Історичний портрет богдана хмельницького

Радянсько німецькі договори 1939 і західноукраїнські землі

1. Радянсько-німецький пакт про ненапад (Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. в Москві, у Кремлі був підписаний пакт про ненапад між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною.) 1 вересня 1939 р. нацистська Німеччина здійснила напад на Польщу. Ця подія знаменувала початок Другої світової війни.

2. 28 вересня 1939 р. між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною було підписано «Договір про дружбу та державний кордон» і таємний протокол до нього, за яким Сталін і Гітлер остаточно поділили сфери впливу інтересів та визначили нові кордони. Радянський Союз погоджувався на окупацію німцями Холмщини та Посяння, де більшість населення становили українці, за умови, що нацисти визнають сферою впливу СРСР територію Литовської держави.

Встановлення радянської влади в Західній Україні

Значна частина населення Західної України покладала великі надії на те, що з приходом Червоної Армії настане нове, краще, вільне житія. Тому червоноармійців зустрічали хлібом-сіллю й квітами. Серед місцевого насе­лення активно поширювалися чутки, що «українська армія перейшла Збруч, щоб принести добро Україні».

Встановлення радянської влади з натхненням зустріли місцеві комуністи, які в багатьох містах Західної України підняли повстання проти польської адміністрації. З найбільшим ентузіазмом прихід радянської влади підтримали незаможні верстви населення. Українські селяни часто вивішували синьо-жовті прапори, виходили назустріч червоноармійцям з хоругвами й іконами.*З іншого боку, з підозрою та недовірою до нової влади поставились представники заможних прошарків населення, українська політична еліта, частина інтелігенції, активісти ОУН.*Після встановлення радянського контролю над Західною Україною та Західною Білорусією кремлівське керівництво намагалось надати характеру законності приєднанню нових територій до складу СРСР.

3. 26 жовтня Народні Збори розпочали свою роботу. Вони прийняли Декларацію про встановлення радянської влади на території Західної України і висловили прохання прийняти край до складу УРСР.

Богда́н Михайлович Хмельни́цький (* 27 грудня 1595 (6 січня 1596)[1] — † 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648–1657). Керівник Хмельниччини — повстання проти панування шляхти в Україні, котре, переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана[2]. Намагався розбудувати незалежну українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з Кримським ханатом та Московським царством.

За час свого гетьманування Б. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдавією, Австрією, Швецією, Венецією, Трансільванією, які визнали Україну як суб’єкт міжнародного права. Водночас він організував ефективну і розгалужену службу безпеки. Великий канцлер литовський Ольбрахт Радзивілл писав у своєму щоденнику «про розвідників Хмельницького, котрих він мав повсюди, навіть у Венеції».

Дата добавления: 2015-05-23