КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Функції фінансів
Фінанси підприємств – це економічна категорія, особливість якої проявляється в сфері її дії і властивих їй функціях. Фінанси підприємств виконують наступні функції: 1. Ресурсоформуюча – утворення грошових доходів та фондів у процесі господарської діяльності підприємства, обслуговування грошовими активами усіх стадій циклу виробничої діяльності підприємства. Необхідність у формуванні грошових фондів найрізноманітнішого призначення виникає як у держави, так і у всіх суб'єктів розподільчої діяльності (підприємств, фізичних осіб). На рівні держави у різноманітних формах вилучається частина доходу у підприємств для формування державного бюджету, встановлюються різні форми оподаткування населення. Для державних підприємств у процесі первинного розподілу в грошовій формі закріплюється майно (у вигляді частки національного багатства за відносно відокремленими трудовими колективами). Формування фінансових ресурсів здійснюється при створенні статутних фондів у процесі розподілу грошових надходжень при поверненні авансованих коштів у основні і оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду. 2. Розподільча – розподіл отриманих грошових коштів за окремими напрямками їх використання, підтримання певних пропорцій у використанні грошових коштів. З переходом до ринкової економіки фінанси втратили своє розподільче призначення. Їх призначенням стало підсилення дії фінансового механізму на ініціативу та самостійність підприємств. У відповідності з Законом України “Про підприємства” вони є незалежними у господарському та фінансовому відношеннях, а також несуть повну відповідальність за виконання кредитних угод та розрахункової дисципліни.
У ринковій економіці фінансові відносини виходять за межі розподілу лише як фази суспільного відтворення, охоплюють розподіл відповідної частини національного багатства, що являє собою державну власність, між відносно відокремленими державними підприємствами, установами, організаціями. Господарські товариства різних організаційно-правових форм функціонування — акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, а також фізичними особами (громадянами) розподілена та частина національного багатства, що є приватною (груповою і особистою) власністю. Всі ці розподільчі відносини виражаються у створенні і використанні статутних фондів підприємств різних форм власності, інших грошових фондів, що знаходяться в їх розпорядженні, особистих фондів громадян, що включають і заощадження. Фінансові відносини охоплюють усі фази процесу відтворення, тобто виробництво, розподіл, обмін, споживання. В процесі розподілу сукупного суспільного продукту розподіляється на засоби виробництва (основні і оборотні) і предмети споживання. Від раціонального вибору пропорцій цього розподілу, залежать темпи економічного росту, ефективність суспільного виробництва. Національний доход підлягає розподілу на фонд споживання і фонд нагромадження, і від цього розподілу залежать темпи росту національної економіки і народного добробуту, становище окремих класів і соціальних груп у суспільстві. На інших стадіях суспільного відтворення також мають місце розподільчі відносини і, отже, фінансові відносини. Вже на стадії виробництва кошти, які є у власності підприємства, або, якщо мова йде про державне підприємство, належать йому на правах повного господарчого володіння, мають бути розподілені для формування необоротних і оборотних активів з метою створення найсприятливіших умов для ефективного господарювання. При цьому повинні витримуватися певні пропорції у розподілі коштів, тому що перевага у формуванні сучасної матеріально-технічної бази підприємства може привести до нестачі обігових активів (запасів сировини, матеріалів), що негативно вплине на неможливість випуску продукції. При формуванні необоротних активів, власні кошти підприємства розподіляються на:
¨ пасивну частину основних фондів (спорудження будівель, споруд, під'їзних шляхів); ¨ активну частину основних фондів (придбання і монтаж машин та устаткування); ¨ довгострокові фінансові інвестиції (придбання цінних паперів, облігацій, депозитів). При авансуванні у виробництво оборотних коштів вони повинні бути розподілені таким чином, щоб за їх рахунок були створені необхідні запаси предметів праці (оборотні засоби) і щоб певна частина цих коштів була у розпорядженні підприємства для обслуговування його діяльності у сфері обігу, тобто в запасах готової продукції і в розрахунках (засоби обігу). На стадії обміну здійснення актів купівлі-продажу саме по собі не може бути віднесене до фінансових відносин, бо, як було сказано вище, фінансові відносини не охоплюють еквівалентні обмінні операції. Наприклад, якщо підприємство А купує у підприємства Б сировину і передає продавцеві гроші згідно з її вартістю, то в результаті фонди оборотних коштів у продавця і покупця залишаються сталими, не збільшуються і не зменшуються у жодного з них. Та коли при актах купівлі-продажу відшкодування грошей покупцями не збігається за часом з моментом переходу товару в їх власність (а така ситуація найбільш типова для сучасних товарно-грошових відносин), то у одного з контрагентів з'являється фонд грошових коштів у вигляді кредиторської заборгованості. Якщо покупець авансує продавця через попередню оплату товару, то цей фонд створюється у продавця, а якщо покупець має заборгованість за отриманий товар, то цей грошовий фонд з'являється у нього. У цих випадках має місце перерозподіл грошових коштів між суб'єктами ринкових відносин і між ними виникають певні фінансові відносини, які регулюються чинним законодавством. На стадії споживання перерозподільні відносини і відповідні їм фонди грошових коштів можуть виникати у зв'язку з відкладанням попиту, розривом між платоспроможним попитом і пропозицією товарів і послуг, а також з інших причин.
3. Контрольна – фінансовий контроль за усіма аспектами господарсько-фінансової діяльності підприємства шляхом оцінки ефективності їх здійснення. В процесі господарської діяльності контролюється кількість і якість праці, створення і використання фондів накопичення і споживання, кількісні і вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг, виконання зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб’єктами господарювання. Своєчасний контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дозволяє виявити недопоставку товарів або порушення умов господарських угод. Три стадії відтворення тісно взаємопов’язані і опосередковано взаємодіють з фінансами підприємства.
3. Зміст та завдання управління фінансами підприємств. Сучасна фінансова система держави складається з децентралізованих і централізованих (загальнодержавних) фінансів. У зв'язку з цим фінансова система ― це сукупність різноманітних сфер фінансових відносин, кожна з яких характеризується особливостями у формування і використання фондів грошових коштів, різною роллю в суспільному відтворенні. Фінансова система України включає такі ланки фінансових відносин: державний бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит, фонди соціального страхування, фінанси підприємств різноманітних форм власності, фінанси домогосподарств (рис. 1.). Складові частини фінансової системи тісно взаємозалежні між собою і взаємообумовлені. Фінансовий стан кожного її елемента з однієї сторони залежить, а з іншого боку - впливає на фінансовий стан іншого. В єдиній фінансовій системі держави можна виділити три підсистеми: ¨ загальнодержавні фінанси; ¨ фінанси господарюючих суб’єктів (фінанси підприємства);
¨ фінанси домашніх господарств (фінанси громадян). Поділ єдиної фінансової системи на підсистеми обумовлений відмінностями в задачах і методах формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Загальнодержавні фінанси забезпечують потреби розширеного відтворення на макрорівні, фінанси суб'єктів підприємства (фінанси підприємств) використовуються для забезпечення відтворювального процесу коштами на мікрорівні, а фінанси домогосподарств є як кінцевим споживачем створеного продукту, так і основним постачальником трудових ресурсів і внутрішніх інвестицій на ринок. Питання для самоконтролю: 1) Перелічите та охарактеризуйте функції фінансів підприємств. 2) У чому полягає зміст та завдання управління фінансами підприємств? 3) Дайте визначення грошових відносин. 4) Визначте місце фінансів підприємств в системі ринкових відносин.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 822; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |