КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
В ізоелектричній точці білок знаходиться у нестійкому стані та при незначних змінах рН може склеюватися і випадати в осад
В ізоелектричній точці набрякання мінімальне, оскільки ступінь гідратації йоногенних груп найменша. Зміна рН в кислу або лужну ділянку відносно ізоелектричної точки призводить до зростання ступеня набрякання. Це пояснюється тим, що поява електричного заряду посилює ступінь гідратації макромолекул, а також збільшує сили електростатичного відштовхування між ними. Саме різким зменшенням рН і набряканням тканини за рахунок сусідніх ділянок пояснюють виникнення набряків при укусах комарів, бджіл, мурашок. Значення ІЕТ білків залежить від співвідношення в їх молекулах залишків моноамінодикарбонових (кислі білки – ІЕТ в кислій ділянці) і діаміномонокарбонових кислот (слабо лужні білки – ІЕТ в слабо лужному середовищі).
За певних умов розчини ВМС втрачають свою текучість, перетворюються в однофазні структуровані системи ВМС і розчинника – драглі. Вони утворюються: - із розчину полімеру при його охолодженні, концентруванні, при додаванні невеликих кількостей електролітів, при зміні рН середовища; - при обмеженому набряканні полімеру у низькомолекулярному розчиннику Процес утворення драглів із розчинів ВМС називають драглюванням. Причиною драглювання є виникнення і зміцнення зв’язків між макромолекулами ВМС з утворенням просторової сітки (каркасу), яка утримує у проміжках весь об’єм (до 99% загальної маси) розчинника. В результаті система втрачає текучість і набуває властивостей твердого тіла. На швидкість драглювання розчинів полімерів впливає температура і рН середовища. Підвищення температури перешкоджає драглюванню в результаті збільшення інтенсивності броунівського руху молекул і зменшення числа та тривалості існування зв’язків між макромолекулами. Драглювання білків максимальне за значень рН, близьких до ізоелектричної точки, коли полімер існує в ізоелектричному стані.
Для драглів характерні такі властивості: - оборотна деформація (еластичність) – здатність драглів до певної межі оборотно змінювати форму під дією прикладеної сили; - тиксотропія – оборотне ізотермічне руйнування структури (при струшуванні, перемішуванні) та її відновлення після припинення механічної дії. Таким чином, тиксотропію можна розглядати як оборотний процес: драглі - розчин ВМС. - синерезис - явище ущільнення драглів, що супроводжується зменшенням об’єму (із збереженням форми) за рахунок додаткового зміцнення зв’язків між макромолекулами та відокремлення рідкої фази (розчину полімеру меншої концентрації). Синерезис відбувається у драглях тоді, коли система ще не досягла стану рівноваги і в ній продовжуються процеси структурування, спостерігається при зберіганні драглів. ЛІТЕРАТУРА 1. Галяс В. Л., Колотницький А. Г. Фізична і колоїдна хімія. - Львів, 2003.- 453с. 2. Мороз А. С., Луцевич Д. Д., Яворська.Л. П. Медична хімія. - Вінниця: Нова Книга, 2006.-С. 603 - 760. 3. Мороз А. С., Ковальова А. Г. Фізична та колоїдна хімія: Навч. посібник.-Львів: Світ, 1994.- С. 163 - 187. 4. Медична хімія: Підр. Для вузів/ В. О. Калібабчук, Л. І. Грищенко, В. І. Галинська та ін.; Під ред. В. О. Калібабчук. – К.: Інтермед, 2006 – С. 240 – 324. 5. Садовнича Л. П., Хухрянський В. Г., Циганенко А. Я. Біофізична хімія.- К.: Вища школа, 1986.-217с. 6. Стрельцов О. А., Мельничук Д. О., Снітинський В. В. Фізична і колоїдна хімія.-Львів: Ліга-Прес, 2003.- 443 с. 7. Щукин Е.Д., Перцов А. В., Алимина Е. А. Колоидная зимия. – М.: Высшая школа, 2004. – 446 с. 8. Уильямс В., Уильямс Х. Физическая химия для биологов. – М.: Мир, 1976. – 600 с.
Дата добавления: 2014-01-15; Просмотров: 1196; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |