КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
У яких же обрядах зустрічається рушник?
Мовознавець. Мабуть, найчастіше використовується рушник у весільних обрядах. В українській мові існує чимало фразеологізмів, пов'язаних із весільним рушником. Так, готувати рушники, дбати рушники, подавати рушники означає давати згоду на одруження. Ілюстрації цих фразеологізмів знаходимо в різних жанрах фольклору, зокрема у піснях. Ой ти, мати, пораднице в хаті, Порадь мені, що людям сказати: Ой чи ж мені по рушнику дати, Ой чи ж мені людей відказати. Мовознавець. Повернутися з рушниками, значить засватати дівчину. Вернулися люде з рушниками, Зі святим хлібом обміненим. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Мовознавець. Ставати на рушник - брати шлюб, одружуватись. А хто ж теє відерце дістане, Той зо мною на рушничок стане. («Туман яром, туман долиною»). 1-й учень. За давнім звичаєм, як тільки у сім'ї підростала дівчина, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід. Вишиванням займалися переважно дівчата і жінки. Багато вишивали дівчата на вечорницях довгими осінніми та зимовими вечорами. 1-а учениця. Все частіше стали ми заглядати до бабусиних стареньких скринь. Виймаємо речі, які переходили у спадок, і завмираємо. Кольорова плахта, яскрава корсетка, шовкова запаска і барвиста вишивана сорочка - серед цих речей чи не найголовніша, найпрекрасніша. Виникла сорочка в сиву давнину. По-різному називають її: вишиванка, страчеця, кошуля, стільниця, станки. Спочатку сорочку не оздоблювали, вона була простого покрою, та з часом почали оздоблювати. Наші пращури з пошаною ставилися до вишиваної сорочки, приписували їй чарівну силу. Кожна господиня чи дівчина дбала, щоб сорочка була чиста і біла. Говорили: «Хоч латана, аби біленька». Вибілювали в попелі та в дерев'яних ночвах на морозі. За сорочкою судили про жінку, добра вона господиня чи ні, багата чи бідна. Без сорочки дівчина не йшла заміж. Дбали про багато сорочок. Мало було лише в бідної або лінивої. Існував звичай дарувати сорочку коханому, нареченому.
(Звучить пісня «Вишиванка»). 2-й учень. З особливою пошаною відносились українці до вишитої сорочки, бо вона супроводжувала людину від колиски і до останнього подиху. Збираючись у далекі краї, покидаючи рідну домівку, брали з собою сорочки. 2-а учениця. Їх зберігали, передавали дітям, онукам як реліквії. Це був і оберіг, і символ приналежності до свого роду, пам'яті та любові. Недаремно народна мудрість твердила: «Як мати рідненька, то й сорочка біленька», «Як неділя, то й сорочка біла», «Рукава, як писанка, а личко, як маків цвіт». Вишита з любов'ю сорочка стала народним символом українців, найціннішим скарбом, найкращою і найдовшою пам'яттю. (Звучить пісня «Смерекова хата», сл. М. Бакая, муз. П. Дворського). Одна Батьківщина і двох не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долю не знайде в житті. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, вона завжди буде символом добра і надії. Хата моя, біла хата, Рідна моя сторона, Пахне любисток і м’ята, Мальви цвітуть край вікна. Батьківська хата. З неї починалося пізнання світу, вона завжди згадується, сниться, ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 484; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |