Методи виміру впливу факторів у детермінованому аналізі

Ці методи також називаються методами елімінування.

Застосовують такі методи: ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць, пропорційного поділу, інтегральний метод, метод логарифмування, балансовий спосіб та інші.

Найбільш універсальний спосіб – ланцюгові підстановки, його використ. у всіх типах детермінованих факторних моделей. Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни факторних показників на фактичні.

Розглянемо приклад з методички. У даному прикладі обчислюємо готову продукцію наступним чином за місяць: ГП=ЧР*Д*Т*Д*ВГ.

Нульова підстановка. Усі фактори беріться планові, іншими словами результати 0 підстановки – це планове значення готової продукції. Вплив фактору можемо не шукати.

1-а підстановка. Замість планового значення 1-го фактору підставляємо його фактичне значення. В результаті множення факторів отримуємо проміжне число Д1. Д1-ДП =величина впливу 1-го фактора, який назив. Чисельність робітників.

2-а підстановка. Перші 2 фактори змінюють значення на фактичні(ЧР і Д). Наступні залишаються плановими. Добуток усіх цих факторів становить Д2. Д2-Д1=величина впливу 2-го фактора, який називається кількість днів. Аналогічно здійснюється 3-тя підстановка.

4-а підстановка. Це коли всі 4 планові фактори змінюють значення на фактичні. Іншими словами це є готова продукція. Величина впливу 4-го фактора: ДФ-ДЗ.

Простішим способом є спосіб абсолютних різниць. У кожній підстановці змінюємо абсолютне значення фактора на його відхилення. Спосіб абсолютних різниць застосовують лише у мультиплікативних моделях і моделях мультиплікативно-адитивного типу.

Спосіб відносних різниць застосовують для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мультиплікативних моделях. Для розрахунку впливу першого фактора необхідно помножити базову величину результативного показника на відносне приріст першого фактора, вираженого десятковим дробом.

Щоб розрахувати вплив другого фактора, потрібно до базової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактора, а потім знайдену суму помножити на відносний приріст другого фактора.

Вплив третього фактора визначають аналогічно: до базової величини результативного показника додають його приріст за рахунок першого і другого факторів і отриману суму помножують на відносний приріст третього фактора і т. д.

Спосіб відносних різниць зручно застосовувати тоді, коли потрібно розраховувати вплив великого комплексу факторів (8- 10 і більше). На відміну від попередніх способів тут значно скорочується число обчислювальних процедур, що зумовлює його перевагу.

Спосіб пропорційного поділу використовують тоді, коли мають справу з адитивними моделями і моделями кратно-адитивного типу;

Інтегральний метод застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моделях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші результати розрахунку впливу факторів порівняно з методами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії факторів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних моделях. Як і при інтегруванні тут теж результат розрахунку не залежить від розміщення факторів у моделі і, порівняно з інтегральним методом, забезпечується більш висока точність розрахунків.

Дата добавления: 2015-05-24