КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму в Україні
Типологія влади Типологізацію влади можна проводити за такими критеріями: 1) характером примусу; 2) типом легітимності; 3) ступенем публічності; 4) типом владного суб'єкта; 5) джерелами формування; 6) ступенем поділу влади та механізмом стримувань і противаг. Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М. Вебером: — традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією; — харизматичний (грец. — милість, благодать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесноти володаря і створеної або отриманої ним влади; — раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур. Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на економічну (владу менеджерів, власників), духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів), інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації), політичну, адміністративну, військову. Політична влада включає державну, владу партій та груп тиску, владу політичних лідерів і засобів масової інформації. За ступенем публічності влада може бути: 1) видима, прозора; 2) напівприхована; 3) прихована, криптологічна. За типом владного суб'єкта влада є інституціалізована, групова, особиста. За інституціональними ознаками влада може бути абсолютною, конституційно обмеженою, централізованою, децентралізованою, концентрованою, деконцентро-ваною. За груповими ознаками — національною, партійною, корпоративно-клановою, мафіозною. За особистими ознаками — деспотичною, тиранічною, монархічною, диктаторською, харазматично-традиційною.
За джерелами формування влада може бути: монархічною, аристократичною, олігархічною, демократичною, а також династичною, узурпаторською, виборною, призначуваною, делегованою. Влада може бути єдиною і розподіленою на законодавчу, виконавчу й судову з різноманітними механізмами стримувань і противаг. Джерела влади (авторитет, сила, престиж, закон, багатство, знання, харизма, таємниця, інтерес тощо). Функції влади: політичного цілевизначення; інтеграційна, регулятивна, правотворча, управління, мотиваційна, стабілізуюча, оптимизации, об’єднувальна Поняття «політичний режим» вживається у декількох значеннях: 1) як елемент форми держави поряд з такими елементами, як форма державного правління і форма державного устрою; 2) як поняття, тотожне поняттю «політична система»; 3) як поняття, що означає функціональний стан політичної системи, конкретизує зміст її елементів з точки зору юридичних, політичних, економічних і духовно-культурних факторів і механізмів формування влади та її розподілу, а також характеристики відносин між владними і невладними інститутами. У посібнику це поняття вживається в третьому значенні. Політичний режим розкриває характер відносин між: а) державою і громадянським суспільством; б) гілками центральної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями; в) державою і органами регіонального і місцевого самоврядування; г) державою і партіями; д) державою і групами тиску; є) партією і групами тиску; є) виборчою системою і формами державного правління; ж) ідеологічними і неідео-логічними формами політичного примусу. До типологізації політичного режиму можна застосувати декілька підходів: 1) класичний, що розкриває системні ознаки політичного режиму; 2) фрагментарний, що виділяє проміжні режими, а також класифікує політичний режим за окремими атрибутами. За класичним підходом виділяють три типи політичних режимів: тоталітарний — передбачає тотальний контроль держави над суспільством, примат партії та ідеології над державою, тотальну ідеологічну мобілізацію мас; авторитарний — передбачає велику концентрацію влади в руках однієї особи або окремих груп, обмеження прав і свобод громадян, військово-поліцейський контроль; демократичний — передбачає народний суверенітет, політичний плюралізм, правові гарантії політичних, громадянських і культурних прав і свобод. До тоталітарних відносять комуністичний і фашистський режими, які відзначаються високим ступенем одержавлення суспільства і тотальною ідеологізацією духовного життя. До авторитарних режимів відносять усі попередні абсолютні, а також сучасні монархії слаборозвинутих країн, військові диктатури, патримоніальні тиранії з диктатурою особистої влади і владою кланових клік, теократичні режими і режими опікунської демократії. До демократичних режимів можна віднести сучасні розвинуті країни, а також країни, яків історії були піонерами демократії.
Згідно з другим підходом молена вирізнити проміжні режими: авторитарно-демократичний, що передбачає сильну виконавчу владу і слабкі законодавчу, і судову влади, анархо-демократичний — примат представницької влади, прямої демократії над виконавчою і охлократичний — недосконалі правові механізми правового регулювання, панування некомпетентної політичної еліти (псевдоеліти), загравання з масами. Е. Шілз намагається типологізувати політичні режими за ступенем розвитку і характером відносин демократичних і олігархічних джерел формування влади: 1) режим політичної демократії; 2) режим опікунської демократії; 3) режим модернізованої олігархії; 4) режим тоталітарної олігархії; 5) режим традиційної олігархії. Заслуговує на увагу типологізація А. Лейпхарта, яка на основі поєднання типу виборчої системи і форми державного правління виділяє такі режими: 1) президентсько-мажоритарний, 2) парламентсько-мажоритарний, 3) парламентсько-пропорційний, 4) президентсько-пропорційний. 6. Політичний режим України проміжний, що поєднує елементи тоталітарного, анархо-демократичного, охлократичного, а також авторитарно-демократичного режимів. Після прийняття нової Конституції в Україні переважають елементи авторитарного демократизму, але існують конституційні передумови для становлення демократичного режиму. Політичний режим України можна також вважати режимом опікунської демократії, при якому внаслідок недорозвинутості інститутів громадянського суспільства, недостатніх юридичних механізмів громадського контролю над владними структурами державна влада виконує дві суперечливі функції: сприяє становленню громадських інститутів і одночасно гальмує їх розвиток. Специфіка політичного режиму в Україні В Україні в перехідний період від тоталітарних структур і відносин до демократії склався специфічний «змішаний» політичний режим, синтезуючий ознаки і риси трьох основних режимів та їх різновидів:
• демократичного - виборність найважливіших органів влади, юридична рівність громадян, гарантії прав меншості; • авторитарного - широкі законодавчі повноваження виконавчих органів, завуженість принципу гласності в діяльності органів влади; • автократичного - обмежене коло осіб, які здійснюють реальну політичну владу і відчуження від процесу її здійснення абсолютної більшості народу; • диктаторського - наявність елементів диктатури як тимчасового авторитарного режиму, який вводиться на строк дії надзвичайних обставин (надання парламентом спеціальних повноважень уряду і Президенту); • тоталітарного - до залишків тоталітаризму можна віднести специфічні риси політичної свідомості значної частини адміністраторів; • анархічного - відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, конфронтація владних структур, ерозія спільної мети і стратегії дій у вищому керівництві, неефективне використання вищими органами влади монополії на організоване застосування насилля; • охлократично-ірраціонального - владним структурам властиві некомпетентність, негативне ставлення до знань, досвіду цивілізації, спроби простими засобами розв'язати складні проблеми, відсутність реального почуття відповідальності перед громадянами.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 654; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |