Зв’язок дидактики з іншими науками. Дидактика та методики навчання окремих навчальних предметів, їх взаємозв’язок

Навіщо знати дидактику?

Теорія → практика.

Дидактика – складова загальної педагогіки, взаємопов’язана з педагогікою, філософією, психологією, фізіологією та шкільною гігієною, математикою, логікою, кібернетикою і ін.

ДИДАКТИКА

  ФІЛОСОФІЯ

ФАХОВІ МЕТОДИКИ (навчальні дисципліни)

ВІКОВА ТА ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ

Рис. 1.2 – Схема «Зв’язок дидактики з іншими науками»

Філософія є методологічною основою Д., оскільки розробляє наукові засади пізнання оточуючої дійсності. Д. теоретично та практично ґрунтується на дослідженнях загальної, вікової і педагогічної психології (принцип природовідповідності). Досліджують особливості психічного розвитку дітей різних вікових груп, психологічні закономірності пізнання (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, волю, емоції), формування мотивів навчання і потреб особистості. Важливо враховувати анатомо-фізіологічні особливості дітей в організації навчально-виховного процесу. Кібернетика допомагає розробляти теорію управління педагогічним процесом взагалі і особливостями організації навчального процесу зокрема.

Дидактика розвивається у взаємозв'язку з різними науками, що зумовлено різноманітністю об'єктів її вивчення — зміст освіти, людські можливості, умови, результати навчання тощо. Отже, дидактика дотична до соціальних, культуротворчих і людинознавчих процесів. Різною мірою у ній використовуються знання з філософії, соціології, загальної педагогіки, фізіології, психології, методики.

У теоретичній розробці і реалізації всіх функцій освіти винятково важливу роль відіграє аксіологія.

Аксіологія — філософське вчення про природу цінностей, їх місце, зв'язок з історичними умовами. (Основні орієнтири виховання учнів (ціннісне ставлення до…)

Останнім часом виділяють нову галузь — едукологію — міждисциплінарний комплекс інтегрованих знань про освіту. Едукологія інтегрує знання про освіту і виховання з філософії освіти, історії освіти, порівняльної педагогіки; включає також цикл прикладних дисциплін: антропологію, психологію, кібернетику, соціологію, економіку освіти, демографію, політологію, менеджмент. Завдання едукології — дати знання про найзагальніші тенденції розвитку освітніх систем, роль людського фактора.

Дидактика пов'язана із соціологією — загальною і педагогічною. Щоб удосконалювати систему освіти, треба враховувати конкретні соціально-економічні умови, в яких вона розвивається сьогодні та, ймовірно, розвиватиметься в майбутньому. Саме соціологія і може виявити, а також кількісно і якісно проаналізувати тенденції, які відбивають зміни в освітянській галузі. Зокрема, потреби в освіті різних верств населення, формування в освіті ринків послуг, праці та капіталу, що зумовлює роботу школи як гнучкої установи з різними джерелами фінансування, новими підходами до управління.

Якість навчання залежить від урахування анатомо-фізіологічних особливостей дітей, а також гігієнічних умов (наповнюваності класів, освітлення, свіжості повітря, зручності меблів тощо). В зв'язку з цим дидактика використовує поняття з анатомії, фізіології, шкільної гігієни, ергономіки.

Оскільки дидактика — частина педагогіки, то всебічне вивчення, пояснення і прогнозування фактів і явищ, пов'язаних з навчанням, передбачає врахування деяких аспектів виховного процесу. Наприклад, учитель спирається на теорію виховання молодшого школяра, визначаючи виховні цілі уроків, формуючи загальнонавчальні вміння і навички, розробляючи методику індивідуального і диференційованого навчання.

Дидактика тісно пов'язана з педагогічною психологією, зокрема з дослідженнями, які розкривають роль діяльності у навчанні, психологічні умови й закономірності засвоєння змісту дітьми різного віку, особливості психічних процесів (мислення, пам'яті, спостережливості, уяви тощо), з психологією творчості.

Особливо тісно дидактика пов'язана з методикою, що її навіть включала раніше як свою нормативну частину (рекомендації щодо викладання певного предмета). Наприклад, К.Д.Ушинський дав блискучі зразки взаємозв'язку дидактики з методикою викладання рідної мови через свої підручники. З часом відбувся розподіл на загальну і часткову дидактики. Остання поступово набула статусу самостійної педагогічної дисципліни з власною теоретичною та прикладною частинами. Сучасна методика викладання предметів у початковій школі, як правило, включає загальну частину, в якій розкриваються теоретичні питання вивчення даного предмета, і конкретну, що присвячується вивченню тем і окремих питань програмного матеріалу з усіх основних тем, методиці окремих уроків.

Методика конкретизує на навчальному матеріалі основні категорії дидактики: цілі, зміст, методи, засоби та організаційні форми навчання. На рівні предметного змісту вона відповідає на питання: як найкраще навчати, розвивати і виховувати школярів у процесі засвоєння певного навчального матеріалу?

Усі компоненти методичної системи тісно взаємопов'язані. Так, зміна цілей освіти зумовлює оновлення змісту предмета, новий зміст освіти вимагає вдосконалення методів навчання та оновлення підручників, а це, зрештою, урізноманітнює структуру уроків, вимагає пошуку нових організаційних форм.

Отже, дидактика виконує щодо методики теоретико-методологічну функцію. Для початкової ланки опора методик предметів на дидактику особливо важлива, оскільки вчитель викладає кілька різних предметів учням одного класу.

Засвоєння змісту освіти відбувається в процесі навчання, який включає діяльність учителя — викладання і діяльність учнів — учіння. Ефективність цих процесів значною мірою зумовлюється особистісними якостями вихованців, їхніми потребами і мотивами поведінки. Тому дидактика враховує певні закономірності й умови виховання особистості, зокрема ті, що пов'язані з потребами, прагненнями, вольовими якостями, здатністю школярів до самовиховання, самовдосконалення.

Підґрунтям дидактики є і народна педагогіка, зокрема етнодидактика. Саме з джерел народного виховання йдуть такі ідеї дидактики, як природовідповідність ("Гни дерево, поки молоде, вчи дитя, поки мале") і культуровідповідність педагогічного процесу, вплив емоцій, почуттів на якість навчання ("Ніщо не дійде до голови, як не побуває в серці"), потреба активності, самостійності, працелюбності дитини ("Людина створена для праці, як бджола для льоту"), врахування вікових та індивідуальних особливостей (“Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало"), визначальна роль рідної мови, цілеспрямоване виховання розумної, мислячої особистості ("Не збирай синові худоби, а збери йому розум"), принцип гуманного навчання ("Учи не страшкою, а ласкою") тощо. Дуже позитивною є роль фольклору, традицій для виховання і навчання молодших учнів.

Усе це є свідченням того, що процес демократичного оновлення суспільства стимулює вчительську творчість.

Найщільніший зв’язок з окремими методиками викладання навчальних предметів:

Спільний предмет вивчення – процес навчання.

Завдання дидактики: відображати практику навчання, впливати на неї, допомагати вчителю, зміцнювати і удосконалювати практику, т. т. процес навчання, розвиток і оновлення форм і методів навчання, узагальнення і розповсюдження передового педагогічного досвіду, стимулювання творчості вчителя.

Дидактика – загальна теорія освіти і навчання – розглядає загальні положення і закономірності, що характерні вивченню всіх предметів. Ці закономірності одержують своє відображення у викладанні кожної окремої навчальної дисципліни.

Але викладання кожного предмету має свою специфіку, що визначається метою його вивчення, змістом і особливостями засвоєння. Вивчає специфіку викладання кожного навчального предмету окрема методика.

Дидактика – загальнонаукове ядро, що об’єднує всі предмети методики і забезпечує єдність в підходах і принципах викладання і організації пізнавальної діяльності учнів у різних вчителів.

Висновок: Дидактика відноситься до методики, як теорія до практики. Відносяться одна до одної і як теорія до теорії, як взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогіки. Мають спільні об’єкти наукового дослідження – процес навчання.

Методика виділяє в цьому об’єкті те, що є специфічним для навчання конкретного предмета, дидактика досліджує закономірність навчання, що є спільними для різних навчальних предметів. Взаємозбагачення.

Отже, сучасна дидактика є міждисциплінарною наукою, оскільки тією чи іншою мірою враховує дані різних наук, які допомагають достовірно, всебічно й взаємопов'язане розглядати основні дидактичні категорії.

Дата добавления: 2014-01-11