Бухгалтерський облік витрат і виходу продукції тваринництва 2 страница

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва.

Причому, вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства; вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.

Умолочному скотарстві об’єктами калькулювання продукції є: 1 ц молока і 1 голова приплоду.

При калькулюванні продукції від загальної суми витрат по молочному скотарстві віднімається вартість побічної продукції, а решта розподіляється між молоком і приплодом. Собівартість 1 голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня визначається діленням всієї суми витрат з утримання основного стада на загальну кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 центнера молока потрібно від загальної суми витрат з утримання основного стада відняти вартість побічної продукції та приплоду і розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Приклад 4.9. Умова: Загальна сума витрат на утримання основного молочного стада (780 гол.) 1480300 грн.; за рік одержано 51246 ц молока і 715 голів приплоду; вартість побічної продукції (гній) 28750 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість основної продукції молочного стада великої рогатої худоби.

Розв’язок:

1) Собівартість 1 кормо-дня:

1480300 грн.: (780 голів × 365 днів) = 5,20 (грн.);

2) Собівартість однієї голови приплоду: 5,20 грн. × 60 = 312 (грн.);

3) Собівартість всього одержаного приплоду:

312 грн. × 715 голів = 223080 (грн.);

4) Сума витрат, що відносяться на молоко:

1480300 грн. – 223080 грн. – 28750 грн. = 1228470 (грн.);

5) Собівартість 1 центнера молока:

1228470 грн.: 51246 ц = 23,97 (грн.).

За розрахованою собівартістю оцінюють тварин, які вибули із господарства (продані, переведені в основне стадо, забиті) і залишилися на кінець року. Вартість тварин, які загинули, в кінці року не змінюється.

Об’єктом калькулювання є 1 ц приросту живої маси та 1 ц живої маси тварин. Витрати на формування приросту живої маси тварин складаються із витрат на утримання поголів’я протягом звітного періоду (року) (без вартості побічної продукції).

Собівартість 1 центнера приросту живої маси розраховується діленням загальної суми витрат на утримання поголів’я відповідної групи (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси, порядок розрахунку якого наведено у темі 3 (формула 3.1).

Приклад 4.10. Умова: На початок звітного періоду в підприємстві було 853 голови молодняку тварин живою масою 921 ц на суму 431028 грн.

За звітний період надійшло: 553 голів приплоду живою масою 168 ц і вартістю 94376 грн., придбано у постачальника 35 голів живою масою 64 ц на суму 20507 грн., вибракувано з основного стада 34 голів, масою 119 ц на суму 50181 грн.

За звітний період вибуло: реалізовано 445 голів масою 979 ц, переведено в основне стадо 94 голів живою масою 275 ц., загинуло 4 голів живою масою 3 ц.

Витрати на вирощування і відгодівлю великої рогатої худоби за звітний період (без вартості гною) становили 828572 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість продукції молодняку великої рогатої худоби.

Розв’язок:

Таблиця 4.12. Розрахунок фактичної собівартості 1 ц. живої маси молодняку великої рогатої худоби і тварин на відгодівлі

Наявність і рух поголів’я	Кількість, гол.	Маса, ц	Сума, грн.
Залишок на початок року			431028,00
Надійшло: приплід			94376,00
приріст живої маси	×		828572,00
придбано			20507,00
вибракувано з основного стада			50181,00
Разом надійшло			993636,00
Разом надійшло із залишком на початок року			1424664,00
Вибуло: реалізовано			538303,00
переведено в основне стадо			151209,00
загинуло			×
Разом вибуло			689512,00
Залишок на кінець року			735152,00
Разом вибуло із залишком на кінець року			1424664,00

1) Розрахунок приросту живої маси:

1337 ц + 1257 ц – 168 ц – 64 ц – 119 ц – 921 ц = 1322 (ц);

2) Собівартість приросту 1 ц живої маси:

828572 грн.: 1322 ц = 626,76 (грн.);

3) Собівартість 1 ц. живої маси:

735152 грн.: 1337 ц = 549,85 (грн.).

У м’ясному скотарстві обчислюють собівартість однієї голови приплоду, 1 ц приросту живої маси телят до 8-місячного віку і 1 ц живої маси; 1 ц приросту живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі; 1 ц живої маси по цій групі.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку обчислюється діленням понесених витрат на утримання корів і нетелів (останніх за 2 місяці до розтелення переводять до основного стада) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції), на приріст живої маси телят цієї групи з урахуванням живої маси приплоду. Побічною продукцією вважається молоко, яке оцінюється за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц живої маси телят до 8-місячного віку визначають з урахуванням маси молодняку цієї групи, який залишився з минулого року: загальну вартість телят до 8-місячного віку ділять на загальну масу тварин цієї групи. Загальна вартість молодняку у віці до 8 місяців складається з вартості телят на початок року, вартості придбаного молодняку і витрат, віднесених на приріст живої маси телят до 8-місячного віку, та приплоду. Загальна маса тварин включає живу масу телят до 8-місячного віку на кінець року, молодняку, переведеного в старшу групу, і проданих тварин (за вирахуванням маси загиблих). Собівартість 1 ц живої маси тварин обчислюють діленням їх вартості на живу масу. За такою собівартістю визначають вартість телят, які вибули протягом року з цієї групи, і тих, що залишилися на кінець року.

Приклад 4.12. Умова: витрати з утримання основного стада м’ясного напрямку за рік склали 100570 грн., отримано 74 ц молока за реалізаційною ціною на суму 12580 грн., витрати, віднесені на гній, склали 8800 грн. Дані про наявність і рух поголів’я протягом року наведені у табл. 4.13.

Необхідно визначити фактичну собівартість продукції м’ясного скотарства.

Розв’язок:

Таблиця 4.13. Розрахунок фактичної собівартості 1 ц живої маси та її приросту

Наявність і рух поголів’я	Кількість, гол.	Жива маса, ц	Сума, грн.
Залишок на початок року телят до 8-місячного віку			17940,00
Приплід			23533,00
Приріст	×		79190,00
Інші надходження (придбання)			7200,00
Разом надійшло протягом року			109923,00
Разом надійшло із залишком на початок року			127863,00
Переведено в старші групи			76923,00
Реалізовано			4103,00
Загинуло			×
Разом вибуло протягом року			81026,00
Залишок на кінець року телят до 8-місячного віку			46837,00
Разом вибуло із залишком на кінець року			127863,00

1) Приріст живої маси:

137 ц + 225 ц + 12 ц + 3 ц – 63 ц – 24 ц – 78 ц = 212 (ц);

2) Вартість приросту живої маси:

100570 грн. – (12580 грн. + 8800 грн.) = 79190 (грн.);

3) Собівартість 1 ц приросту живої маси:

79190 грн.: 212 грн. = 373,54 (грн.);

4) Жива маса тварин за відрахуванням ваги тварин, що загинули:

377 ц – 3 ц = 374 (ц);

5) Собівартість 1 ц живої маси теляти у віці до 8 місяців:

127863: 374 ц = 341,88 (грн.);

6) Фактична собівартість переведених телят до старшої групи:

341,88 грн. × 225 ц = 76923 (грн.);

7) Фактична собівартість реалізованих телят:

341,88 грн. × 76 ц = 4103 (грн./ц);

8) Фактична собівартість телят залишених під матками на кінець року:

341,88 грн. × 137 ц = 46837 (грн./ц).

Собівартість 1 ц живої маси приплоду і 1 ц живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі обчислюється так само, як і молодняку великої рогатої худоби молочного напряму.

У підприємствах, що спеціалізуються на вирощуванні корів-первісток, які призначені для реалізації, витрати на їх утримання до розтелення відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду. Витрати на утримання корів-первісток з часу розтелення до реалізації становлять собівартість одержаного від них молока. У цих підприємствах корови-первістки є продукцією для реалізації, а тому їх обліковують на рахунку 21 “Поточні біологічні активи”, а не у складі основних засобів.

