Позовна давність та її поширення на цивільні правовідносини

Порядок обчислення строків

Процесуальні строки.

Ø Залежно від поділення правовідносин на абсолютні та відносні:

· Строки, що не діють. В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єктивних прав, що належать уповноваженій особі. Право власності не обмежене для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права не пов'язані з майновими, невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.

· Строки, що діють. У відносних цивільних правовідносинах суб'єктивні права можуть припинятися, тобто строки діятимуть і застосовуватимуться.

Строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок. Строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а коли він обчислюється місяцями, спливає відповідного числа останнього місяця строку.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

До строку, визначеного півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Якщо строк обчислюється тижнями, то він спливає у відповідний день останнього тижня строку. День триває 24 години. У разі вчинення дії щодо установи, де робочий день закінчується раніше, строк закінчується тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Проте строк не вважається пропущеним, якщо письмові заяви та повідомлення здано до установи зв'язку до 24 години останнього дня строку. У разі, якщо останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 ЦК), одночасно, при певних умовах, заява про захист цивільного права та інтересу може бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (п. 2 ст. 267 ЦК).

Строки позовної давності обмежують можливість захисту права у примусовому порядку. Існування таких обмежень обумовлено тим, що боржнику занадто складно зберігати докази виконання обов’язків довгий час. Протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Строки позовної давності встановлюються законом і сторони за домовленістю не можуть скоротити або скасувати їх. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за письмовою домовленістю сторін. Межи дії позовної давності – це певна сукупність цивільних відносин, за якими можливість юрисдикційного захисту прав обмежена встановленими строками позовної давності.

Порушене право підлягає захисту у суді незалежно від спливу строків позовної давності, якщо:

· сторони спору не заявили про її застосування до винесення судом рішення;

· суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, які унеможливлюють або ускладнюють звернення кредитора за захистом, і виникнення яких не залежить від його волі (юридична необізнаність позивача, хвороба тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК). Це означає, якщо жодна зі сторін не заявить про сплив строку позовної давності до винесення судом рішення, то суд зобов’язаний розглянути справу по суті. Така норма обумовлена тим, що боржник має право себе реабілітувати, що він не виконує вимогу кредитора не тому, що сплив строк позовної давності, а тому, що суд визнав його обов’язок виконаним.

Норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини,

за винятками:

1) Вимог вкладників про видачу вкладів, внесених до банку (фінансової установи), вклад або частина його підлягають видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника.

2) Вимог, які випливають з порушення особистих немайнових прав, оскільки вони є, як правило, безстроковими, за винятками, прямо передбаченими законом.

3) Вимог про відшкодування шкоди, завданої життю або здоров'ю особи, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Проте, такі вимоги задовольняються не більше ніж за три роки, що передують пред'явленню позову.

4) Вимог власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Оскільки названі порушення мають триваючий характер, то постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця.

5) Вимог власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

6) Вимог страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

7) Вимог центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із ЗУ «Про державний матеріальний резерв».

8) Інших вимог, передбачених законодавством (ст. 268 ЦК).

4. Види строків позовної давності:

· загальний строк встановлений тривалістю у три роки незалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична особа), юридична особа чи держава. Загальний строк є правилом та застосовується, якщо для даного виду вимог не передбачено спеціального строку позовної давності.

· спеціальні строки позовної давності встановлені законодавчими актами для окремих видів вимог. Вони можуть бути скороченими або більш тривалими, порівняно із загальною позовною давністю, тобто вони є винятками.

Позовна давність тривалістю в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки, штрафу або пені;

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації, або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) у зв'язку з недоліками проданого товару;

4) про розірвання договору дарування;

5) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;

6) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

7) про оскарження дій виконавця заповіту.

Крім того, в окремих зобов’язаннях позовна давність в один рік застосовується:

· до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві за договором найму, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі;

· до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду.

Дата добавления: 2014-12-25