Відповідальність за договором управління майном

Сторони договору управління майном відповідають за його здійснення. Слід зазначити, що окрема ст. 1043 ЦК України присвячена лише відповідальності управителя. Відповідальність інших суб'єктів визначається на підставі аналізу відповідних норм.

Так, управитель, який не виявив при управлінні майном належної дбайливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, пов'язані з втратою або пошкодженням майна з урахуванням його природного зносу, а вигодонабувачеві — упущену вигоду.

Завдані збитки мають бути відшкодовані управителем, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Відповідальність управителя може бути субсидіарною, тобто такою, коли він змушений буде відповідати додатково власним майном за таких умов:

1) за боргами, що виникли внаслідок здійснення управління при недостатній вартості предмета управління для задоволення вимог кредиторів;

2) у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови добросовісності третіх осіб. У цьому разі установник управління має право на відшкодування завданих збитків. Відповідальність установника настає у разі непопередження управителя майном про наявність застави щодо предмета управління.

Якщо добросовісний управитель не знав і не міг знати про наявність договору застави, він має право вимагати в суді розірвання договору управління майном та виплати йому плати відповідно до спливу строку дії договору.

У договорі управління майном можуть передбачатися й інші під-стави відповідальності за порушення умов договору.

Припинення договору управління майном

Договір управління майном можна припинити як на загальних підставах за згодою сторін або в судовому порядку на вимогу однієї сторони, так і на підставі спеціальних умов, зазначених у законі (ст. 1044 ЦК України):

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) заяви однієї зі сторін про припинення договору внаслідок спливу його строку;

3) смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юридичної особи — вигодонабувача, якщо інше не встановлено законом чи договором;

4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) смерті фізичної особи, що є управителем, визнання її недієздатною, обмеженою у дієздатності, безвісно відсутньою або банкрутом;

6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої причини, за умови виплати управителю плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи — установника управління банкрутом.

Отже, вигодонабувач, який не є стороною договору, може впливати на його припинення, відмовившись від отримання вигоди. Що стосується сторін договору, то установник управління має більше можливостей розірвати договір, ніж управитель.

У разі відмови однієї сторони від договору вона має повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлено інший строк. Наслідком припинення договору є передача майна, що було передане в управління, установникові управління, якщо інше не встановлено договором (пункти 2, 3 ст. 1044 ЦК України)

Дата добавления: 2014-01-11