Основні етапи експерименту 3 страница

У дослідницькому форматі особливе значення відводиться клінічній бесіді, яку В.Н.Дружінін визначає як спосіб дослідження «цілісної особистості», при якому дослідник прагне отримати максимально повну інформацію про випробовуваного (про індивідуально-типологічні особливості, про життєвий шлях тощо). В.Н.Дружінін розрізняє клінічну бесіду і цілеспрямоване опитування – інтерв'ю.

Бесіду як додатковий метод включають в структуру експерименту на початковому і на завершуючому етапі. Для того, щоб бесіда була ефективнішою, необхідно: 1) заздалегідь визначити предмет бесіди, учасників; 2) визначити час і місце проведення; 3) сформулювати питання.

Роль психолога в процесі проведення бесіди може бути різною: 1) зміст бесіди повністю визначається психологом, якому належить активна роль в организації и проведенні бесіди, він повинен домагатися найбільш повних та зрозумілих відповідей опитуваного на поставлені питання (керована бесіда); 2) психолог створює умови для того, щоб опитуваний міг взяти ініціативу розмови на себе (слабко керована бесіда). Уміння взяти ініціативу – цінний діагностичний показник.

Цей метод займає особливе місце серед засобів діяльності психолога, може використовуватися як основний і як додатковий метод.

1. Психіка як об’єкт загальної психології. Функції психіки.

З матеріалістичної точки зору, психіка – функція мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Психіка – це відображення об'єктивного світу в його зв'язках і відносинах.

Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням миру (як дзеркало або фотоапарат), воно зв'язане з пошуком, вибором, в психічному відображенні інформація, що поступає, піддається специфічній обробці, тобто психічне відображення – це активне відображення свтіу у зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб'єктивне виборче відображення об'єктивного світу, оскільки належить завжди суб'єктові, поза суб'єктом не існує, залежить від суб'єктивних особливостей.

Психіка – це суб'єктивний образ об'єктивного світу".

Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відображенні матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем. Основним поняттям психології є поняття психічного образу. Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності. Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.

Основними механізмами психіки людини є відображення, проектуваня та опредмечування ( перетворення сил та здібностей людини в форму матеріальних предметів і знакових систем).

Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – нервовою системою та мозком – психіка характеризується низкою наступних особливостей, а саме психічне відображення має:

– активний характер – пов ’ язаний з пошуком та добором способів дій, які відповідають умовам середовища: робота психіки здійснюється тільки в процесі активної діяльності людини, яка є важливою умовою розвитку психіки, її удосконалення та ускладнення. Найвищий рівень розвитку психіки має людина.

– випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці, що характерно в більшому ступені людині, завдяки їй ми можемо планувати власну діяльність, ставити цілі, підготуватися до важливої події.

– психіка має індивідуальний характер (суб’єктивне відображення) – кожен психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя, на відношення до свого оточення і свідчить про відмінність людини від інших та неповторність.

– психіка активно вдосконалюється і розвивається у процесі активної діяльності – людина не тільки відображує, але й перетворює оточення в нові форми (покращує життя). Тому, в психічному, як регуляторі дій та діяльності – великий потенціалрозвитку механізмів психіки - відображення, проектування та втілення.

Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно. Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Отже, психіка - це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем. Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії. Вищою формою психіки є свідомість людини, яка нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Свідомість розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами. Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості.

Основними функціями психіки є відображення і регулювання.

Ці функції взаємозалежні і взаємообумовлені: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманій в процесі відображення. Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поведінки.

Тісний взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність усіх психічних проявів, інтеграцію усього внутрішнього психічного життя. Ці ж функції забезпечують і безперервну взаємодію, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем.

Виокремлюють також ще одну функцію психіки – усвідомлення людиною свого місця у навколишньому світі.

Ця функція психіки, з одного боку, забезпечує правильну адаптацію і орієнтацію людини у об'єктивному світі, гарантуючи йому ефективне осмислення всіх реалій цього світу і адекватне до них відношення.
З іншого боку, за допомогою психіки, свідомості людина усвідомлює себе як особу, наділену певними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями, як представника конкретного суспільства, соціальної групи, що відрізняється від інших людей і знаходиться з ними в своєрідних міжособових відносинах.

1. Розвиток психіки у філогенезі. Рівень розвитку психіки і форми поведінки тварин.

Психіка – властивість мозку відображати об'єктивно і незалежно від свідомості існуючу дійсність, що забезпечує доцільність поведінки і діяльності людини. У сучасній матеріалістичній науці вона вважається продуктом тривалого і складного процесу розвитку органічної природи.

Гіпотезу про стадії і рівні розвитку психіки у тварин, починаючи від простіших і закінчуючи людиноподібними мавпами, запропонував О.М.Леонтьєв в книзі «Проблеми розвитку психіки », яка згодом була уточнена і допрацьована К.Е.Фабрі на основі нових зоопсихологічних даних. Тому правильніше називати цю гіпотезу концепцією Леонтьева—Фабрі.

Дата добавления: 2015-04-24