КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
ГДВ та вимоги до них
Лекц. 3. Джерела забруднення: g. Відходи деревини при заготівлі, обробці, сплаві лісових матеріалів. h. Стічні води промислових та комунальних підприємств; води шахт, рудників, нафтопромислових об’єктів. i. Змивання міндобрив і отрутохімікатів із с \ г угідь; стоки тваринницьких ферм. j. Радіоактивні відходи. k. Викиди транспорту (особливо авто -, водного, залізничного). Види забруднення: o Хімічне – при надходженні лугів, кислот, нафти і нафтопродуктів; солей важких металів; отрутохімікатів і міндобрив (особливо солі ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію – із целюлозо-паперової, металургійної, коксохімічної промисловості та тваринницьких комплексів). o Фізичне – пов’язане із зміною фізичних властивостей води: прозорості; наявності суспензій (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини), температурного режиму – сповільнюють фотосинтез водних рослин, забруднюють зябра риб, погіршують смак води. o Біологічне – мікроорганізми (віруси та бактерії); енергетично-комунальні стоки; стоки підприємств мікробіологічної, м’ясо-молочної продукції і цукрових заводів. Таке забруднення поширене у зонах відпочинку. o Теплове – в результаті викидів теплових вод із енергетичних установок (АЕС, ТЕС) – підвищується температура і гине риба, загнивають водорості і мікроорганізми. Наслідки: 1. забруднення Світового океану; 2. вододифіцит; 3. зміна хімічного складу води; 4. відмирання водної рослинності і живих організмів води; 5. несприятливі рекреаційні ресурси; 6. захворювання людей і тварин; 7. погіршується стан водостоків, родючість і стан ґрунтів. Шляхи вирішення проблеми: - Раціональне використання водних ресурсів (сувора економія водовитрат; ефективне очищення стічних вод; санітарна охорона вод від виснаження та забруднення).
- Заміна на підприємстві водоємких технологій на більш прогресивні малоємкі. - Ефективне очищення і широке використання для зрошування і для виробництва стічних вод. - Заміна старої аварійної водогінної системи водопостачання населених пунктів на сучасну і надійну. - Встановлення водолічильників. 4. Джерела забруднення: a. Ерозія (водна, вітрова). b. Комунально-побутовий сектор та механічне забруднення (упаковочні матеріали, непридатна побутова техніка, скло, старі авто, поліетилен). c. С \ г (використання техніки, міндобрив та іншої хімізації: азот, фосфор, залізо, солі важких металів, стронцій, уран, радій; пестициди). d. Промисловість (гірничодобувна, заготівка лісу та ін.). e. ГЕС, ТЕС. f. Меліорація чи перезволоження g. Транспорт та прокладання доріг. h. Накопичення радіоактивних речовин. i. Наслідки стихійних лих.
Наслідки: 1. Засолення ґрунтів – утвор. осушення ґрунтів. 2. Забруднення твердими відходами великих площ. 3. Зменшення врожайності. 4. Виснаження ґрунту. 5. Радіоактивне забруднення. 6. Руйнація грунту під впливом гірничодобувної промисловості. Шляхи вирішення проблеми: a. Досконалість технологічних процесів у виробництві. b. Раціональне використання земель. c. Розумна технологія обробітку грунту. d. Ефективніша утилізація твердих відходів. e. Суворий контроль за використанням грунту для різних цілей. 5. Основна риса розвитку людства на сьогоднішній день – енергетика, яка впливає на виробництво, життя, рівень суспільства. Це енергія сонця, вітру, гідроенергія рік, ядерна, термоядерна. Людина лише перетворює одну енергію на іншу. Найактуальніший вплив мають електростанції. ТЕС: 1. виділяє багато тепла – виділяю СО2 (призводить до парникового ефекту), оксид сірки та азоту, спричинюють кислотні опади (гине флора і фауна, знижується врожайність, руйнуються споруди, вплив на людей).
2. Радіаційне забруднення – вплив радіонуклідів на ґрунти. 3. Забруднення земної поверхні шлаками і золою, що може негативно відобразитись на с \ г угіддях та шламами – вплив на водойми.
АЕС: 1. Забруднення відбувається ще на стадії видобування сировини – утворюються відвали пустих уранових порід, які згодом виділяють радіоактивний газ – радон. 2. Переробка – все, що стикається із радіоактивними речовинами заражене. 3. Відходи – смертельно небезпечні. Через певний проміжок часу (30 років) самі АЕС потрібно законсервовувати. ГЕС: 1. Затоплюють рівнинні родючі ґрунти. 2. Гине флора і фауна, а рештки планктону гниють і отруюють воду. 6. Парниковий ефект: діє як скло в парнику. Джерела: утворюється на основі збільшення вмісту СО2 (оксиду вуглецю) в повітрі внаслідок: техногенних викидів в атмосферу; вирубування лісів; розширення пустель; зменшення рослинного покриву, внаслідок будівництва населених пунктів, промислових підприємств, шляхів, полігонів. Водяна пара і СО2 створює ефект парника – підвищує температуру приземного повітря. Енергія сонця випромінюється, поглинаючи інфрачервоне теплове випромінення земної поверхні і атмосфери. Підвищення в атмосфері СО2 на 13 % - збільшує температуру на 0,5 0 С. Наслідки: Якщо темпи видобування кам. вугілля, нафти та газу і вирубування лісів значно зростуть – то через кілька десятків років зріст середньорічної температури приведе до: 1. катастрофічних змін клімату; 2. танення льодовиків; 3. підняття рівня Світового океану; 4. затоплення суші. Зріст температури передбачається нерівномірний, залежно від загальної циркуляції атмосфери (великі квітучі території перетворяться в пустелю). На сьогодні, рухаючись від Пн. Полюсу до Пн. Америки зафіксовані місця де лід відсутній. Кислотні опади. Джерела: промисловість, атомні двигуни, ТЕС. В результаті їх дії у НС надходить значна кількість сірки та азоту. Вони сполучаються із водяною парою, що міститься у атмосфері та утворюють оксид сірки, оксид азоту. Ці сполуки формуються у хмари та випадають у вигляді опадів – дрібних крапельок сірчаної та азотистої кислоти. Існують, так звані кислотні сніги, вони являються „бомбою сповільненої дії”, тому, що лежачи тривалий час на полях вони весь час підживлюють грунт кислотою.
Наслідки: 1. пониження врожайності у с \ г; 2. вплив з грунту кальцію, калію, магнію – що може деградувати флору і фауну; 3. отруєння всіх водних об’єктів – відбиток буде помітний на рибі та ін водних організмах; 4. зникнення лісів – спричинить утворення зсувів, селів, зникнення комах та в кінцевому результаті птах; 5. знищення людей (вплив на дихальні шляхи, очі, шкіру, волосяний покрив...). Смог: цеявище характерне для великих індустріально розвинутих міст, де велике зосередження людей, значна кількість транспорту; функціонує багато підприємств. Джерела: викиди промисловості; вихлопи транспорту; туман; дим пожеж чи при спалюванні побутового сміття. Ця сукупність формується у хмару і зависає над містом. Особливо це помітно, якщо погана циркуляція повітря. Наслідки: 1. перекривається доступ кисню; 2. можуть відбуватися фотохімічні реакції (під дією УФ); 3. інтенсивне підвищення радіації; 4. виникнення ряду захворювань (в основному пов’язаних із органами дихання та С – С С). Озонові діри: виникають в результаті руйнування озонової оболонки. Вперше таке явище було зафіксоване над о. Шпіцбергеном (на сьогодні зафіксовано і над Австралією). Джерела: транспорт; промисловість; виробники енергії; побутовий сектор (використання продуктів, які містять речовини, що руйнують озон); при запуску ракет у космос із їх пального виділяються і надходять ШР. Так, як озон виконує захисну функцію (захищає планету від прямого сонячного тепла та надходження радіації; від бомбардування метеоритними тілами тощо), то коли в атмосферу надходять різними шляхами шкідливі речовини, вони вступають в реакцію із озоном і розкладають його на кисень. Наслідки: 1. збільшення надходження сонячного тепла – парниковий ефект; 2. підвищення рівня радіоактивного випромінення; 3. зростання захворювань, як серед людей, так і серед тварин і рослин;
4. генетичні зміни у живих організмів, що може привести до утворення різних мутацій; 5. вимирання всього живого та планети в цілому.
НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. 1. Стандартизація в галузі охорони повітряного середовища. 2. Нормування домішок в атмосфері. 4. Поняття про розсіювання викидів в атмосфері. 5. Санітарно – захисні зони підприємства. 6. Нормування якості води у водоймах. 1. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог що до охорони НПС, використання природних ресурсів та гарантування екобезпеки. Екобезпека – такий стан НПС при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення загрози для здоров’я людини. Державні стандарти в галузі охорони НПС визначають: o поняття і терміни; o режими використання і охорону природних ресурсів; o методи контролю за станом НПС; o вимоги що до запобігання шкідливого впливу забруднення НС на здоров’я людини; o інші питання, пов’язані з охороною НС і використання природних ресурсів. Система державних стандартів включає в себе такі групи: - гідросфера; - атмосфера; - ґрунти; - флора; - фауна; - надра. І кожна ця група включає деякі види стандартів: 1. Основні положення. 2. Терміни, визначення, класифікація. 3. Показники якості середовища, параметри викидів, скидів, показники інтенсивності використання природних ресурсів. 4. Правила охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. 5. Методи визначення параметрів стану природних об’єктів. 6. Вимоги до засобів контролю і вимірювань стану НПС. 7. Вимоги до пристроїв, споруд по захисту НС. Ці державні стандарти є обов’язковими для виконання. Система екобезпеки включає в себе нормативи екобезпеки, до яких відносять: Ø ГДК забруднюючих речовин в НПС. Ø ГДР (рівні) акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу на НПС. Ø ГД вміст ЗР (забруднюючих речовин) в продуктах харчування. Ø ГДВ та ГДС (скиди) у НС забруднюючих хімічних речовин. Ø Граничні нормативи утворення ЗР, які відводяться у НПС при експлуатації технологічного чи іншого обладнання, споруди, об’єктів. Ø Нормативи використання окремих ресурсів, як сировини останнього виробничого процесу. Ø Нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих пересувних джерел. Нормативи ГДК забруднюючих речовин у НПС та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиним для всієї території України. Пріоритет обґрунтування ГДК належить радян. вченому проф.. В. Я. Рязанову – в 1971 році ним складено список для 120 речовин. Він обґрунтував критерії шкідливості забруднення: 1. Допустимою є та концентрація, яка не викликає у людини прямої чи не- шкідливої дії, не знижує її працездатності, не впливає на самопочуття і настрій. 2. Звикання до ШР (шкідливі речовини) повинне розцінюватись як несприятливий момент і доказ недопустимості цієї концентрації. 3. Недопустимі такі концентрації, які шкідливо впливають на рослинність, клімат, прозорість атмосфери і побутові умови населення.
2. Основною фізичною характеристикою домішок в атмосфері є їх концентрація – маса речовини в одиниці об’єму при нормальних умовах (мг \ м3). ГДК- максимальна концентрація домішок в атмосфері в певний проміжок часу, яка періодично, або на протязі життя людини не має негативного впливу на неї і на НС. Якщо речовина має негативний вплив на НС в менших концентраціях, ніж на організм людини, то при нормуванні виходить з порога дії речовини на НС. Види ГДК: 1. Максимально разова ГДК (ГДКmax) – концентрація, яка викликає рефлекторні реакції у людини при короткочасній дії на неї – 20 хв. (відчуття запаху, тепла, світлова чутливість). 2. Середньодобова ГДК (ГДКС. Д.) – встановлена для попередження загально токсичного, канцерогенного та ін. впливу на організм людини. Ця ГДК не має шкідливого впливу на людину у разі тривалої дії (24 год.). Найбільша концентрація (С) кожної шкідливої речовини над поверхнею грунту не повинна перевищувати максимально разової дії ГДК, тобто С ≤ ГДКmax,при тривалості дії не більше 20 хв. якщо час дії ШР більше 20 хв, то С ≤ ГДКС. Д. При одночасній присутності в атмосфері декількох ШР одно направленої дії, їх сумарна концентрація задовольняється умовою: С1 С2 Сn ─ + ─ + ─ ≤ 1, де С – концентрація речовини. ГДК1 ГДК2 ГДКn
3. У відповідності з вимогами ГОСТУ 17.2.3.02 – 78 для кожного промислового підприємства встановлюється ГДВ ШР в атмосфері при умові, що викиди ШР від даного джерела забруднення разом з ін. джерелами не створюють наземну концентрацію, що перевищить ГДК. · При визначенні ГДВ від розрахункового джерела необхідно врахувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від ін. джерел за умови: Сі + Сф ≤ ГДК, де Сі – концентрація ШР в наземному шарі повітря; Сф – фонова концентрація речовини. · Контроль ГДВ беруть в середньому за добу, місяць, квартал, рік. · ГДВ встановлюють для кожного джерела викиду. · Для неорганізованих джерел викидів, а також для сукупності дрібних джерел встановлюють сумарний ГДВ. · Якщо на певному виробництві ГДВ не може бути досягнуте відразу, то по за домовленістю з комітетом Мінохорони природи можливе поетапне зниження викидів до величини ГДВ. Цей комітет встановлює тривалість кожного етапу. · Паралельно з цим встановлюють значення – тимчасово погоджувального викиду ТПВ із врахуванням технології даного виробництва. · ГДВ і ТПВ встановлюють не рідше 1 разу \ рік. ТПВ – викид забруднюючих речовин у повітрі, що встановлюється на відповідний термін на рівні викидів аналогічних за потужностями і технології до досягнення ГДВ. ГДВ – науково – технічний норматив, який встановлюється за умови, щоб вміст ЗР в приземному шарі повітря від джерела, або їх сукупності не перевищував норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світів. 4. Розповсюдження в атмосфері ЗР, котрі викидаються із труб і вентиляційних пристроїв відбуваються за законами турбулентної дифузії. На процес розсіювання викидів мають вплив: · стан атмосфери (вітер, вологість, атм. тиск); · розміщення підприємств і джерел викидів; · характер місцевості (рівнина, степ, гори, ліс); · хімічні та фізичні властивості речовини, що викидається; · висота джерела викиду (за рахунок більш інтенсивного потоку повітряних мас); · діаметр труби і т. д. Горизонтальне переміщення домішок визначається в основному швидкістю вітру, а вертикальне – розподілом температури у вертикальному напрямку. По мірі віддалення від труби у напрямку розповсюдження промислових викидів можна умовно виділити 3 зони забруднення атмосфери: 1. Перекид факела викидів – характеризується невисоким вмістом ШР в приземному шарі атмосфери. 2. Задимлення з максимальним вмістом ШР. 3. Поступове зниження рівня забруднення. · 2 – найбільш небезпечна зона для населення. Її розміри залежать від метеоумов. · При викидах через високі труби в безвітряних умовах розсіювання ШР здійснюється під дією вертикальних потоків. · Великі швидкості вітру сприяють розбавленню шкідливих домішок, що зумовлює зниження їх концентрації у напрямку вітру. На основі цього вводять поняття для джерел викидів – небезпечна швидкість вітру. · Швидкість викинутого газу повинна вдвічі перевищувати небезпечну швидкість вітру на рівні горловини труби. · Саме ж розсіювання домішок залежить від розмірів частинок; впливу температури на НС (якщо t0 НС ▼ із h – повітряний газовий потік ▲, а на його зміну опускаються холодні повітряні маси – ці умови назив. конвективні) (якщо ж t0 із h ▲ – з-газоповітряний потік, що має нижчу t0 вверх не піднімається, а затухає – це інверсійні умови). · Тумани – негативно діють на процес розсіювання викидів. Краплини туману поглинають забруднюючі частинки. В результаті цього концентрація токсичних речовин дуже зростає в шарі туману і зменшується над ним. Розчинення двоокису сірки в краплинах туману призводить до утворення сірчаної кислоти та випадання кислотних опадів. · Опади – очищають повітря від домішок. Після тривалих інтенсивних опадів високі концентрації домішок в атмосфері практично не спостерігаються. · Сонячна радіація – обумовлює фотохімічні реакції в атмосфері з утворенням вторинних речовин більш токсичних, ніж вихідні продукти, що викидаються джерелами забруднення. Більшість газоподібних домішок, що викидаються в атмосферу знаходяться в відновленій формі, або у вигляді окислів з низьким ступенем окислення, а повертаються на землю сполуками з високим ступенем окислення. Таким чином тропосфера відіграє роль окислювального середовища. В ролі окислювача може бути кисень, озон та ін. саме в цій сфері проходять безперервні процеси, що викликають зміни концентрації домішок в атмосферному повітрі. 