КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Характеристика окремих типів економічних систем
Опорний конспект лекції Розділ 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік Програмна анотація Типи і моделі економічних систем. Традиційна економічна система. Ринкова економіка вільної конкуренції. Адміністративно-командна економіка. Сучасна ринкова економіка. Національні моделі господарювання. Риси і типи транзитивної економіки. Ринкова трансформація економіки України. Основні елементи ринкових перетворень. Роздержавлення. Приватизація. Демонополізація. Структурна перебудова економіки. Розбудова фінансово-кредитної системи. В процесі тривалого історичного розвитку сформувалися різні типи економічних систем. Критерії класифікації економічних систем: - рівень розвитку продуктивних сил; - різноманіття і пріоритетність форм власності на виробничі ресурси; - способи і методи управління господарською діяльністю; - розвинутість ринкового механізму. Елементи господарського порядку (механізму господарювання): - планування та управління економічними процесами (централізованого і децентралізоване); - форми власності (ресурси можуть перебувати у приватній, колективній, загальнодержавній власності); - форми ринкової організації (досконала конкуренція чи монополізований ринок); - форми ціноутворення (централізоване; через ринковий механізм); - організація підприємницької діяльності; - організація грошового обігу і фінансів. В реальній дійсності усі критерії накладаються один на один – в результаті маємо певні типи економічних систем: - ринкова економіка вільної конкуренції; - адміністративно-командна економіка; - сучасна ринкова економіка;
- змішана економіка; - перехідна економіка. · Традиційна економіка, в основі якої натуральна форма організації суспільного виробництва, властива слаборозвинутим країнам Азії і Африки. Окремі її елементи збережені в економіках, що знаходяться на вищих щаблях економічного розвитку. Характерними особливостями є: замкнений характер виробництва; натурально-общинне господарювання; просте відтворення; застій виробництва; відсутність технічного прогресу та інновацій; переважання ручної низькопродуктивної праці; панування родо-племінної власності; механізм регулювання, що ґрунтується на звичаях і традиціях; експлуатація дешевої низько кваліфікованої робочої сили; неефективна зовнішня торгівля: експорт природних ресурсів і сировини з низьким ступенем переробки; значна диференціація доходів населення. · Ринкова економіка вільної конкуренції була панівною економічною системою в ХVІІІ – ХІХ ст. Характерними особливостями даної економічної системи є: приватна власність на виробничі ресурси; ринковий механізм координації економічних процесів; відсутність монополізації і державного втручання в економіку; боротьба «всіх проти всіх». Структура ринку цього періоду носить назву поліполія і характеризується великою кількістю самостійних виробників деякого однорідного товару, масою відокремлених споживачів даного товару, однорідністю пропозиції в межах галузі, відсутністю бар’єрів для входження на ринок, повною поінформованістю його учасників щодо кон’юнктури, абсолютною мобільністю факторів виробництва. Пріоритетом державного регулювання є сфера організації порядку, дотримання законності, нагляд за сплатою податків, емісія грошей. Вирішальною умовою економічного прогресу є забезпечення свободи підприємницької діяльності, наявність на ринку двох контрагентів: власників засобів виробництва та власників робочої сили. Стимулом розвитку виробництва є максимізація прибутку, що спонукає виробників до ефективного використання наявних виробничих ресурсів: природних, трудових, інвестиційних.
Ринковий механізм - спосіб організації та функціонування відносин між суб’єктами господарської діяльності, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції. · Адміністративно-командна економічна система (АКС) - система господарювання, що була пануючою в СРСР, а в другій половині ХХ ст.- в країнах Східної Європи, на Кубі, Китаї та деяких інших країнах Азії. Характерними особливостями АКС є: тотальне одержавлення економіки; декларативна суспільна власність, а по суті – панування державної власності на економічні ресурси; централізоване ціноутворення; централізований розподіл і перерозподіл доходів; директивне (обов’язкове до виконання) планування; Адміністративно-командний механізм - жорстоко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни в основі якого директивне планування. Переваги адміністративно-командного механізму: - можливість сконцентрувати ресурси для вирішення нагальних питань; - забезпечити швидкі структурні зрушення(оскільки керування ведеться з єдиного центру); - узгодження діяльності всіх суб’єктів економіки через формування єдиного господарського плану; - розвиток соціальної інфраструктури; - гарантування соціальної підтримки, зайнятості та певного рівня доходів населення. Недоліки адміністративно-командного механізму: - відмова від товарно-грошових відносин; - пригнічення свободи, приватної ініціативи; - відсутність конкуренції (монополія держави); - затратний механізм ціноутворення (ціни встановлюються не ринком, а формуються, виходячи із затрат виробника); - зрівняльний характер розподілу; - підпорядкування особистих і колективних інтересів інтересам держави; - нечутливість до запитів споживача; - тотальний дефіцит товарів як наслідок прихованої інфляції; - відсутність економічних стимулів до підвищення продуктивності праці, зниження затрат виробництва, ефективного використання ресурсів, до впровадження інновацій).
· Сучасна ринкова економіка (змішана економічна система) є формою функціонування розвинутих країн. Головними макроекономічними орієнтирами розвитку є забезпечення макроекономічної ефективності, конкурентоспроможності, підвищення добробуту громадян, екологічної безпеки нації. Характерні риси змішаної системи управління: - основним регулятором економічних процесів є ринок, а державне регулювання доповнює ринкові важелі; - гнучкість ринкового саморегулювання забезпечує високу економічну ефективність, а виважене державне управління задовольняє соціальні потреби суспільства; - забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному економічному просторі; - індикатором ефективності державної політики є підвищення добробуту населення; - активне використання соціальних програм (нівелювання надмірної диференціації доходів, соціальний захист населення тощо); - забезпечення стабільної економічної динаміки; - спрямування значних фінансових коштів у людський розвиток; - формування шостого технологічного укладу; - екологічна безпека: захист і відворення навколишнього середовища, що реалізується в політиці сталого розвитку; - активне використання елементів стратегічного планування і прогнозування економічних процесів; - глобалізація господарської діяльності і систематичне здійснення зовнішньоекономічних операцій. · Транзитивна (перехідна) економіка – це перехідна форма суспільного розвитку, що характеризується перетворенням одного якісного стану економічної системи в принципово інший; має динамічний неврівноважений характер; представляє собою перехід до нової системи соціально-економічних відносин; поєднує в собі елементи старої ситеми та елементи системи, що зароджуються; в залежності від варіантів переходу (радикальний чи еволюційний) може існувати від досить тривалий період часу. Основоположником теорії перехідної економіки вважається французький економіст Сен Сімон. Він розрізняв два типи епох:
- органічна епоха (тобто нормально функціонуюча система: рабовласницька, первіснообщинна, феодальна, соціалістична, капіталістична); - критична епоха (перехідна епоха від однієї системи до іншої). Риси перехідної економіки: - неврівноважений характер (дана неврівноваженість не прагне до рівноваги системи, а навпаки, до більшого її розхитування, щоб згодом дана система поступилася місцем новій); - альтернативний характер (перехідна економіка обов’язково має перейти до нового, іншого стану і, виключається повернення до системи, що передувала перехідній); - суперечливий характер (перехідній економіці притаманні суперечності розвитку між старим (регресивним) ладом і новим прогресивним); - наявність у перехідній економіці особливих економічних форм (ці форми містять у собі поєднання елементів старого і нового); - історичність перехідної економіки (це тимчасовий стан). Зміст перехідної економіки: - головний зміст перехідного періоду: зміни в економіці. Економіка перехідного періоду набуває специфічних, «проміжних» рис; - зміна економічної політики; - реформування відносин власності (зміна пануючого типу власності); - зміна способів поєднання економічних інтересів (підпорядкування чи узгодження); - зміна домінуючого фактора виробництва; - зміна чинників економічного розвитку (факторна, інноваційна, екстенсивна, інтенсивна модель розвитку); - зміна типів відтворення (просте, розширене, звужене); - трансформація способів господарювання. Типи сучасних перехідних економік: - традиційна перехідна економіка охоплює економічні системи, що перебувають у стані переходу від натурального до ринкового господарювання. Притаманна країнам, що розвиваються (група нафтовидобувних країн, слаборозвинені країни Африки, група країн південної Азії і Латинської Америки); - перехідна економіка розвинених постіндустріальних країн (характерними особливостями перехідних процесів є: перехід до соціально орієнтованої економіки; перехід до шостого технологічного укладу; формування економіки знань; інноваційна модель розвитку; високий рівень економічного розвитку і соціального забезпечення); - перехідна економіка пострадянських країн (перехід від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу). Форми перехідних процесів: - за масштабами: локальна (перехід в обмеженому територіальному просторі, в одній або декількох країнах); глобальна (характеризує єдиний процес змін у масштабах усього світового господарства); - за характером перехідних процесів: градуалізм - природно-еволюційний тип перехідної економіки, що характеризується поступовим переходом до нових форм під впливом природно-кліматичних, виробничо-економічних і соціокультурних факторів незалежно від волі і свідомості людей; реформаторсько-революційний тип «шокова терапія» - характеризується радикальними змінами в способі господарювання на основі свідомого регулюванням перехідних процесів з боку суспільства.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 264; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |