Персоналії

Ващенко Григорій Григорович (1878 -1967) – педагогічна діяльність пов’язана з Полтавщиною, де він працював викладачем учительського інституту, професором Інституту народної освіти. Велику увагу приділяв розробці системи національного виховання. Є автором багатьох педагогічних праць, зокрема “Загальні методи навчання”, “Виховний ідеал”, “Система навчання” та ін.

Ващенко Григорій Григорович (1878 -1967) – педагогічна діяльність пов’язана з Полтавщиною, де він працював викладачем учительського інституту, професором Інституту народної освіти. Велику увагу приділяв розробці системи національного виховання. Є автором багатьох педагогічних праць, зокрема “Загальні методи навчання”, “Виховний ідеал”, “Система навчання” та ін.

Дістервег Фрідріх Адольф Вільгельм (1790 – 1866) – видатний німецький педагог-демократ, діяч у сфері народної школи та педагогічної освіти, його головні педагогічні принципи: природовідповідність, культуровідповідність, самодіяльність. Дістервег глибше за своїх попередників (Коменський, Руссо, Песталоцці) розкрив принципи природовідповідності та необхідності урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини в процесі навчання і виховання. Дістервег вважав, що розвиток дитини визначається тим культурним середовищем, в якому він живе. Тому виховання, для того щоб бути успішним, має враховувати не лише природу дитини, але й умови, в яких вона живе. Дістервег розробив дидактику розвиваючого навчання, вбачаюче головне завдання у розвитку мислення, пам`яті, уваги, водночас зазначаючи, що розвиток цих якостей невід`ємно пов`язаний з засвоєнням навчального матеріалу. Дістервег був автором більш ніж 20 підручників з різних навчальних дисциплін.

Духнович Олександр (1803 – 1865) – представник культурно-освітнього руху на Закарпатті. Був автором багатьох підручників для початкової школи, створив “Народну педагогію …” - один з перших систематизованих підручників з педагогіки для народних учителів України.

Коменський Ян Амос (1592 – 1670) – великий чеський мислитель-гуманіст, педагог. Належав до протестантської секти Чеських братів, які успадкували демократичні ідеї Гуса. Світогляд Коменського формувався в умовах боротьби феодалізму з капіталізмом, що народжувався. У розумінні процесу пізнання Коменського виходить з принципів матеріалістичного сенсуалізму, який був методологічною основою його теорії, що здійснила величезний вплив на розвиток світової педагогічної думки. Гуманіст за своїм переконанням, Коменський поклав в основу своєї педагогічної діяльності принцип природовідповідності, який відігравав значну роль у боротьбі проти панувавших у часи середньовіччя схоластики та догматизму. Він вперше обґрунтував ідею загальної освіти та вимогу навчати дітей рідною мовою. Великого значення мала інноваційна на той час концепція дошкільного виховання, запроваджена Коменським. Вперше в історії суспільства та освіти Коменський створив систему дидактики, принципові положення якої: свідомість, наочність, посильність навчання не втратили свого значення і за теперішніх часів. Вперше започатковані Коменським класно-урочна система набуття знань, навчальний рік, навчальний тиждень, канікули існують і є актуальними в умовах сучасної системи освіти.

Монтессорі Марія (1870 – 1952) – італійський педагог, перша в Італії жінка – доктор медицини, професор антропології та гігієни. Спочатку займалась проблемами виховання розумово відсталих дітей, розробила методи розвитку у них органів почуттів. Пізніше з відповідними модифікаціями використала ці методи для виховання нормальних дітей. М. Монтессорі виходила з того, що дитина як активна істота за своєю природою здатна до самостійного спонтанного розвитку. Тому завдання вихователя полягає лише в тому, щоб створювати для дитини таке оточуюче середовище, яке б стимулювало процес саморозвитку. М. Монтессорі мала та має багато прихильників в усьому світі.

Песталоцці Іоганн Генріх (1746 – 1827) – видатний швейцарський педагог-демократ, один із засновників народної школи, видатний дидакт. Прихильник природовідповідного виховання, що мало реалізуватись у єдності сімейного та шкільного виховання. Теорія так званої елементарної освіти, розроблена Песталоцці, містила у собі фізичне, моральне і розумове виховання, які мали здійснюватись у тісному зв`язку, забезпечуючи у підсумку гармонійний розвиток особистості.

Пирогов Микола Іванович (1810 – 1881) – видатний вчений, лікар, засновник військово-польової хірургії, увійшов в історію суспільно-педагогічного руху як великий теоретик у галузі педагогіки й організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, в Києві, а також в Росії, його педагогічні праці “О ходе просвещения в Новороссийском крае и вопиющей необходимости праобразования учебных заведений”, “О публичных лекциях по педагогике”, “Питання життя” та ін. вплинули на розвиток педагогічної науки й народної освіти не тільки в Україні, але й в Росії.

Русова Софія Федорівна (1856 – 1940) – педагог, палка прихильниця української культури. Принциповою основою змісту навчально-виховного процесу вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Написала і видала “Український буквар”, “Позашкільна освіта” та ін.

Шацький Станіслав Теофілович (1878 – 1934) – російський педагог, педагогічну діяльність розпочав створенням у 1905 р. для дітей та підлітків робітничих околиць Москви перших дитячих клубів. У 1911 р. започаткував у Калузькій губернії на громадські кошти літню дитячу трудову колонію “Бадьоре життя”, куди щорічно приїжджали діти з числа активістів дитячих клубів. У 1919 р. організував систему дослідних навчально-виховних закладів – дитячих садків та шкіл, що були об’єднані в “Першу дослідну станцію по народній освіті”.

Шевченко Тарас Григорович(1814 – 1861) - великий український поет, художник, мислитель. У багатьох його віршах, повістях і драмах є багато цінних думок про освіту і виховання, виробив собі певні погляди на їх організацію. Існуючи навчальні заклади називав “людиновбивцями”. Освітній ідеал Т. Шевченка – це людина багатогранних знань і інтересів, широкої розумової культури, всебічно розвинена. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві у 1847 р. був заарештований і засланий до Окремого Оренбурзького корпусу. Цінним доробком Т.Шевченко в розвитку педагогічної думки є створений ним у 1860 р. передовий на той час “Буквар Южнорусский”.

Дата добавления: 2014-01-06