Споживчий вибір. Теорія споживчої поведінки

Тестові завдання третього рівня складності

1 Функція попиту на товар має вигляд: Qd =50-2Р, де Qd –величина попиту на товар, а Р –ціна за одиницю товару. Функція пропозиції описана наступним рівнянням: Qs=5+3Р, де Qs –,величина пропозиції товару. При встановленні державою фіксованої ціни на даний товар на рівні 11 гривень:

А) обсяг пропозиції товару зросте в порівнянні з рівноважним обсягом;

Б) обсяг пропозиції товару знизиться в порівнянні з рівноважним обсягом;

В) обсяг попиту на товар зросте в порівнянні з рівноважним обсягом;

Г) обсяг попиту на товар знизиться в порівнянні з рівноважним обсягом;

Д) правильні відповіді А) і Г).

2 Графік пропозиції побудовано за умови: Qs=12+0,2p. Якою повинна бути ціна, щоб забезпечити пропозицію на рівні 20 одиниць:

А) 20 грн; Б) 16 грн; В) 8 грн; Г) 40 грн; Д) правильна відповідь відсутня.

3 Функція попиту на товар має вигляд: Qd =45-Р, де Qd –величина попиту на товар, а Р –ціна за одиницю товару. Функція пропозиції описана наступним рівнянням: Qs=20+4Р, де Qs –величина пропозиції товару. При встановленні державою фіксованої ціни на даний товар на рівні 10 гривень величина надлишку становитиме:

А) 25 одиниць; Б) 10 одиниць; В) 20 одиниці; Г) 35 одиниць; Д) 60 одиниць.

4 Функція попиту на товар представлена рівнянням Qd=400-p, а функція пропозиції – рівнянням Qs=4p-50. Визначити: 1) параметри точки рівноваги; 2)розміри дефіциту чи надлишку, якщо держава встановлює ціну на даний товар, що дорівнює 85 грн. і 100 грн.

А) рівноважна ціна 90 грн, дефіцит 300 од, надлишок 50 од.;

Б) рівноважна ціна 93 грн, дефіцит 315 од., надлишок 290 од.;

В) рівноважна ціна 90 грн, дефіцит 25 од, надлишок 50 од;

Г) рівноважна ціна 90 грн., дефіцит 50 од., надлишок 25 од.;

Д) визначити неможливо.

5 Розрахуйте, як зміниться рівноважний обсяг продажу товару, якщо уряд прийняв рішення про введення додаткового податку у розмірі 3 гривні на кожну одиницю товару. Функції попиту і пропозиції на цей товар мають вигляд: Qd=30- p і Qs=15+2p, де р – ціна за одиницю товару, Qd та Qs – обсяг попиту та пропозиції відповідно.

А) зменшиться на 2 шт..;

Б) зменшиться на 6 шт.;

В) збільшиться на 3 шт.;

Г) збільшиться на 2 шт.;

Д) зменшиться на 4 шт.

1 Поняття загальної і граничної корисності.

2 Споживчі уподобання. Способи їх опису та формалізації.

3 Бюджетні обмеження.

4 Споживчий вибір.

Поняття загальної і граничної корисності. Корисність – це те задоволення, яке людина отримує від споживання товарів та послуг. Корисність визначається в умовних одиницях, які називаються ютилями (U).

Виділяють два основних підходи до вимірювання корисності:

- Кількісний (кардиналістський) підхід передбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально.

- Порядковий (ординалістський) підхід передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності.

Ординальною корисністю називається впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Тому її називають порядковою вимірністю корисності. Приклад: набір “Х” кращий, ніж набір “У”.

Кардинальна корисність – це вимірність корисності числом. Кількісний підхід для оцінки зміни корисності використовує поняття загальної та граничної корисності.

Загальна корисність – це корисність, яку людина отримує від споживання товарів та користування послугами (ТU).

Гранична корисність – це корисність, яку особа отримує від кожної додаткової одиниці блага (MU). Розраховується MU з формулою:

MU = (TU₂-TU₁)/(Q₂-Q₁) = ΔTU/ΔQ, (2.5.1)

де Q – кількість блага.

Блага – товари, послуги та соціальні й економічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати.

Благом з прямою корисністю називатимемо благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини. Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність. Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.

Між кількістю блага та корисністю, яке воно приносить, існує залежність, вперше сформульована німецьким економістом Госсеном в 1854 році та відома як закон спадаючої граничної корисності або перший закон Госсена. Він свідчить: чим більше споживання будь-якого блага, тим менший приріст корисності, отримуваний від одиничного приросту споживання цього блага.

Згідно з цим принципом, кожна потреба може задовольнитися певною кількістю одиниць товару, які слідують одна за одною в певній послідовності; кожна наступна одиниця товару є менш корисною, ніж попередня. Практична цінність закону спадаючої граничної корисності полягає в тому, що він змушує продавців знижувати ціну для привернення уваги покупців і стимулювання їх до купівлі додаткових одиниць товару.

Спадаючу граничну корисність показує функція корисності, тобто співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена так:

U = f (Qx, Qy), (2.5.2)

де U – корисність; Qx, Qy – кількості товарів Х та У відповідно, що споживаються за певний період.

Спадання граничної корисності блага зі збільшенням його кількості можна представити графічно у вигляді кривої граничної корисності (рис. 2.5.1).

Як бачимо з рисунка, MU (додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці блага) знижується з кожним наступним збільшенням кількості блага. Крива граничної корисності має від'ємний нахил. При обсязі, рівному Qm, гранична корисність дорівнює 0. При обсязі, більшому за Qm, гранична корисність може бути менша 0.

Рисунок 2.5.1 – Крива граничної корисності

Це можна пояснити тим фактом, що після певної кількості блага додаткова його одиниця може бути зайвою та приносити не користь, а шкоду. Така динаміка граничної корисності пояснює параболічний вигляд кривої загальної корисності (рис. 2.5.2).

Рисунок 2.5.2 – Крива загальної корисності

При Q < Qm, крива TU має додатній нахил, так як з ростом кількості благ корисність зростає. При обсязі блага Qm нахил кривої рівний нулю, а TU досягає свого максимального значення. Коли досягається максимум загальної корисності, гранична корисність дорівнює 0. Це значить, що потреба в даному товарі чи послузі повністю задоволена.

Споживчі уподобання. Способи їх опису та формалізації. Є три основні допущення, які лежать в основі теорії споживчої поведінки.

Дата добавления: 2014-11-29