Об’єктами калькулювання у свинарстві є: по основному стаду – приплід; по молодняку старше 2-х місяців – приріст і жива вага; по відгодівельному поголів’ю дорослих свиней – приріст. Побічною продукцією у свинарстві є гній, щетина тощо. Витрати на утримання основного стада (свиноматки з поросятами до відлучення та кнури) становлять собівартість приросту живої маси та ділового приплоду. Поділивши зазначені витрати на кількість голів одержаного приплоду визначається собівартість його однієї голови.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначається діленням загальної суми витрат за рік на утримання основного стада (за вирахуванням вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу приплоду при народженні. Собівартість 1 ц приросту живої маси відлучених поросят обчислюється діленням вартості поросят під свиноматками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу відлучених поросят, у тому числі загиблих. Собівартість 1 ц приросту живої маси всіх інших облікових груп свиней (на дорощуванні та відгодівлі) визначають діленням витрат за відповідною групою на кількість приросту живої маси.

Приклад 4.12. Умова: витрати на утримання основного стада свиней за звітний рік становили 22606 грн., вартість побічної продукції – 1970 грн.

Залишок поросят під свиноматками на початок року становив 65 голів масою 68 кг на суму 1794 грн. Оприбутковано 480 голів приплоду живою масою 336 кг і 1876 кг приросту поросят до 2-місячного віку. Відлучено від свиноматок і переведено в старші вікові групи 480 голів масою 1444 кг.

Необхідно визначити фактичну собівартість продукції свинарства.

Розв’язок:

Таблиця 4.14. Визначення фактичної собівартості приросту свиней

Наявність і рух поголів’я	Кількість, гол.	Жива маса, кг	Сума, грн.
Залишок поросят під свиноматками на початок року			1794,00
Приплід			×
Приріст	×		20636,00
Разом надійшло			20636,00
Разом надійшло із залишком на початок року			22430,00
Відлучено поросят у 2-місячному віці			14281,00
Загинуло			×
Разом вибуло із залишком на початок року			14281,00
Залишок поросят під свиноматками на кінець року			8149,00
Разом вибуло із залишком на кінець року			22430,00

1) Фактична собівартість 1 ц приросту живої маси поросят на момент відлучення:

(22606 – 1970): 2212 = 9,33 (грн.);

2) Фактична собівартість 1 ц живої маси поросят на момент відлучення:

(1794 + 20636): (824 + 1444) = 9,89 (грн.);

3) Фактична собівартість вилучених поросят:

9,89 × 1444 = 14281,16 (грн.);

4) Фактична собівартість поросят під матками на кінець року:

22430 – 14281 = 8149 (грн.).

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховують в цілому по галузі та кожною технологічною групою, а в неспеціалізованих – тільки по галузі. В цілому по галузі собівартість валового приросту живої маси свиней, включаючи живу масу приплоду при народженні (у тому числі загиблих), обчислюють на підставі витрат за всіма об’єктами обліку.

Об’єктами калькулювання у вівчарстві є: вовна (з поділом на тонку, напівтонку, напівгрубу, грубу), приріст живої маси, приплід. Побічною продукцією є молоко, шкури загиблих тварин, що оцінюються за реалізаційними цінами, гній, який оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському – 15, а в усіх інших напрямах – 10 відсотків від загальної суми на утримання овець основного стада.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1 центнер прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси (1 центнер прирівнюється до одиниці).

Приклад 4.13. Умова: Витрати за рік на утримання овець склали 18000 грн. Протягом року отримано: вовну 120 ц, приріст живої маси – 98 ц, приплід 20 гол., молоко 120 кг вартістю 680 грн., гній – 56 ц на суму 300 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість продукції вівчарства.

Розв’язок:

1) Визначаємо витрати на приплід:

(18000 – 680 – 300) × 10% = 1702 (грн.);

2) Визначаємо фактичну собівартість 1 гол. Приплоду:

1702: 20 = 85,10 (грн./гол.);

3) Визначаємо кількість умовної продукції:

120 × 5 + 98 × 1 = 689 (ц);

4) Визначаємо фактичну собівартість 1 ц приросту:

(18000 – 680 – 300 – 1702): 689 = 21,95 (грн./ц);

5) Визначаємо фактичну собівартість 1 ц вовни:

21,95 × 5 = 109,75 (грн./ц).

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться на собівартість вовни.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.

Собівартість 1 ц живої маси інших груп молодняку і овець на відгодівлі визначається відповідно до методики визначення собівартості 1 ц живої маси молодняку великої рогатої худоби.

Об’єктами калькулювання у птахівництві є 1 тис. шт. яєць, приріст живої маси молодняку та їх жива маса. Собівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання або вирощування відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість відповідної продукції.

Облік витрат і виходу продукції птахівництва залежать від технології виробництва. Можуть відкриватися такі аналітичні рахунки: “Батьківське стадо” (продукція – інкубаційні яйця); “Промислове стадо” (продукція – харчові яйця); “Вирощування і відгодівля” (продукція – приріст живої маси); “Інкубація” (продукція – молодняк). Якщо у підприємстві утримують різні види птиці, то їх облік ведуть за видами – кури, гуси, індики тощо.

Заздалегідь визначається собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації, а потім обчислюється собівартість добового молодняка.

За всіма технологічними групами молодняка птиці у першу чергу визначається фактична собівартість приросту, а потім – собівартість живої маси птиці. Пояснюється це тим, що собівартість приросту є складовою частиною собівартості живої маси.

По батьківському та промисловому стаду до витрат відносяться також вартість птиці основного стада, яка загинула і віднесена за
рахунок підприємства.

Для визначення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняку, за виключенням вартості побічної продукції, поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц живої маси молодняка птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц живої маси молодняку великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового
добового молодняку птиці.

Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають за формулою:

Н = С/Т × К × Д,

(4.1)

де Н – сума незавершеного виробництва; С – справедлива вартість однієї голови добового молодняку птиці; Т – тривалість інкубації в днях; К – кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року (тис шт.); Д – фактичний період інкубації закладених яєць у днях.

Приклад 4.14. Умова: В інкубатор 20 грудня закладено 25000 шт. курячих яєць. Тривалість інкубації – 21 день. Справедлива вартість курчати – 9,10 грн.

Необхідно визначити вартість незавершеного виробництва продукції інкубатора.

Розв’язок:

Вартість незавершеного виробництва:

9,10: 21 × 12 × 25000 = 130000 (грн.).

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

При одночасній інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості добових курчат проводиться таким чином: вартість яєць, закладених на інкубацію, є прямими витратами, які відносяться на собівартість молодняку кожного виду птиці. Усі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче – 1,0; яйце качине – 2,5; яйце гусяче – 5,0; яйце індиче – 2,0.

Об’єктами – калькулювання в галузі конярства є приплід і робочі дні коней (коне-дні). Собівартість приплоду лошат робочих коней визначається, виходячи із вартості 60 кормо-днів утримання дорослих коней. Методика визначення собівартості продукції конярства аналогічна до методики по молочному стаду великої рогатої худоби.

У племінному конярстві собівартість приплоду на момент відлучення визначається сумою річних витрат на утримання коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами).

Об’єктами калькулювання в кролівництві та звірівництві є: по дорослих тваринах – діловий молодняк (1 голова), по молодняку різного віку – приріст живої маси (1 ц). У звірівництві собівартість однієї голови приплоду при народженні визначається у розмірі 50 відсотків справедливої вартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначається шляхом ділення суми витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення за вирахуванням вартості побічної продукції (шкурки загиблих тварин і м’ясо забитих звірів) за цінами реалізації на кількість відлученого молодняку. При калькулюванні ділового приплоду від загальної суми витрат віднімається вартість невідлученого молодняка на кінець року за ціною його оприбуткування.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня відповідної кількості
кормо-днів.

Собівартість ділового приплоду молодняка звірів минулих років (забитих, переведених до складу дорослих, реалізованих і залишених на кінець року) визначається на основі вартості молодняка на початок року і витрат на його утримання, які розраховуються виходячи з витрат на утримання голови протягом дня та кількості кормо-днів.

Собівартість приросту та живої маси молодняка звірів після відлучення визначається аналогічно як і по молодняку великої рогатої худоби.

Якщо на підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків справедливої вартості голови при відлученні) виключають із загальної суми витрат.

