Конкурентоспроможність продукції

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розгля­дати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструк­торської документації, технології виробництва продукції, окремо­го проект), окремої фірми (підприємства, організації), галузі, ре­гіону, країни в цілому

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутко­вості за умов конкурентного ринку, інакше кажучи, конкуренто­спроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конк­ретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної про­дукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії про­ектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспромож­ності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалі­зації) на відповідному ринку. Загальновживану типову схему оцін­ки конкурентоспроможності зображено на рис. 7.2

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник про­дукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оці­нки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності про­дукції починається з визначення суттєвих споживчих властивос­тей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цій реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності про­дукції продуценту необхідно знати:

• конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до про­понованого на ринку товару;

• можливі розміри та динаміку попиту на продукцію:

• розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

• очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

• визначальні параметри продукції основних конкурентів;

• найбільш перспективні ринки для відповідного товару та ета­пи закріплення на них;

• термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність конкретного об'єкта бажано вимірю­вати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даногооб'єкта та об'єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служ­би й сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів.

Корисний ефект — це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад про­дуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошо­вому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливи­ми параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відпо­відний корисний ефект.

Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розра­хувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з ре­зультатів експериментальної перевірки за конкретних умов спо­живання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду про­дукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо).

До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать:

1) коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння;

2) показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності;

3) показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини;

4) показник організаційно-технічного рівня виробництва в спо­живачів машини.

Ефективність і способи її підвищення

Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції по­лягає в тім, що заходи такого спрямування спри­яють формуванню ефективнішої системи госпо­дарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспромож­ності продукції, що виробляється підприємствами, полягає пе­редовсім у такому:

1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди по­вніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

2) підвищення якості продукції є специфічною формою вияв­лення закону економії робочого часу: загальна сума витрат су­спільної праці на виготовлення й використання продукції більш ви­сокої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінан­сову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можли­вого прибутку;

4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому зображено на рис. 7.3

На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізованих на відповід­них ринках товарів можна різними способами, скоординовани­ми в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних спо­собів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції зображено на рис. 14.8. За змістом і спря­муванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.

З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості про­дукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості ви­робів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків про­дукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досяг­нення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найно­вішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підви­щення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стан­дартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення зада­ного рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відобра­жають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.

Ринкові умови господарювання передбачають активне й широ­ке використання організаційних чинників підвищення якості про­дукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запрова­дження сучасних форм і методів організації виробництва та управ­ління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточ­ної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.

Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економі­чного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система про­гнозування й планування якості продукції, установлення прийнят­них для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, дос­татньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприє­мства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людсь­кого чинника, проведення ефективної кадрової політики, створен­ня належних умов праці та життєдіяльності.

Контрольні питання

1. Що розуміється під поняттям якість та конкурентоспроможність продукції.

2. Які показники характеризують якість продукції.

3. Якими методами визначається якість продукції.

4. Чинники, які впливають на якість та конкурентоспроможність.

Література

Продиус Ю.И. «Экономика предприятия»: Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей». – 2005.- 416 с.

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.

Дата добавления: 2014-01-07