Мислення

Визначення психологічного поняття „мислення”.

Мислення – це процес опосередкованого та узагальненого поняття дійсності. Сутність його є у відображенні:

· Загальних і суттєвих ознак предметів та явищ, у тому числі і таких явищ, які не сприймаються опосередковано

· Суттєвих відносин і закономірних зв’язків між предметами і явищами

Фізіологічні основи мислення.

В основі мислення лежить складна анлітико-синетична діяльність кори великих півкуль у цілому, при якому утворюються другосигнальні тимчасові нервові зв’язки, які спираються на першосигнальні зв’язки.

Операції мислення.

Розумова діяльність людини проводиться за допомогою розумових операцій: порівняння, аналізу, синтезу, абстракці, узгальненя і конкретизації.

1. Порівняння – співставлення предметів та явищ з метою знайти спілні і відмінні риси.

2. Аналіз – розумове розчинення предметів або явищ на частини, виділення у них окремих частин, ознак і властивостей.

3. Синтез – розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.

4. Абстракція – мислене виділення суттєвих ознак предметів або явищ при одночасному відхилені несуттєвих ознак.

5. Узагальнення – розумове об’єднання предметів і явищ в групи за тими загальними і суттєвими ознаками, які виділяють при абстрагуванні.

6. Конкретизація – це розумовий перехід від загального до частого, від цілого до одиничного.

Основні форми мислення. Розрізняють три основні форми мислення:

- Поняття – це форма мислення, в якій відображаються загальні і суттєві властивості предметів («школяр» - найбільш суттєва властивість – навчання у школі)

- Судження – це форма мислення, яка має підтвердження або заперечення якогось положення відносно предметів, явищ або їх властивостей. («Всі метали проводять електричний струм»)

- Умовивід– це така форма мислення, в процесі якої людина, співставлючи та аналізуючи, різноманітні судження, виводить з них нові судження (доказ геометричних теорем). Судження бувають індуктивними (від часного до загального) та дедуктивними (від загального до часного).

Індивідуальні особливості мислення.

Індивідуальні особливості мислення – це результат розвитку його розуму в процесі життєдіяльності. Розбіжності в розумовій діяльності проявляються у:

- Самостійність (несамостійність) мислення – вміння людини висувати нові завдання і знаходити відповіді без допомоги інших людей.

- Широта (вузькість) мислення – виражається у пізнавальній діяльності людини, в широкому кругозорі, різноманітній цікавості до різних галузей науки та практики.

- Глибина (поверхневість) розуму - вміння проникнути в сутність складних питань, віяння побачити проблему там, де у інших людей питань не виникає.

- Гнучкість (ригідність) мислення – свобода думки від стереотипів, вмінні швидко міняти дії та умовиводи в залежності від зміни обставин.

- Швидкість (повільність) мислення – здатність людини швидко розібратися в складній ситуації. Залежить від розвитку мислитель них навиків та від індивідуального темпу мислительної діяльності («торопливість мислення», «тугодумність»).

- Критичність розуму – це вміння людини об’єктивно оцінювати свої і чужі думки.

Види мислення:

1. Предметно-дієве.

2. Наглядно-образне мислення.

3. Абстрактне мислення.

ГЛОССАРІЙ

Адаптація, або пристосування - це зміна чутливості органів відчуття під дією подразника.

Апперцепція — це залежність сприйняття від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, спрямованості.

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

Сенсибілізація - це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння.

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

Питання для самоконтролю

1. Визначте фізіологічні механізми відчуття.

2. Дайте характеристику чутливості відчуття.

3. Роль відчуттів у діяльності пожежників

4. Сутність сприйняття як психічного процесу.

5. Поясніть, що називається спостереженням.

Рекомендована література.

Основна література:

1. Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія та педагогіка: посібник / За заг. ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.

2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информац.-метод. матер. к курсу «Общ.психология». – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.

3. Загальна психологія: підручн. для студ. вищ. навч. закл./ за заг. ред. акад. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2000.

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 2001. – 487 с.

5. Немов Р.С. Психология: В 3 кнг. – М.: Владос, 1995. – Кн.1.- 576с.; Кн.2.-496с.; Кн.3. – 510с.

6. Психология. / Под ред. Рудика П.А. – М.: «Физкультара и спорт», 1974. – 512с.

7. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.

Додаткова література:

1. Величковский Б.М. Психология восприятия. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1973. – 80с.

2. Лурия А.Р. Основы нейрописхологии. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1973. – С.231-243.

3. Хрестоматия по ощущению и восприятию / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, М.Б.Михалевской. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1975. – С.273-392.

4. Лурия А.Р. Внимание и память. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1975. – С.4-41.

5. Дормашев Ю.Б., Романов В.А. Психология внимания. – М.: Тривола, 1995. – 348с.

6. Хрестоматия по вниманию /Под ред. А.Н.Леонтьева, А.А.Пузырея, В.А.Романова. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1976. – 295с.

Дата добавления: 2014-01-14