Причини і передумови італійського «економічного дива»

А. де Гаспері. Італійське «економічне диво».

Перші парламентські вибори на основі нової конституції дали впевнену перевагу ХДП, яка сформувала уряд на чолі з А. де Гас­пері. Він знаходився при владі в Італії до 1953 р.

А. де Гаспері, будучи високоосвіченою людиною, учасником руху

Опору, маючи багатий життєвий досвіт, не мислив Італію поза європейським співтовариством. У 1949 р. однією з перших вона стала членом НАТО — єдиною з колишніх фашистських країн, якій було виявлено таку честь (ФРН прийняли в НАТО в 1955 р.).. Хоча, па відміну від країн, які утворювали НАТО, Італія не була ні північною, ні атлантичною державою. Велика Британія та інші союзні країни спочатку заперечували членство Італії, побоюючись, що вона стане споживачем союзних ресурсів. Зрештою союзники погодилися з тим, що прийняття Італії до НАТО слугуватиме зміцненню прозахідних політичних сил в Італії і полегшить залучення цієї країни до західних економічних структур. У 1957 р. Італія стала однією зі співзасновниць ЄЕС.

Вибір демократичного шляху розвитку став однією з причин італійського «економічного дива».

У 1950—1960-ті рр. Італія переживала період бурхливого розвитку економіки. За темпами зростання у Європі вона поступалась лише

ФРН. Завдяки економічному зростанню Італії вдалось розрахуватися з боргами і стабілізувати грошову одиницю ліру. Підвищився життєвий рівень італійців, сформувалась «держава процвітання». Результатами цього зростання в основному скористалась промислово розвинута Північ країни. Південь залишався осередком бідності й соціальної напруги.

□ Аграрна реформа, яка дещо зняла гостроту соціальної напруги на селі та земельної проблеми. Селяни отримали за викуп і кредит 1,5 млн. га. Проведення реформи сприяло розширенню внутрішнього ринку, модернізації сільського господарства.

□ Відмова США та Великої Британії від своїх часток репарацій з Італії.

□ Допомога за планом Маршалла (1,5 млрд. дол.), що дозво­лило в короткий термін відновити довоєнний рівень виробництва (1948 р. — у промисловості, 1950 р. — у сільському господарстві).

□ Державна підтримка великих корпорацій, стимулювання централізації капіталу. У результаті цього з'явилися великі промислові імперії: ФІАТ, Монтекатіні, Піреллі, Едісон, Оліветті та ін.

□ Створення великих державних підприємств і значного за розмірами державного сектору економіки (до 40 % промисловості).

□ Значні капіталовкладення у розвиток відсталого Півдня країни.

□ Дешева робоча сила.

□ Залучення іноземного капіталу.

□ Участь у європейських інтеграційних процесах.

□ Створення широкої системи соціального забезпечення, яка сприяла розвитку внутрішнього ринку.

□ Проведення структурної перебудови економіки, орієнтація на експорт. Оновлення технологічної бази, запровадження досягнень НТР.

□ Надання пільг малому і середньому бізнесу. Масовий випуск недорогих якісних товарів повсякденного попиту, побутової техніки, одягу, взуття тощо.

□ Грошові перекази 300 тис. італійців, які щороку від'їжджали на заробітки за межі країни.

□ Розвиток системи курортів, туризму, відпочинку і розваг.

□ Бурхливий економічний розвиток супроводжувався і масовим робітничим рухом, який досяг вагомих результатів. За рівнем заробітної плати, системи соціального забезпечення, розміром пенсій Італія поступалася лише скандинавським країнам.

Дата добавления: 2014-01-11