КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методи педагогічного дослідження
Головна мета педагогічних досліджень — відкриття об'єктивних закономірностей виховання, навчання, освіти і пов'язаних з ними процесів особливостей розвитку особистості. Шляхи, засоби пізнання об'єктивної реальності називають методами дослідження. Отже, методи педагогічного дослідження — це сукупність прийомів, операцій, що спрямовані на вивчення педагогічних явищ та процесів. Методологічною основою дослідження педагогічної дійсності у вітчизняній педагогіці є теорія пізнання (гносеологія), саме вона становить загальний метод наукового пізнання, вимоги якого мають універсальний характер. Характерною рисою педагогічних процесів є неоднозначність їх протікання, неповторність. «Чисте» дослідження в педагогіці неможливе, оскільки в природі не існує двох однакових особистостей, або двох абсолютно тотожних педагогічних явищ, отже, тільки масові педагогічні дослідження дають достовірні результати, а педагогічні узагальнення базуються на найбільш характерній тенденції. Педагогічні дослідження не повинні чинити шкоду ані психічному, ані фізичному здоров'ю людей, які досліджуються. У педагогіці існують 3 рівні педагогічних досліджень: емпіричний, теоретичний та методологічний. На емпіричному рівні встановлюються нові факти, предмет досліджується на рівні явища за допомогою спостереження та експерименту. До емпіричних методів належать: спостереження, анкетування, співбесіди, вивчення продуктів діяльності людей, узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, метод «незалежних суддів», рейтинг, метод узагальнення незалежних характеристик. Спостереження, як метод дослідження, відрізняється від повсякденного тим, що:
1) визначаються завдання спостереження, виділяються його об'єкти, розробляються схеми або план спостереження; 2) результати обов'язково фіксуються; 3) отримані дані обробляються. Для підвищення ефективності спостереження, воно повинно бути тривалим, систематичним, об'єктивним, масовим. Розрізняють пряме, опосередковане, відкрите та закрите спостереження, самоспостереження. Однак спостереження не розкриває внутрішньої сторони педагогічних явищ, воно достатньо суб'єктивне, отже, його слід застосовувати лише разом з іншими методами дослідження. Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, яке проходить у певних умовах, що суворо контролюються (test — англ. — разова проба). Результати тестування треба обов'язково порівнювати з результатами, які були одержані за допомогою інших методів Метод узагальнення незалежних характеристик — сутність його зводиться до отримання та обробки інформації про особистість, що надходить з різних джерел: від вихователів, батьків, друзів і т. ін. Метод компетентних (незалежних) суддів — подібний до вищезгаданого. Повна оцінка виставляється тому, хто досліджується, згідно з балами, які обумовлюються до початку дослідження. Ці оцінки виставляють ті, хто добре обізнаний з досліджуваним, або з проблемою (педагогічним процесом), що вивчається. Метод рейтингу (raiting — англ. — оцінка, порядок) — суб'єктивна оцінка якогось явища за заданою шкалою. Це основа для побудови різноманітних шкал оцінок того чи іншого педагогічного явища, різних сторін навчальної і виховної, педагогічної діяльності тощо. Експеримент: лабораторний та природний. У педагогіці найчастіше застосовують природний експеримент. Він буває констатуючим, або діагностуючим, а також формуючим, залежно від мети дослідження. Слід зауважити, що навіть при недостатній «чистоті» природного експерименту, він дає більш вірогідні результати, ніж інші методи дослідження.
Статистичні та математичні методи — використовуються здебільшого для обробки експериментальних результатів, підвищення обгрунтованості висновків у педагогічних дослідженнях за рахунок використання імовірнісної логіки та імовірнісних моделей. На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні, загальні педагогічні закономірності, що дозволяє пояснювати і передбачати педагогічні аспекти та явища. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням і розвитком понятійного апарату педагогіки. До теоретичних методів відносяться: методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, вивчення педагогічної спадщини вітчизняних і зарубіжних видатних учених, педагогів, просвітян; вивчення архівних матеріалів, шкільної документації, конвент-аналіз, абстрагування, моделювання, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду. На методологічному рівні на основі емпіричних і теоретичних досліджень висуваються загальні принципи та методи педагогічних досліджень, дається їх філософське обґрунтування, будується загальна теорія. Слід зазначити, що не існує універсального, єдиного методу дослідження педагогічних явищ та процесів. Для підвищення достовірності результатів застосовують цілу «батарею» методів, як теоретичних, так і емпіричних, спираючись на методологічне підґрунтя. 1.3. Головні закономірності розвитку Розвиток особистості — процес прогресивних, послідовних змін, які характеризуються переходом від нижчих до вищих форм усієї життєдіяльності людини, обумовлюють її становлення як соціальної істоти. Самі кількісні чи якісні зміни в організмі людини ще не можна назвати розвитком, оскільки не кожна зміна має прогресивний характер. Так, деградація особистості, регрес — також є змінами, але це — не розвиток. Розвиток особистості — процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання. Формування особистості — результат її розвитку, визначає становлення, придбання усталених властивостей та якостей. Процес (з лат.) — просування вперед, зміна.
Соціалізація (лат. socialis — громадський) — процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення та розвиток його як цілісної особистості. Процес розвитку йде від простого до складного, безперервно, взаємообумовлено, вельми індивідуально, шляхом подолання протиріч, від кількісного накопичення ознак до якісних змін. Процеси розвитку та формування особистості — процеси обумовлені, детерміновані. Пізнання закономірностей розвитку людини — це відповідь на запитання, які фактори обумовлюють течію та результати цього процесу.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 532; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |