ІІ питання. Психодіагностування у дорослому (зрілому) віці

Потреба психодіагностування дорослих людей може мати різну природу. Часто це відбувається з їхньої ініціативи при вступі до вузу, прийомі на роботу, конкурсному відборі на певну посаду, визначенні профпридатності. Воно може бути мотивованим інтересами психологічного самопізнання. Нерідко психодіагностування ініціює фаховий психолог, щоб зрозуміти проблему клієнта і характер допомоги, яку йому необхідно надати.

Психологічна характеристика дорослості

Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, впродовж якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концеиції, самостверджується у професії, суспільстві, облаштовує сімейне життя, виявляє піклування про себе і близьких. Неминучими є і різноманітні вікові кризи, спричинені послабленням психофізичних функцій, зниженням можливостей, зміною провідних видів діяльності, соціального статусу. Однак, попри неприємні переживання і втрати, доросла людина збагачується життєвим досвідом, обирає адекватні ролі в нових реаліях тощо. На цьому етапі виникають специфічні особливості Я-концепції, спонукальної та емоційної сфер особистості, змінюється спосіб життєдіяльності (створення сім'ї, сімейні стосунки, батьківські функції, кар'єра, творчі досягнення тощо).

Дорослість починається після юності і триває до кінця життя. Нового масштабу набувають психічний та особистісний розвиток людини, розширюються її можливості як суб'єкта діяльності, пізнання, спілкування. Одночасно доросла людина відповідає за інших людей, повинна вирішувати безліч складних соціальних завдань, долати професійні та особистісні випробування, переживати втрати.

Потужним є прагнення дорослої людини до незалежності і самостійності у прийнятті рішень, навіть якщо це пов'язано з ризиком для власного благополуччя. Досягнення соціальної зрілості є передумовою самостійності дорослої людини на роботі й у сім'ї, реалізації її здібностей та цілей. Дорослий критично оцінює життя, роздумує щодо правильності обраного життєвого шляху, своєї ідентичності.

Характерні для більшості дорослих людей психологічні проблеми відрізняються від проблем дитинства, отроцтва і юності. Так, у дітей, підлітків і юнаків немає відчуття минулого, яке необхідно оцінювати в контексті сьогодення, плануючи майбутнє. Недостатньо вони співвідносять майбутнє із сьогоденням. Думки про майбутнє формують у них мрії, фантазії. Діти, підлітки, юнаки майже нічого не роблять для реалізації майбутнього. На відміну від них дорослі пов'язують минуле, теперішнє і майбутнє, орієнтуючись на досвід, плануючи своє життя. Вони виявляють особливий інтерес до важливих в особистому і діловому спілкуванні здібностей.

У дорослих і дітей різна спонукальна сфера. Інтереси дорослих людей сконцентровані на забезпеченні матеріального благополуччя і досягненні морального задоволення від життя за рахунок турбот про сім'ю, близьких людей, трудової діяльності. Мотивація поведінки дітей пов'язана із задоволенням нагальних потреб. Нормальних, здорових дітей характеризує домінування бурхливих (сильних) емоцій, дорослих – врівноваженість, стриманість.

Отже, зрілість є надзвичайно тривалим періодом у житті людини. Якщо у генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацією воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців – 14–16 років, дівчат 12 –15 років), то потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості, що ґрунтується на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і передбачає оперативну, вправну й ефективну діяльність. Технологія діагностування дорослих людей, вибір методів цієї роботи детермінуються їх соціально-психологічними особливостями.

Особливості застосування психодіагностичних методів стосовно дорослих людей

Надійність і валідність психологічного діагностування особистості зрілого віку забезпечують розроблення та практичне застосування психодіагностограм, суттєвим елементом яких є визначення конкретних психодіагностичних методик, з'ясування проміжних висновків, формулювання на їх основі психологічного діагнозу. У психологічній діагностиці психодіагностограми будують з урахуванням вікових особливостей людини, характерних для різних періодів її життя проблем, їх впливу на навчальну й трудову діяльність.

Методи психодіагностування дорослих мають бути особистісно і психологічно орієнтованими, оскільки інтелектуальний розвиток з початком дорослості завершується, а особистісний триває. Тому застосування загальних тестів, призначених для діагностування пізнавальних процесів, дає змогу з'ясувати, чи зберігаються з віком і якою мірою притаманні в дитинстві характеристики розумового розвитку.

Оскільки людей зрілого віку переважно цікавлять питання, пов'язані з їх особистістю (самооцінювання, рівень інтелектуального розвитку, рівень емоційного вигоряння, емпатійні здібності, соціально-психологічні настанови у мотиваційній сфері тощо) та професійною діяльністю (наприклад, стиль поведінки в конфліктній ситуації), на них зосереджується і психодіагностування. Пізнавальну сферу дорослої людини діагностують з використанням тестів (методик):

· «Впізнавання фігур» (діагностування особливостей сприймання і впізнавання у дітей і дорослих);

· «Визначення короткочасної пам'яті» (встановлення обсягу короткочасної зорової пам'яті);

· «Оперативна пам'ять» (дослідження короткочасної пам'яті);

· «Заучування 10 слів» А. Лурії (з'ясування стану пам'яті, уваги, стомлюваності);

· «Відтворення розповіді» (дорослий варіант) (вивчення рівня, обсягу смислової пам'яті, здібності до запам'ятовування текстів);

· «Опосередковане запам'ятовування» (визначення особливостей опосередкованого запам'ятовування, мислення). Методику запропоновали Л. Виготський і А. Лу-рія, розробив А. Леонтьев;

· «Піктограма» (дослідження особливостей опосередкованого запам'ятовування і його продуктивності, характеру розумової діяльності, рівня формування понятійного мислення). Розрахована на осіб, не молодших 14 років;

· «Коректурна проба» (тест Бурдона) (вивчення концентрації і стійкості уваги);

· «Таблиці Шульте» (діагностування стійкості уваги і динаміки працездатності). Використовують для обстеження осіб різного віку;

· «Червоно-чорна таблиця» Горбова (оцінювання переключення і розподілу уваги). Може бути використана для обстеження дітей і дорослих;

· «Інтелектуальна лабільність» (діагностування переключення уваги);

· «Тлумачення приказок» (дослідження рівня мислення, уміння розуміти і оперувати переносним значенням тексту, диференційованості та цілеспрямованості думок, ступеня їх глибини, рівня розвитку мовних процесів). Застосовують при дослідженні підлітків і дорослих;

· «Складні аналогії» (діагностування мислення). Послуговуються цією методикою для з'ясування розуміння складних логічних відношень і виділення абстрактних зв'язків. Призначена вона для підліткового віку і дорослих;

· «Виділення суттєвих ознак» (виявлення особливостей мислення). Використовується для дослідження здатності відрізняти суттєві ознаки предметів або явищ від несуттєвих, другорядних. За характером ознак можна судити про переважання конкретного або абстрактного стилю мислення. Тест придатний для обстеження дітей і дорослих.

· Діагностування спеціальних здібностей, а також інтелекту у зрілому віці здійснюють з метою самопізнання та з'ясування відповідності вимогам до певної професії. Загальновідомими і поширеними є тести і методики, що діагностують мислительну діяльність та рівень IQ:

· тест зростаючої складності Равена (оцінювання логічності мислення і невербального інтелекту);

· тест механічної тямущості Беннета (діагностування здібності до техніки);

· методика виділення істотних ознак (оцінювання логічного мислення);

· культурно-вільний тест Кеттела (вимірювання рівня інтелектуального розвитку незалежно від впливу факторів навколишнього середовища (культури, освіти тощо)). Придатний для індивідуального і групового обстеження;

· методика виключення понять (дослідження здатності до класифікації й аналізу);

· методика «Прості аналогії» (виявлення характеру логічних зв'язків і відношень між поняттями). Застосовують для обстеження осіб віком від 10 років і старших;

· методика «Складні аналогії» (виявлення того, наскільки досліджуваному доступне розуміння складних логічних відношень і виділення абстрактних зв'язків). Призначена для дослідження підлітків і дорослих;

· методика «Числові ряди» (дослідження логічного аспекту математичного мислення);

· методика «Впізнавання фігур» (дослідження процесів сприйняття і пізнання дітей і дорослих);

· методика «Компас» (оцінювання просторового уявлення). Оскільки існують статистично значущі кореляції показників просторового уявлення з рівнем логічного мислення, методика рекомендована для непрямого оцінювання рівня логічного мислення і використовується для профвідбору;

· тест «Коефіцієнт інтелекту» (оцінювання інтелектуальних здібностей і нестандартного мислення дітей від 12 років і дорослих);

· тест Г.-Ю. Айзенка (оцінювання інтелектуальних здібностей осіб віком від 18 до 50 років, що мають освіту, не нижчу від середньої);

· тест Д. Векслера (дослідження розумового розвитку);

· тест структури інтелекту Р. Амтхауера (вимірювання рівня інтелектуального розвитку осіб віком від 13 до 61 року). Складається з дев'яти субтестів, кожен з яких спрямований на вимірювання різних функцій інтелекту: шість субтестів діагностують вербальну сферу, два – просторову уяву, один – пам'ять;

· АСТРР (для абітурієнтів і старшокласників – тест розумового розвитку). Він складається з 8 субтестів: обізнаність; подвійні аналогії; лабільність; класифікації; узагальнення; логічні схеми; числові ряди; геометричні фігури.

Інтелект, як правило, діагностують за допомогою тестів інтелекту, що складаються з кількох субтестів, спрямованих на вимірювання інтелектуальних функцій (логічного мислення, смислової й асоціативної пам'яті тощо). Отримані результати виражаються кількісно як коефіцієнт інтелекту (IQ). Однак під час інтерпретації загального результату не можна цілком покладатися на загальний показник IQ. Істотну інформацію дає інтерпретація профілю результатів за субтестами. Область середніх значень шкали IQ не дає уявлення про те, у яких субтестах результати вищі середнього, а в яких – нижчі. Наприклад, показник IQ в 100 балів може бути отриманий і за однорідного профілю досягнень (коли за всіма субтестами результати вищі середнього значення), а також досягнення за одними субтестами результатів вищі середнього, а за іншими – нижчі. IQ або будь-який інший показник слід завжди наводити разом з назвою тесту, у якому вони отримані. Тестові показники не можна інтерпретувати окремо від конкретного тесту, також слід пам'ятати, що IQ не є сталою величиною і змінюється під впливом різноманітних чинників.

Цікавою і багатою є емоційна сфера дорослих. Для діагностування їх емоційних станів можна застосовувати такі методики:

· опитувальник для оцінювання синдрому психічного вигоряння (діагностування емоційного виснаження, деперсоналізації, редукції особистих досягнень);

· шкала депресії (за Т. Балашовою, О. Єлісєєвим) (діагностування наявності і ступеня вираження депресії);

· опитувальник Бека (діагностування депресивних станів);

· тест визначення типового стану Е. Ейдеміллера, В. Юстицького (вимірювання професійно зумовлених станів: загальної незадоволеності, нервово-психічної напруги, тривожності);

· тест кольорів Люшера (дослідження особливостей емоційного стану);

· метод малюнкової фрустрації Розенцвейга (дослідження реакцій на невдачу і способів виходу із ситуацій, які перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості);

· методика оцінювання психологічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруги і комфортності (за М. Курганським і Т. Немчиним);

· тест тривожності Ч.-Д. Спілбергера і Ю. Ханіна (самооцінювання рівня тривожності за певний час);

· методика вимірювання рівня тривожності Тейлора, яка використовується при індивідуальному і груповому обстеженні (визначення рівня тривожності особистості);

· торонтська алекситимічна шкала (ТАШ) (вимірювання рівня алекситимії – особливості, що характеризує важку стресову ситуацію);

· методика емоційно-колірної аналогії О. Лутошкіна (вивчення особливостей емоційного стану досліджуваного);

· методика діагностування невротизму (опитувальник Т. Ташева) (визначення наявності і рівня невротичного розладу особистості та його виду);

· методика вимірювання вираження стану нервово-психічного напруження (за Т. Немчиним) (виявлення рівня нервово-психічної напруги);

· методика виявлення ступеня вираження зниженого настрою – субдепресії (В. Тунг, Т. Балашова);

· САН (уточнення особливостей самопочуття, активності, настрою);

· колірний тест ставлень А. Еткінда, невербальний компактний діагностичний метод (відображення свідомого і часткового неусвідомлюваного рівнів ставлень людини). Методичною його основою є кольороасоціативний експеримент, у процесі якого досліджуваному пропонують за допомогою кольору виразити своє ставлення до партнера;

· методика діагностування рівня емоційного вигоряння В. Бойко (встановлення провідних симптомів, фаз емоційного вигоряння (напруга, резистенція і виснаження));

· методика «Диференціальні шкали емоцій» К. Ізарда, (виявлення домінуючих емоцій, що дають змогу якісно описати самопочуття обстежуваного).

Особливий інтерес у дослідників викликає сфера міжособистісних стосунків дорослої людини, для якої можна застосовувати такі діагностичні методики:

· соціометричний тест, призначений для діагностування емоційних зв'язків у групі;

· методика діагностування міжособистісних стосунків (Т. Лірі), що дає змогу вивчити стиль і структуру міжособистісних стосунків, уявлення досліджуваного про себе, своє ідеальне Я, ставлення до себе;

· методика вивчення стосунків «учень – викладач» (Ханін – Стамбулов);

· методика вивчення психологічної атмосфери в групі (Ф. Фідлер), яка призначена для дослідження особливостей психологічної (емоційної) атмосфери в трудовому колективі;

· тест «Психологічне кліматичне коло», який діагностує психологічний клімат, що вимірюється за допомогою ділової та емоційної складових;

· методика «Стиль управління колективом» допомагає діагностувати стиль, який реалізує керівник в управлінні трудовим колективом (ліберальний, демократичний або авторитарний);

· тест К. Томаса, призначений для визначення стратегій поведінки досліджуваного в конфліктних ситуаціях;

· методика «Конструктивна сварка» (С. Кратохвіл), спрямована на визначення міри конструктивності конфлікту і його результатів (застосовується в сімейній психології);

· методика «Вивчення згуртованості колективу» (показники ціннісно-орієнтаційної єдності) Р. Нємова, що допомагає виявити рівень згуртованості і ціннісно-орієнтаційну єдність колективу через визначення частоти поширення позитивних і негативних характеристик значущого для групи явища;

· методика «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) Е. Ейде-міллера, В. Юстицького, яка призначена для з'ясування особливостей відносин батьків з дитиною, задоволення її потреб, рівня й адекватності вимог до неї;

· тест-опитувальник задоволеності шлюбом (В. Сталін, Т. Романова, Т. Бутенко), що призначений для визначення рівня задоволеності-незадоволеності подружжя шлюбом;

· методика «Конфліктність у різних сферах життєдіяльності сім'ї», в якій використано найпоширеніші конфлікти у 8 сферах сімейного життя: відносини з родичами і друзями; виховання дітей; прагнення до автономії; порушення рольових очікувань; неузгодження норм поведінки; домінування одного з подружжя; ревнощів; розбіжності у ставленні до грошей;

· методика «Розподіл ролей в сім'ї», яка призначена для визначення усталеної в молодій сім'ї практики розподілу ролей;

· методика «Діагностика батьківського ставлення» А. Варга і В. Століна, яка допомагає виявити особливості ставлення батьків до дитини, що описуються в ракурсі таких шкал: прийняття – неприйняття дитини; кооперація; симбіоз; авторитарна гіперсоціалізація; «маленький невдаха»;

· малюнковий тест «Малюнок сім'ї» (Т. Хоментаускас), що дає змогу виявити особливості внутрісімейного спілкування.

Оскільки дорослі люди обирають чи обрали певну професію, актуальними для них є методики, призначені для з'ясування адекватності обраної професії їх потребам, інтересам, цінностям, професійному самовизначенню. Для цього можна скористатися: методикою «Мотиви вибору професії», призначеною для визначення провідних мотивів (внутрішньо індивідуальних або соціально значущих) при виборі професії; тестом Д. Голланда, що діагностує тип особистості залежно від здібностей, бажань, захоплень, інтересів; диференційно-діагностичним опитувальником Є. Клімова «Я надам перевагу», спрямованим на визначення типу професійної сфери діяльності оптанта; опитувальником для дослідження пізнавальної сфери особистості в контексті професійної орієнтації за методикою Л. Иовайші «Визначення схильностей».

Дорослі люди неохоче вдаються до психодіагностування через брак часу і різноманітні комплекси. Тому тести, призначені для дорослих людей, повинні мати практичне значення, не забирати багато часу, а запитання – бути коректними. Як правило, дорослі надають перевагу індивідуальному тестуванню і самотестуванню.

Висновки до 2 питання

Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, впродовж якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концеиції, самостверджується у професії, суспільстві, облаштовує сімейне життя, виявляє піклування про себе і близьких. Неминучими є і різноманітні вікові кризи, спричинені послабленням психофізичних функцій, зниженням можливостей, зміною провідних видів діяльності, соціального статусу. Однак, попри неприємні переживання і втрати, доросла людина збагачується життєвим досвідом, обирає адекватні ролі в нових реаліях тощо.

Отже, зрілість є надзвичайно тривалим періодом у житті людини. Якщо у генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацією воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців – 14–16 років, дівчат 12 –15 років), то потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості, що ґрунтується на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і передбачає оперативну, вправну й ефективну діяльність. Технологія діагностування дорослих людей, вибір методів цієї роботи детермінуються їх соціально-психологічними особливостями.

Висновки до лекції

Зав. кафедри ТМПП Проф. Варій М.Й.

Викладач кафедри ТМПП Терлецька Ю.М.

Дата добавления: 2014-01-11