Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року 3 страница

- удосконалення діяльності Аграрного фонду та Аграрної біржі шляхом розвитку їх інфраструктури та формування необхідних державних, продовольчих та фінансових резервів в обсягах, які гарантовано забезпечують стабільність функціонування внутрішнього продовольчого ринку, оперативне здійснення фінансових і товарних інтервенцій;

- створення в системі Міністерства аграрної політики України служби

державного моніторингу продовольчого ринку для оперативного прийняття державних заходів по його регулюванню та створення умов для вільного доступу та використання інформації всіх учасників аграрного ринку;

- удосконалення законодавчої та методичної бази в питаннях контрою

якості продукції, правил торгівлі, побудови партнерських взаємовідносин, посилення контролю за ціновою кон'юнктурою на аграрному ринку;

- посилення контролю по забезпеченню захисту прав споживачів на продовольчому ринку;

- удосконалення державної підтримки виробництва стратегічно важливих сільськогосподарських та продовольчих видів продукції для гарантування продовольчої безпеки;

- впровадження державних програм адресної продовольчої допомоги забезпечення нужденним верствам населення;

- запровадження експертної оцінки майбутнього врожаю із застосуванням сучасних методів досліджень і розрахунків, у т. ч. програми “Агрокосмос”;

- удосконалення статистичної звітності з метою забезпечення достовірних оцінок ємності внутрішнього продовольчого ринку та експортного потенціалу.

3.14. Гарантування якості і безпеки продовольства

Політика гарантування якості і безпеки продовольства буде спрямована на:

- завершення до 2010 року розробки і впровадження стандартів якості основних видів сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, гармонізованих із міжнародною системою стандартів;

- створення реєстрів стандартів на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари;

- створення “бази даних” вітчизняних та зарубіжних технологій та продуктових інновацій нового покоління на рівні або кращих зарубіжних аналогів;

- удосконалення державного контролю дотримання ветеринарних та санітарних вимог у процесі утримання тварин та виробництва продукції тваринного походження;

- створення умов для забезпечення простежуваності тварин, продовольчої сировини та харчових продуктів відповідно до регламентів СОТ;

- визначення вимог до роботи контролюючих органів, які мають суттєво підвищити ефективність заходів по контролю за якістю харчових продуктів відповідно до регламенту СОТ;

- акредитацію державних лабораторій ветеринарної медицини згідно з вимогами міжнародної акредитації ISO/IEC 17025 (забезпечення належного переоснащення лабораторій та відповідними референт-матеріалами, участь в міждержавних лабораторних раундах, здійснення процедур валідації методів контролю за показниками безпечності харчових продуктів тваринного походження та кормів, запровадження тренінгів персоналу зазначених лабораторій щодо нових методів контролю);

- уточнення переліку існуючих санітарних і фітосанітарних заходів з метою узгодження їх відповідно до Угоди СОТ про санітарні і фітосанітарні заходи;

- удосконалення системи контролю за виконанням товаровиробниками вимог нормативних документів, технічних регламентів, пов`язаних з якістю продукції, вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, конкретні зміни ролі держави та операторів ринку в частині забезпечення безпечності харчових продуктів за європейськими принципами;

- впровадження законодавчої та нормативної бази щодо регламентів використання продуктів харчування вироблених із генетично – модифікованих організмів;

- удосконалення системи державного контролю за якістю харчових продуктів з метою усунення дублювання функцій в системі виконавчої влади відповідно до плану дій „Україна – Європейський Союз”.

3.15. Підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників

Враховуючи залежність сільського господарства від кліматичних умов і, у зв’язку з цим високу ступінь ризикованості ведення галузі, а також значний термін виробничого циклу, що зумовлює уповільнений оборот капіталу, держава здійснюватиме:

- удосконалення системи дотування виробництва низькорентабельних видів продукції, в першу чергу продукції тваринництва;

- захист доходів сільськогосподарських виробників шляхом стимулювання розвитку страхування та страхування природних ризиків, створення необхідної інфраструктури страхового ринку, удосконалення законодавчої і методичної бази по його регулюванню;

- удосконалення існуючих і запровадження нових механізмів державної підтримки сільгоспвиробників, які узгоджуються із вимогами СОТ;

- своєчасно і в необхідних обсягах оперативне застосування товарних і фінансових інтервенцій на визначені види продукції при реалізації її на організованому ринку, щорічне уточнення мінімальних і максимальних цін для ефективного застосування інтервенцій з урахуванням інфляції та індексів цін;

- розширення застосування заставних операцій на сільськогосподарську продукцію, як форми кредитування та захисту виробників від несприятливих коливань на аграрному ринку.

3.16. Формування агроекологічного іміджу України

Передбачає:

- запровадження організаційно-правових та економічних заходів щодо впровадження базових агроекологічних вимог і стандартів у практику, сприяння впровадженню ресурсоощадних, безпечних та екологічно чистих (органічних) технологій виробництва сільськогосподарської продукції і продовольства;

- стимулювання сільського господарства на агроекологічну стратегію розвитку, створення умов для самовідновлення родючості ґрунтів, водних й інших природних ресурсів;

- створення системи постійного аудиту за дотриманням технолого-екологічних вимог і стандартів господарювання та відповідальності сільськогосподарських товаровиробників за їх порушення;

- забезпечення ефективної передачі нових знань щодо методів і способів агроекологічної діяльності через систему аграрної спеціальної освіти консультацій сільськогосподарських товаровиробників та дорадчі служби;

- розробку і схвалення у 2008 році Національного Кодексу сталого агрогосподарювання, забезпечення впровадження та контролю за дотриманням базових вимог і стандартів щодо ведення правильної агроекологічної сільськогосподарської практики, як основи вільного доступу товаровиробників до бюджетної підтримки сільського господарства;

- унормування розвитку органічного сільського господарства, створення вітчизняної системи сертифікації органічного сільського господарства;

- формування інформаційного простору довіри до агроекологічного іміджу України, сприяння рекламі та просуванню на ринки вітчизняної екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

3.17. Розвиток організаційно – правових форм господарювання

Будуть створені рівні організаційні і економічні умови для функціонування суб’єктів всіх форм власності і господарювання, підвищення ефективності виробництва, стимулювання об’єднання товаровиробників як у виробничих, так і обслуговуючих сферах, що сприятиме посиленню їх конкурентоспроможності.

Передбачається здійснення наступних заходів:

- підготовка наукових рекомендацій щодо оптимізації розмірів аграрних формувань із урахуванням зональних особливостей і напрямів їх спеціалізації;

- поглиблення спеціалізації господарств та підвищення в них рівня концентрації сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтування та надання наукових рекомендацій щодо раціональної організації сільськогосподарського виробництва в різних типах та видах господарських формувань, визначення їх техніко-технологічних і економічних параметрів;

- підтримка створення на базі залучення капіталу вітчизняних несільськогосподарських структур на умовах оренди землі і майна для створення великих цілісних земельних і майнових сільськогосподарських комплексів;

- наукове обґрунтування та надання рекомендацій щодо удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин в сучасних аграрних формуваннях;

- сприяння розвитку обслуговуючої кооперації сільськогосподарських товаровиробників, забезпечення сприятливих умов для створення та реєстрації неприбуткових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- організаційна і фінансова підтримка створення кооперативних формувань сільськогосподарських товаровиробників місцевого, регіонального і національного рівнів;

- стимулювання участі переробних та інших підприємств АПК, а також споживчих товариств у формуванні кооперативних організаційних структур виробничого і обслуговуючого спрямування;

- розробка і запровадження зональних проектів моделей організації нових виробничих структур;

- сприяння розвитку несільськогосподарських видів підприємницької діяльності, зокрема сільського “зеленого” туризму, відродження підсобних промислів та ремесел в сільській місцевості;

- удосконалення державної статистичної звітності з метою охоплення

нею всіх форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення.

3.18. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності

Посилення експортної орієнтації аграрного сектора з урахуванням тенденцій розвитку регіональних ринків та ринків окремих країн, стимулювання вітчизняних виробників до збільшення експорту обсягів аграрної продукції та продукції переробної промисловості із завданням довести її обсяги до 8-10 млрд. дол. у 2015 році проти 4,7 у 2005 році, у тому числі продукції рослинництва – 3 млрд., тваринництва – 2 млрд., переробної промисловості – 4-5 млрд. дол. США.

Шляхи вирішення:

- забезпечити інтеграцію України в світовий сільськогосподарський ринок - вступ до СОТ та розширення участі в роботі сільськогосподарських міжнародних організацій;

- здійснення заходів щодо запобігання антидемпінгових розслідувань, розповсюдження практики укладання дво- чи багатосторонніх міжурядових

торговельних угод в аграрній сфері та надання інформації учасникам внутрішнього ринку щодо кон'юнктури зовнішніх ринків через систему створеного моніторингу;

- розвиток зовнішньоекономічної маркетингової кооперації виробників;

- сприяння залученню іноземних інвестицій, які забезпечують впровадження сучасних технологій і менеджменту, розвитку кооперації та вертикальної інтеграції, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- стимулювання збільшення обсягів виробництва і постачання на зовнішній ринок органічної продукції;

- продовження гармонізації чинного законодавства відповідно вимог і положень СОТ та законодавства ЄС;

- завершення розробки системи стандартів, фітосанітарного та ветеринарного контролю згідно з вимогами СОТ та ЄС;

- застосування дозволених СОТ механізмів обмеження сільськогосподарського експорту з метою гарантування продовольчої безпеки держави та стабілізації внутрішніх ринків;

- сприяння географічній диверсифікації зовнішніх ринків збуту продукції аграрного сектору, зміцнення позицій на традиційних зовнішніх ринках українського експорту, вихід на нові ринки;

- відновлення інституту сільськогосподарських радників при Посольствах України з охопленням найбільш привабливих для українського експорту регіонів світу;

- удосконалення інформаційного забезпечення щодо розвитку експортного потенціалу України;

- вдосконалення системи залучення міжнародної технічної допомоги в галузь сільського господарства та посилення ефективності її використання;

- залучення кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій для розбудови пріоритетних галузей АПК та розвиток сільської місцевості шляхом ініціювання спільних інвестиційних проектів.

4. Фінансове забезпечення аграрного сектору

Ринок фінансових послуг стосовно учасників аграрного ринку високим рівнем тінізації постійним дефіцитом обігових коштів, нерозвиненістю системи гарантій при залученні кредитів та інвестицій, відсутністю умов для страхування сільськогосподарських ризиків, недосконалістю бюджетної, податкової, інвестиційної та інноваційної політики, відсутністю необхідної інфраструктури для повноцінного фінансового забезпечення агарного сектору.

Метою є:

забезпечення потреби аграрного сектору економіки необхідними фінансовими ресурсами для виконання заходів, передбачених програмою.

Завданнями є:

- створення умов для розвитку ринку фінансових послуг;

- удосконалення інвестиційної, інноваційної, бюджетної та податкової політики.

4.1. Розвиток ринку фінансових послуг

Фінансові послугинадаються через операції на ринку кредитного та страхового забезпечення, боргових зобов’язань та застав.

Основними напрямами розвитку системи кредитування аграрного сектору є:

формування інфраструктури:

- створення у 2008 році відповідно до вимог Земельного Кодексу України Земельного (Іпотечного) банку з відповідною мережею регіональних структур;

- створення до 2010 року кооперативної кредитної системи, яка включатиме Центральний і регіональні кооперативні банки та розвинену мережу кредитних спілок і кооперативів спрямованої на банківське обслуговування учасників аграрного ринку, малого та середнього підприємництва в сільській місцевості;

- створення у 2008 році Фонду кредитних гарантій сільськогосподарських товаровиробників, головними завданнями якого має стати надання часткових гарантій для кредитування пріоритетних напрямків розвитку аграрного сектору та підтримка мікрокредитування фермерських і особистих селянських господарств;

удосконалення механізмів:

- заставних операцій з використанням складських свідоцтв, закладних та іпотечних облігацій;

- підвищення гарантій повернення кредитів за рахунок створення єдиної системи державної реєстрації нерухомості в тому числі земельних ділянок, розвитку оціночної та страхової діяльності, використання застав майна, удосконалення страхування фінансових ризиків комерційних банків;

- удосконалення державної підтримки з метою розширення обсягів

кредитування та зниження процентних ставок за користування кредитами підприємств аграрного сектору;

- стимулювання розвитку кредитних спілок в сільській місцевості;

- створення умов для розвитку кредитно-компесаційно-гарантійних відносин за участю місцевих органів державної влади та стимулювання надання середньо - і довгострокових кредитів комерційними банками та іншими фінансовими структурами підприємствам малого і середнього бізнесу в сільській місцевості;

- сприяння розвитку кредитування при реалізації сільськогосподарської

продукції за форвардними і ф’ючерсними контрактами, факторингових операцій з використанням векселів;

- удосконалення порядку обов’язкового резервування коштів банками шляхом диференціації розміру відсотків залежно від частки кредитних операцій для аграрного сектору економіки;

- підтримка розвитку іпотечного кредитування із запровадженням дворівневих його різновидів;

Розвиток системи страхування аграрного сектору буде здійснюватись наступними шляхами та за такими напрямками:

а) удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази щодо державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки, а саме:

- завершення розробки та прийняття у 2007 році Концепції розвитку системи аграрного страхування в Україні;

- розробка та прийняття у 2007 році Закону України „Про страхування ризиків в аграрному секторі економіки”;

- розробка та прийняття у 2007 році галузевої Програми державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки на 2008-2013 роки;

б) створення у 2007-2008 роках необхідних інституцій, які забезпечать функціонування системи агарного страхування:

-

- утрішньогосподарських економічних відносин та комп’ютерізації аграрного виробництва.

- удосконалення системи державного замовлення на інноваційні продукти;

- поглиблення міжнародного співробітництва в інноваційній сфері;

підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень та інновацій;

підтримка формування та розвитку інфраструктури дорадчої діяльності, а також здійснення заходів щодо підвищення якості її функціонування.

З метою забезпечення вільного руху капіталів здійснюються заходи щодо:

сприяння та розвитку інвестиційно-привабливих форм господа-рювання на селі та підвищення інвестиційного потенціалу сільськогосподарських кооперативів;

скорочення тривалості процедур з оформлення прав власності на землю та іншу нерухомість;

- посилення законодавчого забезпечення прав власності селян на їх майно і земельні ділянки в процесі провадження справ про банкрутство підприємств-орендарів;

- правового врегулювання відповідальності орендаря за збереження вартості орендованого майна і майнового паю в розмірі на момент укладення відповідної угоди з урахуванням щорічної інфляції;

- включення земель сільськогосподарського призначення в еконо-мічний оборот.

4.3. Бюджетна політика

Передбачається удосконалення системи та механізмів державної підтримки розвитку сільських територій та аграрного виробництва відповідно до вимог СОТ і стандартів ЄС в напрямку переорієнтації державної підтримки від підтримки цін на організацію дешевшого виробництва і маркетингу.

Пріоритетними щодо державної підтримки будуть напрями, які класифікуються за правилами СОТ, як такі, що не підлягають скороченню:

- підтримка доходів виробників сільськогосподарської продукції, що не пов’язана з виробництвом;

- фінансова участь держави в програмах страхування та гарантування доходів сільгоспвиробників;

- відшкодування збитків від стихійних лих;

- створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;

- допомога на структурну перебудову через виведення виробників, природних ресурсів з сільськогосподарського виробництва та через державні інвестиції на фінансову та фізичну реструктуризацію виробничої діяльності;

- інспектування і перевірки окремих продуктів для виявлення відповідності нормам охорони здоров’я, безпеки, рівня якості та стандартів (утримання установ державної ветеринарної медицини, державних насіннєвих інспекцій, державних сортовипробувальних станцій, державних хлібних інспекцій тощо);

- послуги з маркетингу і просування товарів на ринок;

- боротьба зі шкідниками і хворобами;

- розвиток інфраструктури на селі: будівництво мереж забезпечення електроенергією, доріг та інших транспортних споруд, ринкових та портових споруд, потужностей для водозабезпечення, гребель та дренажних систем, а також інфраструктурні роботи, пов’язані з охороною навколишнього середовища;

- підтримка регіональних програм надання допомоги (допомога надається регіонам, які є неблагополучними на основі об’єктивних критеріїв, зокрема за складними кліматичними умовами тощо);

- внутрішня продовольча допомога знедоленим верствам населення;

- поширення досвіду та консультаційні послуги;

- загальні науково-дослідні роботи та розвиток і науково-дослідні програми щодо окремих видів продукції;

- підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфер села;

- охорона навколишнього середовища;

Серед напрямів бюджетної підтримки виробничої діяльності, розміри якої підлягатимуть скороченню згідно з вимогами СОТ, будуть:

- інноваційний розвиток галузі, насамперед: селекція у рослинництві, тваринництві та птахівництві; впровадження високих технологій у виробництві й переробці сільськогосподарської продукції; виробництво нових видів енергоресурсів, впровадження технологій аграрного землеробства, енергозберігаючих технологій;

- інвестиційна діяльність, зокрема: відтворення створення сучасної виробничої інфраструктури (меліоративних систем, підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції); розвиток нових виробництв на основі місцевих ресурсів та малого підприємства у сільській місцевості;

- створення високотехнологічного товарного виробництва;

- часткова компенсація відсотків за коротко- та середньостроковими кредитами, залученими підприємствами агропромислового комплексу які не спрямовуються на конкретну підтримку окремих видів продукції чи підприємств;

- забезпечення підприємств агропромислового комплексу сільськогосподарською технікою через часткову компенсацію її вартості та стимулювання розвитку фінансового лізингу;

- часткова компенсація вартості матеріально-технічних ресурсів, що споживаються виробниками сільськогосподарської продукції;

- підтримка виробництва продукції тваринництва та рослинництва, яка залежатиме від виду та обсягів виробництва;

- часткова компенсація витрат виробників сільськогосподарської продукції по сплаті внесків до фондів соціального та пенсійного страхування.

Скорочення обсягів державної підтримки по вищезазначеним напрямам не відбуватиметься, якщо вони не будуть справляти спотворюючого впливу на торгівлю чи виробництво, або такий вплив буде зведений до мінімуму.

Для удосконалення механізмів забезпечення фінансовими ресурсами соціально-економічного розвитку села необхідно:

- запровадити науково обґрунтовані ефективні механізми і інструменти фінансової підтримки, на основі принципів рівності форм господарювання;

- збільшити обсяги фінансування суспільних благ, зокрема на сільськогосподарські дослідження і розробки, дорадчі служби, освіту, соціальну інфраструктуру, системи контролю за безпечністю та якістю продуктів харчування і розвиток сільської місцевості;

- підвищити ефективність видатків державного бюджету для підтримки аграрного сектору економіки шляхом впровадження методології програмно-цільового методу формування та виконання бюджету на базі Міністерства аграрної політики;

- запровадити моніторинг виконання бюджетних програм, критеріїв і процедур щодо скасування неефективних програм та переведення фінансових ресурсів на програми, які найбільше відповідають цілям державної підтримки.

- розробити умови та механізми розширення дольового бюджетного фінансування пріоритетних напрямів сільськогосподарського виробництва;

- після вступу до СОТ, під час складання бюджетних запитів на наступні роки та визначенні структури і обсягів видатків на підтримку сільського господарства, виходити з необхідності виконання взятих Україною зобов’язань щодо скорочення підтримки.

4.4. Податкова політика

Передбачається удосконалення податкового інструментарію з метою забезпечення сприятливих умов для функціонування сільськогосподарських товаровиробників різних організаційно-правових форм, а саме:

- поступове обмеження подальших перспектив застосування спеціальних режимів оподаткування;

- напрями адаптації податкових інструментаріїв до кращого зарубіжного досвіду оподаткування виробників галузі та з урахуванням вимог СОТ та директив ЄС;

- формування механізмів прямого та непрямого оподаткування із врахуванням конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринках;

Основні напрямки реалізації податкової політики:

в сфері прямого оподаткування:

- збереження до 2010 р. дії спецрежиму прямого оподаткування – фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), який об’єднує у собі низку прямих податків і забезпечує спрощення податкових відносин в галузі та запровадження після закінчення терміну дії ФСП нового сільськогосподарського податку,який об’єднає у собі земельний податок, інші податкові платежі та податок на прибуток;

- передбачення спеціального спрощеного режиму прямого оподаткування для суб’єктів малого і середнього бізнесу з метою стимулювання їх розвитку у сільській місцевості;

- розробка спеціального податкового інструментарію для оподаткування сільськогосподарських підприємств індустріального типу;

- посилення ролі земельного податку в системі прямого оподаткування, вдосконалення методики визначення його бази з метою відображення реальних розмірів рентних доходів та обґрунтування оптимального розміру ставок для сільгоспвиробників всіх форм власності і господарювання.

