Прокурор. Сторони та треті особи не обмежені у кількості представників, яких вони можуть залучати до справи

Сторони та треті особи не обмежені у кількості представників, яких вони можуть залучати до справи.

Як було зауважено судовою палатою Верховного Суду України в ухвалі від 25.05.2007 «Про визнання права власності на частку в статутному фонді ТОВ», відповідно до ч. 7 ст. 8 ЦПК України (станом на вересень 2011 р. – ч.8 ст.8 ЦПК – О.А.) за аналогією слід виходити з того, що вручення судової повістки одному з представників сторони вважається врученням повістки іншим його представникам.

Відповідно до Листа Верховного Суду від 01.05.2007 «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» у випадку явки в судове засідання представника відповідача з належно оформленими повноваженнями суд не вправі ухвалювати заочне рішення. Це випливає зі змісту ст. 38 ЦПК України про те, що сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, і ст. 44 ЦПК України щодо можливості вчинення представником усіх процесуальних дій від імені особи, яку він представляє, а також того, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи. Проте деякі суди помилково проводили заочне провадження за участі в судовому засіданні представника відповідача.

У разі явки у судове засідання представника за відсутності підтвердження належного повідомлення особи, яку він представляє, суд може розглянути справу. За ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представнику вважається врученням цієї повістки і цій особі.

Представник має право на апеляційне оскарження судового рішення (ч.1 ст.292 ЦПК). Згідно з ч.4 ст.295 ЦПК до апеляційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

Представнику сторони чи третьої особи або заявника не може бути відмовлено в прийнятті апеляційної скарги, поданої від імені особи, яку він представляє, з підстав недолучення до апеляційної скарги документа про його повноваження, якщо в повноваженнях, за якими він брав участь у справі, не було застережено про відсутність у нього права на апеляційне оскарження (п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 №12).

Згідно зі ст.121 Конституції України, ч.2 ст. 45 ЦПК і ст.35, 361-1, 56 Закону України «Про прокуратуру» прокурором, який може шляхом пред’явлення позову в суді першої інстанції або на будь-якій стадії цивільного процесу здійснювати представництво громадян у випадках, передбачених законом, і представництво держави, підстави якого обґрунтовує сам, є: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори та прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції. Повноваження такого прокурора на участь у судовому засіданні, коли він діє на виконання конституційної функції представництва, підтверджуються службовим посвідченням. У справах, в яких прокурор не виконує функції представництва, а прокуратура виступає як самостійний учасник цивільного процесу, повноваження їх представника, крім керівника прокуратури.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) 08.04.1999 р. № 3-рп/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не лише в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Дата добавления: 2014-01-15