Складові ПЗ, що підлягають захисту

Правовий захист програмних продуктів

Визнання програм інтелектуальними продуктами припускає оплату взагалі не зв'язану з витратами праці автора програми. Продавши програми по ліцензіях, вони можуть одержувати разовий (первісний) платіж і роялті (щотиражні виплати). Ці доходи не пов'язані з витратами на створення продукту або його розповсюдження. Йдеться не про оплату найманого фахівця, а про доход творчого робітника. Виникає питання про те, який обсяг прав належить автору, якщо робота виконана в порядку службового завдання, а який роботодавцю.

Встановлено, що програмні засоби, виконані в рамках службових обов'язків, незалежно від способу їх подальшого використання, належать фірмі (роботодавцю). Роботодавцю належать права на ПЗ, створені поза службовими обов'язками, але по його завданню. У роботодавця залишаються права на ПЗ, написані в робочий час в процесі роботи співробітника, але не за його прямим обов'язком. Таке положення не розповсюджується на програми, розроблені за контрактом з програмістом, не що перебуває в штаті фірми. Вважається, що дану директиву будуть виконувати і інші країни, які бажають працювати на світовому ринку.

В Україні до кінця 1980-х років питання охорони ПЗ ігнорувалися, а на початку 1990-х спостерігалося надмірне спрощення їхнього рішення. З 1991 р. Цивільним законодавством було передбачене розповсюдження авторського права на програми для ЕОМ. В нашій країні існує можливість створення програм в робочий час, але поза колом службових обов'язків програмістів. Прийнятий в червні 1993 р. в Україні Закон про науково-технічну інформацію вирішує частину проблеми, в стороні залишилася економічна інформація, що в умовах ринку набуває особливого значення. В 1993 р. прийнятий Закон про авторське право і співавторство, де розглядається правова охорона ПЗ.

Правові проблеми ускладнюються тим, що ПЗ має дві складові - матеріальну і нематеріальну, кожна з яких потребує окремого підходу.

До матеріальної складової ПЗ відносяться матеріальні об'єкти носії, на яких записана комп'ютерна програма або база даних (дискети, CD-ROM і т.п.), а до нематеріальної авторське право. Згідно ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому виражений виріб, не залежать одне від одного. Таке "розщеплення" ПЗ говорить про те, що право власності на "рукопис" (початковий або об'єктний код), виражений в об'єктивній формі (дискеті, CD-ROM і т.п.), належить особі, що заплатила за виконану роботу, тобто роботодавцеві. "Рукопис" завжди виконується в одному примірнику, і роботодавець володіє правом власності на такий матеріальний об'єкт.

Оскільки переважна більшість ПЗ реалізується кінцевому користувачеві через ланцюжок посередників, то права, якими вони повинні володіти, будуть відрізнятись з урахуванням того, що ПЗ може бути придбаним з двома цілями: для подальшого перепродажу кінцевому користувачеві, для включення в програмний продукт власного виготовлення.

Кінцевий користувач

У кінцевого користувача ПЗ інсталюється на його комп'ютері.

При придбанні ПЗ кінцевим користувачем не потрібно укладати авторський договір, оскільки він, легально придбавши ПЗ, вступає в мовчазну угоду. Умови такої угоди можуть бути вказані на упаковці, викладені в ліцензійній угоді, що вкладається в коробку, або описані в керівництві користувача ПЗ. Ця угода, по суті, є невинятковою ліцензією на користування ПЗ, в якій обмовляється в основному кількість інсталяцій ПЗ. Про своє право власності на примірник ПЗ користувач повідомляє власнику авторського права шляхом направлення йому реєстраційної карти.

Якщо компанія не може довести, що у неї є ліцензії на програмне забезпечення, встановлене на машинах співробітників, а також ліцензії для всіх співробітників, які можуть запускати це ПЗ з серверів, то вона ризикує стати об'єктом судового розгляду. Не меншим стимулом для дотримання ліцензійних угод є загроза, що звільнені співробітники можуть повідомити про дійсний стан справ охоронцям ліцензованого програмного забезпечення (Вони можуть звернутися до судового виконавця, щоб він перевірив ліцензійні документи.). Розробка політики ліцензування програмного забезпечення і організація регулярних перевірок для проведення її в життя - ще один спосіб страховки.

Дата добавления: 2014-01-11