в сфері непрямого оподаткування:

- відмова з 2008 року від непрямих методів підтримки сільськогоподарського виробництва за допомогою використання спеціальних податкових механізмів (з метою врахування вимог СОТ і ЄС), зокрема поетапна переорієнтація порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу молока і м’яса із форми дотацій, що виплачуються переробними підприємствами, на пряму бюджетну підтримку;

- максимальне нівелювання впливу ПДВ на фінансовий стан підприємств галузі шляхом упорядкування бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема через запровадження бюджетної цільової програми, направленої на своєчасне відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ;

в сфері взаємовідносин з державними цільовими фондами:

- при запровадженні єдиного соціального внеску встановлення пільгового розміру його ставки для сільськогосподарських виробників;

- збереження відповідної компенсації з Державного бюджету застосування пониженої ставки внесків сільськогосподарських підприємств до Пенсійного фонду в рамках відповідної бюджетної програми з метою належного пенсійного забезпечення їх працівників.

Реалізація розроблених заходів дозволить підвищити ефективність системи оподаткування у галузі, зменшити бюджетні втрати через недосконалість податкових механізмів, посилити регулюючу функцію податків, привести у відповідність інструменти фінансової підтримки до вимог СОТ і стандартів ЄС.

Головною умовою реформування системи оподаткування сільгоспвиробників є спрощення податкових процедур та збереження існуючого на них рівня податкового навантаження, або при його зростанні забезпечення рівноцінної прямої підтримки за рахунок збільшення видатків державного бюджету.

5. Удосконалення діючих інструментів та реформування системи управління в аграрному секторі

Діюча система управління аграрним сектором в рамках цієї програми потребує:

- ґрунтовної аналітики її проблемних сегментів, які перешкоджають формуванню та здійсненню ефективної аграрної політики;

- розробки методів та практичних механізмів, що удосконалюють вже діючі інструменти управління, зокрема у сфері державної бюджетної підтримки, кредитування, страхування, податкової і тарифної політики, інших видів інфраструктурного забезпечення розвитку сільського господарства;

- підготовки та розгортання масштабного проекту по реформуванню системи управління агропотенціалом України в контексті формування потужного цілісного агроіндустріального комплексу.

Основними цільовими критеріями, що мають забезпечити перехід до якісно нової сучасної системи управління, є такі:

- створення висококонкурентної системи управління аграрним сектором економіки, яка відповідає міжнародним стандартам, що діють в Європейському Союзі, і вимогам Світової Організації Торгівлі;

- запровадження моделі, яка раціонально поєднує державне і недержавне управління у тісній взаємодії з практичним менеджментом на рівні окремих галузей і підприємств;

- чіткий розподіл функцій, повноважень та відповідальності „по вертикалі” і „по горизонталі” в організації економічних процесів виробництва та соціального розвитку сільських територій;

- забезпечення системи управління інформаційними засобами і технологіями, які дозволяють оперативно і якісно здійснювати процеси підготовки, прийняття, реалізації та корекції управлінських рішень на різних рівнях і ділянках економічної діяльності;

- модернізація системи підготовки і використання високопрофесійних управлінських кадрів із застосуванням прогресивних методів оцінки і стимулювання управлінської праці та організації кар'єрного руху керівників і спеціалістів;

- створення сучасної наукової бази з питань організації та розвитку менеджменту.

Програма передбачає три етапи:

- удосконалення;

- підготовка до реформування;

- здійснення адміністративно - управлінської реформи.

Програмний вектор „Удосконалення” включає в себе такі основні завдання:

- провести аналітичне обстеження існуючих проблем системи управління в аграрному секторі;

здійснити унормування структурних і функціональних показників організації діючої системи управління: Центр - Регіон - Район, переглянути типову штатну структуру та положення про регіональні і районні управління агропромислового розвитку з метою створення однакових та достатніх фінансових і організаційних умов для їх ефективного функціонування в усіх регіонах держави;

раціоналізувати порядки державної підтримки бюджетними коштами
сільського господарства і розвитку інфраструктури;

запровадити методи управління, які сприяють конкурент-ності аграрного сектора в умовах СОТ;

удосконалити контрольно-інспекційну діяльність з дотриманням принципів, при яких інспекційні органи із загальнодержавними функціями, формуються з управлінською вертикаллю „зверху-донизу” а служби, які забезпечують життєдіяльність територій у складі органів регіонального управління;

розробити і запровадити регуляторні акти, які стимулю-ють сільськогосподарське виробництво і розвивають сприятливе для нього ринкове середовище (біржове ціноутворення, страхування виробництва та інвестицій, значне зростання лізингових операцій, квотування виробництва, іпотечне кредитування, тощо);

Дата добавления: 2015-05-22