КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття та загальна характеристика судового контролю
Вступ Тема: Судовий контроль Лекція № 6 1. Поняття та загальна характеристика судового контролю. 2. Види судового контролю. 3. Контрольна діяльність Конституційного Суду України. 4. Система адміністративних судів: сутність та перспектива. При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що Конституція України гарантує судовий захист від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, що порушують пава і свободи людини і громадянина. У частині другій ст.55 Основного Закону визначено: "Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". У повсякденному житті ця конституційна гарантія права на судовий захист від неправомірних дій органів державної влади мас реалізовуватися через систему адміністративних судів. Адміністративна юстиція має досить давню історію часів царської Росії. Так, адміністративно-правові спори у дореволюційній Росії другої половини XIX ст. розглядалися спеціально створеними органами - змішаними губернськими присутствіями, до складу яких входили чиновники та представники дворянського, земського міського самоврядування. Функціонування цих органів в умовах відсутності процесуальних підстав не відрізнялося регулярністю та постійністю. Формування моделі адміністративної юстиції у царській Росії характеризувалося різноманітністю підходів, думок і тим самим було аналогічним досвіду західноєвропейських країн, де також формувалися різні системи адміністративної юстиції. Україна вже здавна намагалася ввести адміністративну юстицію, подібну до західноєвропейських зразків. Першою спробою запровадження адміністративної юстиції можна вважати проект Народного комісаріату юстиції України від 1921 р. і ст. 158 українського Адміністративного кодексу від 12 жовтня 1927р., відповідно до яких всі важливі заходи щодо здійснення розпорядчих актів управління могли бути оскаржені у суді. Конституція СРСР 1977 року і Конституція Української РСР 1978 року закріпити за громадянами право на оскарження до суду дій службових осіб, державних і громадських органів, яке реалізується в порядку, встановленому законом. Аж через десять років, під час "перебудови", у червні 1987 року на втілення цих конституційних положень було прийнято Закон СРСР "Про порядок оскарження до суду неправомірних дій посадових осіб, які порушили права громадян", і лише після цього предметом оскарження у суді стали дії колегіальних державних органів, але акти органів державного управління і посадових осіб, що мали нормативний характер не підлягали судовому оскарженню, такі питання вирішувалися лише в адміністративному порядку, тобто оскарження у вищестоящі органи державної влади.
Слід звернути увагу, що предмет судового оскарження суттєво розширився після прийняття у 1996 році нової Конституції України, яка передбачає універсальне правило: "Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". Задля реалізації цього права громадян зараз відбувається процес формування системи адміністративних судів. Перший законодавчий крок до створення адміністративних судів зроблено в ході так званої "малої судової реформи" 2001 року, коли законом було рекомендовано Голові Верховного Суду та міністрові юстиції підготувати та внести Президентові подання щодо утворення Вищого адміністративного суду, тим часом Верховна Рада України прийняла Закон України "Про судоустрій" (07.02.2002 р.), яким було визначено місце адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції, встановлено трирічний строк для їх створення. Систему адміністративних судів, відповідно до Закону, становлять місцеві (окружні) адміністративні суди, що утворюються в округах згідно з указом Президента, апеляційні адміністративні суди і Вищий адміністративний суд України. Найвищою інстанцією у вирішенні адміністративних спорів має стати Судова палата Верховного Суду України в адміністративних справах. На виконання положень зазначеного Закону 1 жовтня 2002 року Президент України підписав Указ, яким у місті Києві утворено Вищий адміністративний суд України. Паралельно з процесом створення системи адміністративних судів їде і процес створення нормативної бази задля забезпечення їх функціонування. Так, ще у 1996 Частина перша статті 55 Конституції України від 28 червня 1996 року була створена робоча група з підготовки проекту Адміністративного процесуального кодексу, але, на жаль, і досі жодний з запропонованих проектів Верховною Радою України не був прийнятий.
Судовий контроль – специфічний вид контролю у сфері державного управління, своєрідний прояв судової влади. Судовий контроль здійснюється Конституційним судом, судами загальної юрисдикції та господарськими судами з метою охорони конституційного ладу держави, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення режиму законності. Судовий контроль завжди здійснюється у тій чи іншій формі правосуддя. Тому при співвідношенні понять «судовий контроль» та «правосуддя» первинним є поняття «правосуддя». Здійснення правосуддя по справам, що виникають з адміністративно-правових відносин, має завжди проводитися при обов'язковому дотриманні конституційних принципів організації і функціонування правосуддя (наприклад принцип змагальності, рівності сторін, відкритого розгляду справи, незалежності та недоторканості суддів). Судовий контроль за нормотворчеством починається при розгляді суддею (судом) юридичного спору (справи). Головним (але не єдиним) принципом, яким має керуватися суд, є прийняття рішення на підставі конкретного закону, що регламентує відповідні відносини. Однак при прийнятті рішення нерідко потрібно виявляти ієрархію (підпорядкованість) нормативних правових актів, які використовуються при розгляді конкретної справи. Якщо судом буде встановлено, що законодавчий акт, який має бути застосований у цій справі суперечить Конституції України або закону, що має вищу юридичну силу, то рішення суду мусить базуватися на положеннях нормативних актів, які мають вищу юридичну силу.
Особливість судового контролю полягає в тому, що він: а) здійснюється судовою гілкою влади; б) провадиться не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів або прокурорський нагляд за законністю в державному управлінні, а одноразово при розгляді конкретних адміністративних, цивільних, кримінальних справ у судах. Специфічний і предмет судового контролю в державному управлінні – управлінські правовідносини, які виникають між суб’єктами адміністративного права. Але між зазначеним видом та іншими видами контролю і прокурорським наглядом є і ряд спільних рис: усі вони спрямовані на забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні, у суспільстві в цілому.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 890; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |