види товарів мо# дель#700, модель#600 і модель#500. Дані про якість товарів і вит# рати наведені в таблиці 5.2.2.
ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
У таблиці 5.2.2 (рядок 7) розрахована ціна одиниці кожного товару при рентабельності продукції 25 % за чистим прибутком і ПДВ, рівним 20 %. Яка з цих трьох цін по кожному товару найбільш правильна? Усі вони здаються однаковою мірою об# ґрунтованими. Тому розрахунок цін за методом повних витрат найкраще застосовувати на підприємствах з чітко вираженою ди# ференціацією при виробництві традиційних товарів або при вста# новленні цін на зовсім нові товари. Цей метод добре використо# вувати також для розрахунку цін на товари зниженої конкурен# тоздатності. Сутність методу ціноутворення на основі змінних витрат по# лягає у встановленні ціни шляхом додавання до змінних витрат маржинального доходу або маржинального прибутку. Змінні ви# трати є тією межею, нижче якої жоден виробник не буде оціню# вати свою продукцію. У будь#якому разі нижньою межею ціни є величина витрат, тоді як цінність товару для споживача визначає важливу межу для встановлення ціни. Умовний приклад визначення ціни методом прямих витрат.
ТАБЛИЦА и пример!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
………..
Відмінності в цінах і у величині виторгу з’являються через округлення в розрахунках коефіцієнтів. Цим же пояснюються розходження в сумах загального виторгу й очікуваного виторгу з таблиці 5.2.3. Але оскільки ці розходження несуттєві, то встанов# лення цін на основі змінних витрат цілком себе виправдовує у короткостроковому періоді. Однак, цей метод може бути вико# ристаний при встановленні цін тільки тоді, коли є невикористані резерви виробничих потужностей і коли всі постійні витрати відшкодовуються в цінах, установлених з поточного обсягу ви# робництва. Метод ціноутворення на основі змінних витрат також ефек# тивний при ухваленні рішення про вигідність додаткового замов# лення. Наприклад, на новий ринок надійшло додаткове замов# лення на модель#700 понад уже реалізовані 10 тис. штук. Ціна додаткового замовлення може бути розрахована на основі змінних витрат (з урахуванням рентабельності за чистим прибутком 25 %; ставки податку на прибуток 25 %; ставки ПДВ – 20 %) за форму# лою:
……………………
Така ціна цілком можлива, оскільки постійні витрати не змінюються і їхню частку в собівартості кожного виробу не по# трібно буде повертати в цінах виробів, реалізованих на новому ринку. Тому змінні витрати на одиницю виробу в 2110 гр. од. можуть бути використані як базова ціна на новому ринку. Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також ба# зується на аналізі собівартості, але він більш складний, ніж розг# лянуті вище методи. При граничному ціноутворенні надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кожної наступної одиниці вже освоєного товару або послуги. Цей метод виправданий у тому разі, якщо гарантований продаж за ви# щою ціною достатній, щоб покрити накладні витрати. Викорис# товують правило МС = MR, де МС – граничні витрати; MR – граничний дохід. При чистій конкуренції граничний доход дорівнює ціні това# ру, тобто: МС = Р. Таким чином, при чистій конкуренції ціна товару може дорівнювати граничним витратам. При чистій монополії ціна буде вища, ніж граничні витрати, і встановлюється з урахуванням попиту на товар. До витратних методів ціноутворення належать встановлення цін на основі ана_ лізу беззбитковості й одержанні достатньої суми цільового при_ бутку. Точка беззбитковості характеризує такий обсяг продажів у натуральному або грошовому вираженні, що дозволяє покрити всі витрати на виробництво і реалізацію продукції. Для одержання достатньої суми цільового прибутку визна# чається точка цільової (мінімальної) рентабельності. Точка без# збитковості в натуральному вираженні визначається за форму# лою:
ФОРМУЛІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
У нашому прикладі точка беззбитковості становитиме 23230 тис. гр. од., а точка цільової рентабельності – 47097 тис. гр. од. Якщо підприємство випускає широку номенклатуру однорідних виробів, то використовується варіант формул розрахунку в гро# шовому вираженні, де застосовуються середні ціни і середні змінні витрати, розраховані з урахуванням обсягу випуску кожного виду виробів (за формулою середньої арифметичної зваженої). Перераховані методи визначення цін на основі витрат най# більше підходять для встановлення базисної ціни, що повинна відповісти на запитання: можна або не можна виходити з даним товаром на ринок, ніж для визначення остаточної продажної ціни.
Дата добавления: 2014-01-15; Просмотров: 340; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |