КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Визначити основні течії у суспільному русі західноукраїнських земель у ХІХ – початку ХХ стНа початку ХІХ ст. територія Галичини, Буковини та Закарпаття входила до складу Австрійської імперії. Більшість населення цих земель складали українці. Однак частіше використовувалось поняття “русини” або місцеві назви – гуцули, лемки, бойки, буковинці та ін. Крім українців (“русинів”) на західноукраїнських землях мешкали поляки, румуни, угорці, євреї, німці та інші народи. Українське національне відродження у Західній Україні розпочинається у 20 – 30-х роках ХІХ ст., його ініціаторами стало греко-католицьке духовенство. На початку 30-х років у Львові виникає культурне об’єднання “ Руська трійця ”, до складу якого входять студенти Львівського університету і одночасно вихованці греко-католицької духовної семінарії – М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. Політичним ідеалом “Руської трійці” була слов’янська федерація. У літературному збірнику “Русалка Дністрова” (Будапешт, 1837 р.) вони оспівували національно-визвольний рух українського народу та його ватажків – Довбуша, Морозенка, Бойчука та ін. Влада заборонила альманах, а незабаром “Руська трійця” розпалася. Однак цей гурток заклав нову демократичну культуру в Галичині, засвідчив про формування об’єднаної української нації. Під тиском революційних подій в Європі австрійський уряд ліквідував у 1848 році кріпосне право в Галичині та Буковині, а у 1853 р. – у Закарпатті. У квітні 1848 р. Австрія була проголошена конституційною монархією. Українці отримали можливість організувати орган місцевого самоврядування в Галичині – Головну Руську Раду, яку очолив Г. Яхимович. Рада представляла інтереси українського населення Галичини перед центральним австрійським урядом протягом 1848 – 1851 рр. Однак національному та політичному відродженню українців у Галичині перешкоджав опір з боку польського населення, яке створило свій політичний орган – Центральну Народну раду і вважало Галичину польською територією. У суспільному житті та освіті панували німецька, польська та угорська мови. Українська мова не мала доступу у суспільно-культурну сферу на західноукраїнських землях. У 1849 р. у Львівському університеті була відкрита кафедра української мови, першим професором якої став Я. Головацький. Однак незабаром Я. Головацький перейшов на позиції слов’янофільства і виступив за русифікацію Галичини. У 50-х роках його підтримала частина західноукраїнської інтелігенції, яка розчарувалась у майбутньому політичного розвитку Галичини у складі Австрії. Була висунута концепція “єдиного російського народу”, представниками якого були мешканці Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття – “русини”. Ця течія у суспільно-політичному житті Західної України отримала назву “ москвофільської ” або “русофільської”. Їй протистояли “ народовці ”, що виступили за об’єднання східних і західних українців (молоде покоління інтелігенції). До їх числа належали Ф. Заревич, В. Шашкевич, В. Згорський, Ю. Федькович, С. Смаль-Стоцький. У 1885 р. вони створили “Народну Раду” на чолі з Ю. Романчуком. Народовці отримали перемогу над “москвофілами” на виборах у парламент Галичини у 1891 та 1897 роках. У Львові народовці у 1863 р. заснували першу громаду, а у 1868 р. – товариство “Просвіта” на чолі з викладачем гімназії О. Вахненіним. Діяльність “Просвіти” мала науково-просвітницький характер – відкривались читальні, друкувалась і розповсюджувалась література з історії та етнографії України та ін. Мета діяльності товариства – піднести національну свідомість українців, зберегти українську мову, сприяти росту писемності та культури серед українців. Аналогічні “Просвіті” функції виконували і москвофільські науково-просвітницькі товариства: “Галицько-Руська Матиця”, “Товариство імені М.Качковського” та ін. У середині 70-х років в українському русі виникає радикальна течія на чолі з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким. Франко, погляди якого сформувалися під впливом ідей М.Драгоманова, популяризував у Львові ідеї соціалізму. Через часописи “Громадський друг”, “Дзвін”, “Молот”, “Світ” радикали закликали до політичної діяльності у другій половині 70 – 80-х роках широкі народні маси. У 90-х роках ХІХ – на початку ХХ ст. на західноукраїнських землях виникають напівтаємні військово-спортивні товариства: “Сокіл” (1894 р.), “Січ” (1900 р.), “Пласт” (1911 р.). Мета їх діяльності полягала у навчанні військовій справі української молоді для майбутньої боротьби за незалежність. У жовтні 1890 р. у Галичині була створена Русько-українська радикальна партія, яку очолили І. Франко, М. Павлик. Це була перша легальна українська політична партія європейського типу і водночас селянська партія соціальної орієнтації. Головною метою її діяльності було досягнення національно-територіальної автономії Східної Галичини та Північної Буковини у складі Австро-Угорської імперії. Однак більшість західноукраїнських політичних діячів вважала національно-територіальну автономію лише перехідним етапом до державної незалежності, тому в грудні 1889 р. за ініціативою І. Франка, Ю. Романчука, Д. Савченка була організована Українська національно-демократична партія, яка виступала за повну політичну незалежність всіх частин української нації та проведення реформ соціалістичного типу. Таким чином, на початку ХХ століття у Західній Україні завершився процес формування національних політичних організацій.
Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 869; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |