Питання 2. Фінанси, фінансова система і фінансова політика

Основними методами ДР є фінансова, фіскальна, грошово-кредитна, науково-технічна політика.

Пряме регулювання здійснюється за допомогою фінансової і грошово-кредитної політики.

Термін – фінанси – походить від латинського – дохід, платіж

Фінанси – система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами щодо акумуляції та використання централізованих грошових засобів.

Види фінансів
Державні	Громадських об’єднань	Приватні
- Загальнодержавні - Регіональні - Муніципальні - Державних підприємств - Державних та комерційних установ	- Спілок - Політичних партій - Громадських рухів - Спеціальних цільових та благодійних фондів	- Приватних підприємств - Комерційних установ - Домогосподарств

Система фінансових відносин різних рівнів утворюють фінансову систему країни.

Її найважливіша ланка – державний бюджет.

ДБ – головний фінансовий план країни.

Доходи ДБ:

- Податки

- Відрахування на соціальний строк

- Державна позика

- Емісія грошей

- Продаж державного майна

Видатки ДБ:

- На утримання підприємств і установ

- Субсидії – державна допомога організаціям і громадянам на конкретні цілі

- Субвенції – державна допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку

- Дотації – допомога підприємцям для покриття збитків з метою підтримки.

Формування ДБ через механізм податків і здійснення на цій основі державних витрат є інструментом фіскальної політики.

Вона може бути:

а) Дискреційною

б) Стимулюючою – фаза кризи і депресії(зниження податкової ставки, збільшення державних витрат)

в) Стримуючою – фази пожвавлення і піднесення(збільшення податкової ставки, зменшення державних витрат)

г) Фіскальна політика – дозволяє стабілізувати темпи ЕЗ, зменшити тривалість (або збільшити) фаз циклу.

д) Автоматичною – використання вмонтованих стабілізаторів, які забезпечують автоматичне формування податкових надходжень.

У цьому процесі важлива роль належить податковій політиці.

Податки – обов’язків внесок до бюджету всіма особами, які одержують доходи.

Функції податків:

1) Фіскальна – акумуляція (нагромадження) частини ВВП у ДБ на загальносуспільні послуги

2) Розподільча – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.

3) Регулююча – вплив податків на різні аспекти діяльності їх платників.

Податкова ставка – норма оподаткування – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкові пільги – звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Види податкових пільг:

1. Прискорена амортизація – списання амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зношування капіталу.

За своїм змістом прискорена амортизація тотожна податкової субсидії підприємницькому сектору. Вона зменшує прибуток, належний до оподаткування, прискорює поворот основного капіталу, створює стимули для прискорення оновлення основного капіталу.

2. Інвестиційний податковий кредит – фінансування державою інвестицій приватного бізнесу. за своїм змістом він є податковою знижкою, його обчисляють як відсоток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.

Зв’язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А.Лаффер.

Крива Лаффера(теоретична)

Ставка оподаткування

100%

Ця крива виявляє максимальну ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу.

Податкові надходження

При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету.

При податковій ставці 100% держава не отримуватиме доходу, оскільки працювати безоплатно ніхто не буде.

Класифікація податків:

Залежно від рівня державних структур:

- Загальнодержавні(встановлюються державними органами влади вищого рівня)

- Місцеві(встановлюються місцевими органами влади)

За об’єктами оподаткування:

- По доходний податок(сплачують всі особи, як отримують доходи)

- Податки на майно(сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності)

- Податки на споживання(сплачуються при використанні доходів – НДС, акциз)

За формою оподаткування:

- Прямі(вилучаються безпосередньо у власників майна, отримачів доходу – подохідні, майнові)

- Непрямі – опосередковані(вилучуються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто не залежать від рівня доходу і сплачуються споживачами.

Непрямі податки поділяються на три групи:

а. Фіскальні – держава монопольно встановлює ціни на товари і послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів(монопольні товари: сіль, сирники, горілчані та тютюнові вироби)

б. Акцизи – непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни і ця надбавка належить державі(з продажу, НДС, з обороту)

в. Мито – податок на експорт – імпорт товару(через кордон) або транспортування іноземних товарів через територію певної країни.

Переваги непрямих податків:

- Швидке надходження грошей до бюджету

- Рівномірність вилучення у територіальному аспекті

- Мотивація у створенні державою умов для виробництва і реалізації як передумова стабільності податкових надходжень.

Недоліки непрямих податків:

- Неадекватність податків розміру доходів платників

- Непомірна обтяжливість для малозабезпечених верств населення

В Україні переважають непрямі податки, тому що у ас: низький рівень доходів переважної більшості населення, значна частка тіньового сектору, велика кількість збиткових підприємств, низький рівень податкової культури.

Принципи оподаткування:

1) Обов’язковість

2) Оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості

3) Прогресивний характер оподаткування

4) Захист вітчизняного виробника

5) Уникнення подвійного оподаткування

Дата добавления: 2013-12-14