І. Суть, завдання та основні риси апеляційного провадження

Провадження справ у апеляційній інстанції

ТЕМА 18

§ 1. Суть, завдання та основні риси апеляційного провадження

§ 2. Суб'єкти, процесуальний порядок

і строки розгляду в суді кримінальних справ у апеляційному провадженні

3. Скасування, зміна вироку, ухвали (постанови) апеляційним судом

§ 4. Звернення до виконання і перевірки ухвали, вироку, постанови апеляційного суду

§ 5. Участь присяжних у здійсненні правосуддя в апеляційному суді при розгляді кримінальних справ у першій інстанції

Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апеляційного подання та апеляційних скарг перевіряє законність і обгрунтованість вироку, ухвали суду першої інстанції та постанови судді, що не набрали законної сили, а також постанов про застосування чи незасто-сування примусових заходів виховного і медичного харак-^теРУ> ухвалених місцевими судами.

Перед судом апеляційної інстанції при перегляді ним кримінальної справи в порядку апеляційного провадження стоять такі завдання:

а) не допустити виконання незаконного, необгрунтованого та несправедливого вироку;

б) швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення;

в) забезпечити захист і реалізацію прав законних інтересів учасників процесу;

г) сприяти однаковому розумінню та застосуванню законів судами першої інстанції¹.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання законної сили неправосудними вироками, ухвалами і постановами, швидко виправити допущені судом першої інстанції помилки і цим самим забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників процесу, а також сприяє поліпшенню якості роботи нижчестоящих судів та формуванню судової практики відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.

Апеляційне провадження судових вироків є окремим інститутом і самостійною стадією кримінального процесу. Вироки, що не набрали законної сили, можуть бути оскаржені сторонами у встановленому законом порядку до вищестоящого суду, тобто до апеляційного суду, який перевіряє законність і обгрунтованість оскарженого вироку.

Та ідея, яку закладено в основу апеляції, полягає у тому, що сторонам надано право і можливість до набрання законної сили вироком, винесеним судом, оскаржувати вирок, вказуючи на порушення при провадженні по справі й неправильність самого вироку, а вищестоящий (апеляційний) суд за наявності апеляційного подання повинен повно і всебічно перевірити законність і обґрунтованість оскарженого вироку, який може набрати законної сили і бути приведеним до виконання лише якщо його складено апеляційним (касаційним) судом².

Кримінально-процесуальний закон закріплює ряд важливих положень, що виражають сутність, характер і демократизм апеляційного провадження, Ці положення в юридичній літературі прийнято називати основними рисами апеляції (касації):

1) свобода оскарження вироків учасниками судового розгляду кримінальної справи;

2) поєднання перевірки законності з перевіркою обгрунтованості вироку;

3) ревізійне начало апеляційного провадження;

4) можливість подання в апеляційну інстанцію нових (додаткових) матеріалів;

5) обов'язковість вказівок апеляційній інстанції для нижчестоящого суду тощо¹.

Дата добавления: 2014-11-06