Об’єктами калькулювання в рибництві є мальки (1 тис. штук), цьоголітки (1 ц), річники (1 ц), ремонтний молодняк (1 ц), товарна риба (1 ц).

Собівартість 1 ц товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що перебувають протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість одного центнера цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків і витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів цьоголіток. При цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів (табл. 4.15).

Приклад 4.15. На підставі вихідних даних (виділено жирним) визначити фактичну собівартість вирощування цьоголіток.

Таблиця 4.15. Визначення фактичної собівартості вирощування цьоголіток

Показники	Кіль-кість	Сума, грн.
Мальки, передані на вирощування, тис. шт.		49500,00
Витрати на утримання вигульних ставків на початок року (незавершене виробництво)	×	6700,00
Витрати на вирощування цьоголіток і утримання нагульних ставків	×	52662,00
Витрати на утримання нагульних ставків, облікованих після пересадки цьоголіток в зимувальні ставки	×	8300,00
Отримано цьоголіток і витрати на їх утримання, ц ((4400 × 30): 100000)		117162,00
Собівартість 1 ц цьоголіток (117162: 1320)	–	88,76
Собівартість цьоголіток, пересаджених до зимувальних ставків (незавершене виробництво) (320 × 88,76)		28402,00
Собівартість реалізованих цьоголіток (117162 – 28402)

У риболовецьких підприємствах визначають собівартість 1 ц валової риби, яка складається із витрат на вилов, утримання та роботу риболовецьких суден і флоту, засобів лову, транспортних витрат, витрат на охолодження, підморожування або підсолювання риби з метою її збереження.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків включається вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість центнера товарної риби визначають шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

Розраховують також вартість 1 ц товарної риби, яка базується на витратах понесених для її виробництва (табл. 4.16).

Приклад 4.16. На підставі вихідних даних (виділено жирним) необхідно визначити фактичну собівартість товарної риби.

Таблиця 4.16. Визначення фактичної собівартості товарної риби

Показники	Кіль-кість, ц	Сума, грн.
Риба, випущена до вигульних ставків		28402,00
Витрати на утримання вигульних ставків на початок року (незавершене виробництво)	×	49520,00
Витрати на вирощування товарної риби та утримання вигульних ставків	×	3113563,00
Витрати на утримання вигульних ставків, облікованих після вилову товарної риби (незавершене виробництво на кінець року)	×	33630,00
Вартість товарної риби (28402 + 49520 + 3513563 – 33630)		3157855,00
Собівартість 1 ц товарної риби (3157855: 3760)	×	839,86

Об’єктами калькулювання в бджільництві є неплідна матка, матка плідна, мед (1 кг), віск бджолиний (1 ц), прополіс (1 кг), рій (1 штука), бджолина отрута (сирець), пилок квітковий, маточне молоко (1 грам), соторамка (1 штука), запилення культур (1 га).

Обчислення собівартості продукції бджільництва залежить від виробничого напряму даної галузі: медового, медово-запилювального, бджолорозплідницького і запилювального.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним із перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напрямку є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

Для визначення собівартості окремих видів продукції бджільництва витрати розподіляються між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

При цьому гніздовий сот розміром 435х300 мм відповідає 140 г воску, розміром 435х230 мм – 110 г, магазинний сот розміром 435х145 – 70 г воску.

При використання більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювані культури, не збільшуються.

На запилювані сільськогосподарські культури відносять 20-40 % витрат на утримання бджолиних сімей, а за плодоягідними культурами, насінниками конюшини та люцерни – 40-60 % (залежно від розмірів площ запилених культур і їх урожайності).

Мед, отриманий від бджіл запилювального напрямку, є побічною продукцією і оцінюється за цінами реалізації. У бджільництві запилювального напрямку всі витрати відносяться на собівартість запилюваних культур (теплиці, парники тощо).

Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджільництва складають калькуляційний розрахунок (табл. 4.17).

Приклад 4.17. На підставі вихідних даних (виділено жирним) необхідно визначити фактичну собівартість продукції бджільництва.

Дата добавления: 2014-11-29