Техніко-економічні особливості морського транспорту

Морському транспорту належить особливе місце в транспортній системі країни. Це пояснюється сприятливими фізико-географічними умовами України. Цей вид транспорту виконує три основні функції.

По-перше, він забезпечує морські міжнародні зв'язки країни. Вантажна робота в прикордонному плаванні складається з перевезень вантажів українського експорту та імпорту, доставка яких за умовами зовнішньоторговельних угод є обов'язком Української держави. З загального об'єму міжнародних перевезень приблизно половина вантажів перевозиться суднами України, а половина — суднами інших країн. Це експорт на умовах СІФ та імпорт на умовах ФОБ.

СІФ та ФОБ — це умови, на котрих продаються вантажі. СІФ означає «вартість, страхування, фрахт». Це умова продажу, при якій продавець (експортер) організує перевезення вантажів в обговорений іноземний порт за свій рахунок. В його обов'язки входить також оплата морської страховки вантажу, але ризик втрат або пошкодження вантажу лежить на покупцеві. Ціна включає в себе витрати на страхування та фрахт. Фрахт — це оренда судна іншої компанії або країни.

ФОБ — «вільно на борту». Продавець зобов'язаний доставити вантаж на борт судна в порту завантаження, вказаному в угоді продажу. Ризик втрати або пошкодження вантажу переходить від продавця до покупця, як тільки вантаж перейде поручні судна. Всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу на борт судна, лежать на продавцеві, в той час, як фрахт, морське страхування на інші витрати, пов'язані з імпортом, оплачується покупцем.

По-друге, морський транспорт задовольняє потреби в перевезеннях всередині країни в каботажному плаванні (малий та великий каботаж).

Малий каботаж — плавання суден у межах одного або двох сумісних морських басейнів без заходження в територіальні води інших держав.

Великий каботаж — плавання суден між портами різних басейнів, поділених береговими територіями інших держав. Звичайно це плавання пов'язане з заходженням суден в іноземні територіальні води.

По-третє, морський транспорт виконує перевезення вантажу іноземних фрахтувальників (ВІФ), що включають в себе експортні та імпортні перевезення, а також перевезення вантажів між іноземними портами, не пов'язані з зовнішньою торгівлею, в порядку попутного завантаження або спеціальними рейсами. Перевезення ВІФ дає змогу отримати значні валютні надходження від експортера транспортних послуг. Українські судна зафрахтовуються в короткострокові або довгострокові тайм-чартери (тобто в погодинну оренду) іноземним фірмам.

У порівнянні з іншими видами транспорту морський транспорт має наступні переваги:

- висока провізна спроможність, приблизно однакової середньої швидкості доставки вантажів на більші відстані морське судно може транспортувати таку ж кількість вантажів, як кілька десятків повновагих вантажних поїздів;

- практично необмежена пропускна здатність, що обмежує головним чином перероблювальну спроможність морських портів;

- порівняно невеликі капіталовкладення для освоєння природних водних шляхів;

- незначна витрата палива, тому що морські судна при русі не переборюють підйомів і слідують між портами найкоротшими шляхами;

- більш низька собівартість перевезень вантажів обумовлена тим, що витрати умовного палива на морському транспорті майже в 2 рази менше, ніж на залізничному, і в 7 разів менше, ніж на автомобільному. Продуктивність праці на морському транспорті в 5-6 разів вище, ніж на залізничному та річковому транспорті, а собівартість в 2-3 рази нижче, ніж на цих видах транспорту.

До недоліків морського транспорту можна віднести:

- залежність від географічних і навігаційних умов (вітри, течії, опади, тумани, температура повітря), чим визначається тривалість навігаційного періоду й часткове або повне замерзання шляхів, що обмежує можливість прямих сполучень рамками перевезень тільки між пунктами, розташованими на морському узбережжі;

- необхідність створення великого портового господарства.

У перспективі з розвитком перевезення вантажів за прямим варіантом контейнеризації, розширенням ліхтеровозного флоту, що дозволяють робити навантаження та вивантаження на необладнаний берег, витрати на портове господарство, розраховуючи на 1 т перевезеного вантажу, будуть скорочуватися.

Основною сферою застосування морського транспорту є міжконтинентальне перевезення масових та генеральних вантажів, перевезення вантажів у районах, що мають вихід до моря і не володіють досить розвиненою мережею наземного транспорту.

Морський флот України зараз перебуває в критичному стані. Нині передбачаються такі шляхи його відродження:

перший — це державні капіталовкладення. Але внаслідок складного фінансового становища це джерело в наступні роки навряд чи стане головним. Хоча відомо, що основні фонди морського транспорту настільки дороговартісні як при будівництві, так і при експлуатації, що у всіх країнах використовуються за підтримки держави;

другий — отримання від обов'язкового простою 50 % чистої валютної виручки підприємств морського транспорту. Але затримки з відшкодуванням підприємствам гривневого еквівалента перерахованої Україні валюти роблять і це джерело нестабільним;

третій — затримка списання старих суден. При цьому необхідна їх модернізація, котра може проводитися за рахунок засобів як самих суднохідних компаній, так і іноземних партнерів в рамках сумісних підприємств;

четвертий — будівництво нових суден за рахунок іноземних кредитів, отриманих під заставу судна, що будується. Але зважаючи на недосконалість законодавчої бази України, побудовані судна повинні будуть плавати під стягом країни — кредитора, а сам кредитор стає фрахтовласником. Після шести — восьми років кредит буде сплачений за рахунок отриманого фрахту. Таким чином, реально це судно стане національною власністю тільки в «середньому віці».

У більшості розвинутих країн морський транспорт є сферою приватного бізнесу. Особливо це характерно для суднохідних компаній. Правда, можна навести приклади існування великих суднохідних компаній зі значною державною участю (Франція— компанія «Компані женераль маритим е фінансєр», флот Тайваню — розподілений між двома великими державними та 160 приватними компаніями). В США та Японії переважають великі недержавні суднохідні компанії.

Це ж стосується морських портів, особливо великих вантажно-розвантажувальних центрів: вони перебувають у повній залежності від державних або муніципальних органів управління.

В Україні замість пароплавств утворені суднохідні компанії, які є незалежними підприємницькими структурами. У зв'язку з цим вони практично перестали отримувати державні субсидії з бюджету.

Різні райони морського плавання мають різні географічні та навігаційні умови для судноплавства, що вимагає відповідної пристосованості суден та підготовки їхніх команд. До морських шляхів сполучень, крім природних шляхів, відносяться, також, морські канали. Вони підрозділяються на сполучні, підхідні та руслові канали.

Сполучні канали влаштовують для з'єднання сусідніх морів або океанів глибоким проходом для морських суден.

Підхідні канали служать для забезпечення глибоководного підходу до портів.

Руслові канали призначені для пропуску морських суден у порти, розташовані в устях рік. У необхідних випадках морські канали мають шлюзи.

Найбільшим у світі сполучним каналом є Біломоро-Балтійський канал довжиною 227 км.

Деякі морські канали своєю глибиною й шириною не відповідають вимогам сучасного торговельного й військового флоту, особливо у зв'язку з побудовою супертанкерів вантажопідйомністю 200-300 тис. т і більше. Крім того, швидкість руху суден шлюзовими каналами незначна. За цих причин виникла проблема перебудови деяких каналів.

Для забезпечення безпечного та успішного плавання суден поблизу берегів, підводних каменів, мілин і інших небезпечних місць на них установлюють засоби навігаційного обладнання: маяки, світлові й несвітлові берегові й плавучі знаки, радіоакустичні, акустичні та інші засоби сигналізації.

Дата добавления: 2014-01-07