Роки перелому: 1980-1981

Масові робітничі протести літа 1980 р. і підписані порозуміння створили в країні нову політичну ситуацію, яка вимагала розв'язань, несумісних з тоталітарним режимом. Утворився потужний, опертий на робітничі маси опозиційний рух, з яким не можна було не рахуватися. Епоха безроздільного правління ПОРП підходила до кінця. Обидві сторони - ПОРП і робітнича опозиція - розпочали консолідацію своїх лав.

Зміна варти. У ніч з 5 на 6 вересня 1980 р. пройшов пленум ЦК ПОРП (VI), на якому Е. Ґерека було увільнено з посади першого секретаря партії (на той час він перебував у лікарні після інфаркту), а її керівником обрано Станіслава Каню, який до цього виконував функції секретаря в справах кадрів і силових структур. До складу політбюро ЦК обрали лібералів К. Барціковського, А. Жабінського, а також консерватора ("твердоголового") Тадеуша Ґрабського, який разом з 3. Куровським і Є. Войтецьким став новим секретарем ЦК ПОРП. Під час другого засідання пленуму на початку жовтня 1980 р. Е. Ґерек та його прибічники були виключені з членів ЦК. На пленумі було представлено критичну оцінку періоду перебування на чолі партії Е. Ґерека та його команди, визнано необхідним провести всебічний аналіз причин суспільно-політичної кризи, розробити програму ПОРП, яка би відповідала інтересам трудящих верств, передусім робітників, швидке скликання IX надзвичайного з'їзду ПОРП, щоб ухвалити низку соціально-економічних реформ.

Однак ситуація в ПОРП залишалася складною. Під впливом подій значна частина низових партійних організацій на підприємствах і в установах підтримала страйки, вимагала демократизації партії та держави, вступила до незалежних профспілкових об'єднань. Незважаючи на опір партійних комітетів, наприкінці вересня 1980 р. майже З млн. працівників на понад 3500 підприємств ухвалили вступити до нових профспілок. У жовтні в Торуні виникла незалежна від ЦК Консультативно-узгоджувалъна комісія партійних організацій, яка висунула вимогу відродження ПОРП і проведення демократичних реформ. Чимало членів партії, які брали участь у страйках і приєдналися до нових профспілок, висловлювалися за збереження соціалістичного устрою, але "справжнього і справедливого". Криза в ПОРП характеризувалася формуванням кількох течій: ліберальні кола прагнули зміни ортодоксальної радянської моделі правлячої партії, побудованої на засадах "демократичного централізму"; помірковані члени ПОРП заради заспокоєння суспільства погоджувалися навіть на інтервенцію з боку СРСР; догматична течія пов'язувала порятунок системи лише з інтервенцією Кремля.

Нові опозиційні до влади профоб'єднання почали формуватися на базі МКС і страйккомів відразу після укладення угод порозуміння. До цього процесу долучилися всі опозиційні групи та організації. Центром консолідації руху став МКС у Ґданську, перетворений на Міжзакладовий засновницький комітет (МКЗ), до якого стікалися люди з усіх регіонів. 17 вересня 1980 р. в Ґданську зібралися представники страйкових комітетів з усієї країни, щоб обговорити організаційні форми та програму нового профспілкового руху. Після тривалих дискусій було схвалено утворити єдину для всієї країни організацію - Незалежну самоврядну професійну спілку "Солідарність" (Нєзалєжни саможондни звьонзек заводови "Солідарносць", НСЗЗ). Проект її статуту підготував адвокат Ян Ольшевський, а назву запропонував історик Кароль Модзелєвський. Щоб уникнути централізації та бюрократизації спілки, вирішено було зберігти автономію її регіональних структур, які об'єднували комісії на підприємствах і в установах. Представники регіонів, які включали по кілька воєводств, формували загальнопольську Крайову узгоджувальну комісію (Крайову комісію порозумєвавчу,

Дата добавления: 2014-11-16