5. Важливе місце в системі охорони атмосферного повітря займають роботи планувальної забудови, що дозволяє при постійних викидах знизити вплив забруднення НС на людину. Особливе значення мають взаємне розміщення промислових об’єктів і населених масивів. Площадки для розміщення промислових об’єктів необхідно вибирати із урахуванням: -- аеродинамічної характеристики і рельєфу місцевості (на рівному підвищеному місці із достатнім продуванням вітру); -- рози вітрів. Об’єкти, які являються джерелами викидів у НС ШР слід відділити від місць проживання населення С –З З підприєм. Розміри цих зон до межі жилої забудови встановлюють в залежності від: · потужності підприємства; · умов здійснення технологічного процесу; · характеру і кількості викинутих у НС ШР. Підприємства за санітарними критеріями діляться на 5 класів для яких встановлені розміри: 1кл. – дії на НС – 1000 м (хімічні, нафтопереробні, металургійні з-ди, целюлозно-паперові комбінати); 2кл. – 500 м (цементні, гіпсові, азбестові, вапнякові з-ди); 3 кл. – 300 м (залізобетонні, асфальтобетонні з-ди, ТЕЦ); 4 кл. - 100 м (м \ б, металообробні, ел-монтажні з-ди); 5 кл. – 50 м (харчова промисловість). --- Підприємства, що не виділяють в атмосферу ШР, можуть бути розміщені в межах житлових районів. При наявності несприятливих кліматичних умов С –З З-у можна збільшити в 3 рази, якщо: 1. Розміри зони можуть бути зменшенні при: - зміні технології; -вдосконаленні технологічного процесу; - впровадженню високоефективних і надійних в експлуатації споруд. 2. С – З З не можна розглядати як резервну територію підприємства і використовувати під розширення промислової діяльності. 3. На території С –З З можна розміщувати об’єкти нижчого класу шкідливості, ніж саме ви-во: гаражі, склади, медпункт, їдальня, депо, адміністративний корпус... 4. Територія С –З З із сторони житлового масиву повинна бути засаджена – не менше 10 м, а при ширині зони 100 м- не менше 20 м. 5. На території С –З З не можна розміщувати: дитсадки, парки відпочинку, дит. майданчики, навчальні заклади, заклади громадського харчування, профілакторії, розважальні заклади тощо. 6. Нормування якості води рік, озер, водосховищ проводять відповідно до санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення. --- Згідно документації розрізняють 2 категорії водойм: 1. – водойми питного і культурно побутового призначення. 2. – водойми рибогосподарського призначення. --- Склад і властивості води в об’єктах 1 категорії повинні відповідати нормам на відстані 1 км вище по течії, в непроточних водоймах – в радіусі 1 км від пункту водокористування. --- Склад і властивості води в об’єктах 2 категорії повинні відповідати нормам в місцях випуску стічних вод при наявності течії, а при її відсутності – не далі, ніж на 500 м від місця випуску. --- Правила встановлюють нормативні значення для таких параметрів води: · вміст плаваючих домішок і завислих речовин; · запах; · присмак; · забарвлення і температура води; · значення pH; · склад і концентрація мінеральних домішок і розчиненого у воді кисню; · біологічна необхідність води в кисні; · склад ГДК отруйних і ШР і хвороботворних мікроорганізмів. --- Шкідливі та отруйні речовини різні за складом, тому їх нормують за принципом лімітую чого показника шкідливості – найбільш ймовірна шкідлива для кожної речовини. При нормальній якості води у водах 1-ої категорії використовують 3 види лімітую чого показника шкідливості: 1. санітарно – токсичний; 2. загально санітарний; 3. органолептичний. Для водойм 2-ої категорії крім цих 3-х ще + 4. токсикологічний --- нормами встановлено ГДК більше 400 ШР у водоймах 1 категорії, а також більше 100 ШР – для водойм 2-ої категорії. ГДК у водоймах 2-ої категорії як правило менші, ніж 1-ої, тому що 1 категорія проходить перед вживанням додаткове очищення. --- Підприємство веде контроль за якістю води, тому і здійснює технічні та ін. заходи для запобігання забруднення. --- Щоб гарантувати якість води для кожного підприємства встановлюють ГДС (скид). ГДС – маса ШР в стічних водах, що є максимально допустимою встановленим режимом в даному пункті водного об’єкту за одиницю часу з метою забезпечення нормальної якості води в контрольному пункті. --- При надходженні декількох речовин з однаковим лімітуючим показником шкідливості сума відношень фактичних концентрацій цих речовин і відповідність ГДК повинна перевищувати 1. --- Речовини, що знаходяться в стоках здатні окислюватись, що пов’язано з споживанням розчиненого у воді кисню. Нестача кисню – веде до явища автофікації. Існують випадки, коли забороняється скидання у водойми стічних вод: 1. Якщо цього можна уникнути, використовуючи більш раціональну технологію, системи оборотного водозабезпечення. 2. Якщо стічні води містять цінні відходи котрі можна утилізувати. 3. Якщо стічні води містять у собі сировину, реагенти і продукцію підприємств у кількостях, що перевищують технологічні витрати. 4. Якщо стічні води містять речовини для яких не встановлені ГДК.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 628; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |