КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Тема 11. Облік зобов'язань
1. Поняття, класифікація та оцінка зобов'язань 2. Забезпечені та непередбачені зобов'язання 3. Короткострокові зобов'язання 4. Довгострокові зобов'язання 5. Рефінансування зобов'язань 6. Облік заробітної плати 1. Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання — це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал. Згадаємо формулу: Активи = Зобов'язання + Капітал; Активи - Зобов'язання = Капітал Вимоги кредиторів щодо активів підприємства мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фінансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредиторська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони:
• мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів; нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тощо); • пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності; • мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома). Фактичні зобов'язання виникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома. За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо. Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Балансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фінансовий рік. Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані. 2. У міжнародних стандартах питання, пов'язані з обліком і відображенням у звітності короткотермінових зобов'язань стосуються стандарту 13 "Представлення поточних активів і поточних короткотермінових зобов'язань" і стандарту 10 "Непередбачені обставини та обставини, що виникли після дати складання балансу". Короткотермінові зобов'язання — це зобов'язання, які мають бути погашені протягом одного року. Вони погашаються в результаті використання поточних оборотних активів або за рахунок утворення нових короткотермінових зобов'язань.
Короткотермінові зобов'язання поділяються на дві групи: детерміновані, або чітко виражені, зобов'язання; можливі, чи непередбачені, потенційні зобов'язання. Детерміновані — це зобов'язання, які чітко визначені як з погляду існування, тобто обумовлені контрактом і законодавчими вимогами, так і щодо величини (сума їх точно обумовлена). Це — рахунки до оплати, векселі до оплати, дивіденди до оплати, аванси, податки до виплати, нараховані зобов'язання. Рахунки до оплати (кредиторська заборгованість за рахунками, торгові рахунки до оплати) є заборгованістю компанії за товари, роботи, послуги, що виникли в результаті придбань за відкритим рахунком. Визначення величини кредиторської заборгованості не спричиняє труднощів, оскільки ця сума відображена в рахунку. Проблеми виникають при обліку знижок за оплату в зазначені терміни (валовий і чистий методи). 3. Згідно із Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку (GAAP) США, короткострокові (поточні) зобов'язання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких використовуються поточні активи, або прийняття інших поточних зобов'язань. Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу дія льності підприємства — залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим. До короткострокових зобов'язань належать: заборгованість за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності і послуги; короткострокові позики банку і поточна частина довгострокових позик; нараховані зобов'язання по заробітній платі, податках, відсотках тощо; дивіденди до сплати; одержані аванси. Для обліку заборгованості перед постачальниками за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги серед значної кількості розрахункових рахунків використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок «Рахунки до сплати». При виникненні заборгованості перед постачальниками рахунок кореспондує, як правило, з матеріальними рахунками, а при погашенні— з рахунком «Грошові кошти».
4. Одним із видів довгострокових зобов'язань є довгострокова оренда (терміном від трьох і більше років), яка називається фінансовим лізингом. Оренда — це договірне, строкове, платне володіння і користування майном, яке передається орендодавцем орендареві для здійснення господарської діяльності. Взаємовідносини орендодавця з орендарем щодо оренди майна регламентуються договором. В зарубіжних країнах довгостроковий фінансовий лізинг набув широкого застосування як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг— це оренда, за умовами якої орендар бере на себе всі ризики та витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого майна. Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 17 «Оренда», лізинг визнається фінансовим за умови, що в договорі на оренду передбачений хоча б один із таких чинників: після закінчення строку оренди право власності на майно переходить до орендаря; орендарю надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка значно нижча ринкової; теперішня вартість орендних виплат складає суттєву частку ринкової вартості об'єкта на дату початку дії договору оренди (як правило 90 % і більше); строк оренди охоплює більшу частину терміну експлуатації орендованого майна (як правило, 75 % і більше). В окремих країнах передбачені різні критерії визнання фінансового лізингу. Так, наприклад, в Німеччині фінансовим лізингом вважається оренда, термін якої за договором охоплює від 40 до 80 відсотків терміну експлуатації майна і за якою вартість опціо-ну співвідноситься з вартістю об'єкта оренди. У Великобританії фінансовий лізинг визнається за умови, що договір оренди укладено на строк не менше 75 % терміну експлуатації орендованого майна і в ньому передбачена повна виплата вартості орендованого об'єкта. Законодавством Франції передбачені такі критерії фінансового лізингу: для надання в оренду майно має бути спеціально придбане;
орендодар має право після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка встановлюється на момент укладення договору. У зарубіжній обліковій практиці виникнення зобов'язань по пенсійних виплатах пов'язане з реалізацією програм пенсійного забезпечення працівників по закінченні трудової діяльності. Питання визначення розміру витрат на пенсійне забезпечення, обліку та звітності щодо програм пенсійного забезпечення регламентуються Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам» та 26 «Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення». Програми пенсійного забезпечення — це угоди між підприємством і його працівниками, за якими підприємство зобов'язується виплачувати пенсії працівникам по закінченні трудової діяльності. Більшість програм передбачають створення окремих пенсійних фондів за рахунок внесків підприємств і працівників з метою здійснення щомісячних виплат працівникам після їх виходу на пенсію та інших виплат — у разі смерті або непрацездатності. Залежно від економічної сутності існує два види програм пенсійного забезпечення: програми з визначеним внеском і програми з визначеною виплатою. Програми з визначеним внеском — це програми пенсійного забезпечення, відповідно до яких суми, що підлягають виплаті у вигляді пенсій, визначаються на основі внесків до пенсійного фонду з урахуванням інвестиційного доходу від них. За цих умов пенсійні зобов'язання підприємства обмежуються сумою, яку воно погоджується щорічно вносити до пенсійного фонду. Величина цієї суми для поточного року визначається угодою між підприємством і працівниками або рішенням ради директорів. Отже, сума виплат пенсій залежатиме від величини накопичених внесків. Програми з визначеною виплатою — це програми пенсійного забезпечення, згідно з якими суми, які щороку сплачуються підприємством до пенсійного фонду, повинні забезпечити зобов'язання з виплати пенсій у майбутньому. Вони визначаються, виходячи з існуючої чисельності працівників у поточному році. Для розрахунку суми щорічних виплат до пенсійного фонду необхідно здійснити оцінку зобов 'язань по пенсійних виплатах, які виникають за цією пенсійною програмою. Ця оцінка проводиться актуарієм з урахуванням таких чинників: майбутні підвищення виплат та темпи інфляції; згода щодо збільшення пенсійних платежів; зміни в чисельності працівників внаслідок приєднання до даної пенсійної програми та виходу з неї; доходность пенсійних інвестицій та інших.
5. Рефінансування — погашення старої заборгованості новою, продовження терміну позики чи збільшення суми, яку може отримати позичальник. Реструктуризація боргу — угода кредитора з боржником про нову схему погашення фінансових зобов'язань. Вона може здійснюватися за допомогою пролонгації боргу, тимчасового мораторію на виплату процентів (чи частини основного боргу), підписання нової угоди зі зміною старих умов. Рефінансування здійснюється різними способами, але в будь-якому разі підприємство має на меті скоротити короткостроковий борг і замінити певну його частину довгостроковим. Перший спосіб рефінансування полягає в тому, що підприємство проводить обмін облігацій, термін яких закінчився (або облігацій, що погашаються за пред'явленням), на облігації довгострокові. Другий — підприємство продає довгострокові облігації і на отриману суму випускає короткострокові. У сучасних умовах підприємства віддають перевагу другому способу. Обмін відбувається за добровільної згоди кредитора. Тому операція може бути успішною тільки в тому разі, якщо кредитору запропоновані умови, які його задовольняють: підвищення процентної ставки за новими зобов'язаннями. Оскільки теоретично процентні ставки за довгостроковими цінними паперами вищі, ніж за короткостроковими і середньостроковими (в ціну кредиту включається ризик, пов'язаний з терміновістю), то кредитор може віддати (за певної кон'юнктури фінансового ринку) перевагу обміну старих облігацій на нові. Емітенти цінних у процесі управління боргом прагнуть підтримувати їх курс і отримувати фінансові фонди в позику за нижчим процентом. Крім того, підприємство, здійснюючи управління боргом, має на меті досягти «найкращої структури боргу», прагнучи виконати «золоте правило фінансів»: максимально збільшувати довгострокові позики за скорочення питомої ваги короткострокових. 6. Облік заробітної плати базується на загальноприйнятих концепціях та принципах. Однак витрати з оплати праці та пов'язані з нею платежі становлять значну частину витрат та зобов'язань підприємства. Опрацювання інформації по заробітній платі є досить складною процедурою бухгалтерського обліку, тому ці питання потребують окремого розгляду. Порядок визнання та розкриття інформації про виплати працівникам регламентується МСБО 19 «Виплати працівникам». Цей стандарт вимагає від підприємства визнання: —зобов'язань, якщо працівник надав послугу в обмін на виплати, що підлягають сплаті в майбутньому; —витрат, якщо підприємство отримує економічну вигоду внаслідок послуги, яку надає працівник. В бухгалтерському обліку відображається чотири види зобов'язань, пов'язаних з оплатою праці: 1) заборгованість з оплати праці; 2)заборгованість по податках, що утримуються із заробітної плати; 3) заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати; 4)заборгованість по відрахуваннях, пов'язаних із заробітною платою, які сплачуються роботодавцем. Зобов'язання з оплати праці існують по нарахованій за відпрацьовані у звітному періоді дні заробітній платі, яка ще не виплачена персоналу. Заробітна плата робочих розраховується, виходячи з погодинної ставки або відрядного виробітку. Службовцям встановлюються місячні або річні оклади. В США федеральним Законом про заробітну плату та робочий час встановлюється розмір мінімальної заробітної плати та тривалість робочого тижня (наприклад, 40 годин). Положення цього Закону стосуються головним чином низькопрофесійних робітників. Так, за години відпрацьовані понад 40 на тиждень і 8 на день працівник повинен отримувати 1,5 своєї звичайної погодинної ставки. В доповнення до федерального законодавства укладаються спеціальні угоди з профспілками, за якими праця у вихідний день, наприклад, підлягає оплаті за подвійною ставкою. Для дотримання всіх юридичних вимог відділу заробітної плати необхідно вести точний облік кількості відпрацьованих кожним працівником годин. У великих компаніях для цього застосовується система жетонів або спеціальних карток з ідентифікаційними кодами працівників. Картка (жетон) вставляється в машину, яка фіксує код працівника і час. Процедура повторюється вранці і при кожному відлученні з робочого місця — в обідню перерву, після закінчення робочого дня. Принципи внутрішнього контролю вимагають розподілу обов'язків, тому підрахунок відпрацьованого часу, нарахування і облік оплати праці, підготовка платіжної відомості і видача заробітної плати повинні здійснюватися різними особами. Ретельний облік має бути організований по кожному працівнику. Прийоми та звільнення з роботи належить своєчасно відображати в документах, щоб запобігти фальсифікації даних про витрати на оплату праці. Фірми прагнуть так організувати облік оплати праці, щоб забезпечити: • точне і своєчасне її нарахування; • здійснення необхідних утримань та відрахувань, пов'язаних із заробітною платою; • подання податковим органам необхідних звітів; • контроль за рівнем витрат на заробітну плату. Для обліку витрат з оплати праці і зобов'язань, які має фірма до моменту її виплати, використовуються рахунки «Витрати на оплату праці» та «Заробітна плата до сплатив. Але, на відміну від вітчизняної облікової практики, бухгалтерські проведення з нарахування заробітної плати ніколи не обмежуються цими двома рахунками, тому що на рахунку «Витрати на оплату праці» відображається повна сума витрат, пов'язаних з використанням найманої сили. Це безпосередньо персоналу з оплати праці, а також заборгованість по податках, утриманих із заробітної плати та по інших утриманнях. Отже, бухгалтери зарубіжних фірм на рахунку «Заробітна плата до сплати» відображають суму, яка залишилася після всіх відрахувань і підлягає сплаті працівникам. Рахунок «Заробітна плата до сплати» є реальним, балансовим, пасивним рахунком, по кредиту якого відображається виникнення зобов'язань з оплати праці при її нарахуванні, а по дебету — їх погашення при виплаті заробітної плати.
Рекомендована література: 1) Малькова Т.М. Теорія й практика міжнародного бухгалтерського обліку. - «Бізнес-Преса», 2001. - 336 с. 2) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с. 3) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с. 4) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с. 5) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1069; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |