Тематичний план. 1. Загальні риси міфологічних уявлень про державу і право

План

1. Загальні риси міфологічних уявлень про державу і право.

2. Державно-правова думка стародавньої Індії і Китаю.

3. Загальна характеристика античних уявлень про державу і право.

Література

6, 13, 22, 33, 41, 43, 44, 70, 104, 114, 121, 123, 130, 133

ТЕМА 2. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ПЕРІОДУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Семінар – 1 години

1. Основні риси та особливості розвитку державно-правової думки доби середньовіччя.

2. Вчення Томи Аквінського про державу і право.

3. Державно-правова концепція Марсилія Падуанського.

4. Державно-правові вчення в Росії в XV-XVII ст.

Література

13, 22, 33, 41, 43, 44, 54, 55, 83, 114, 130, 133

ТЕМА 4. ПРАВО І ДЕРЖАВА У ВЧЕННЯХ ЕВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА. ДЕРЖАВНО - ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ

АМЕРИКАНСЬКИХ ПРОСВІТНИКІВ В ПЕРІОД БОРОТЬБИ

ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ США

Семінар – 2 години

1. Загальна характеристика вчень просвітників про державу, право, політику.

2. Політично-правові концепції Вольтера, Руссо, Монтеск'є.

3. Радикально-політичні ідеї та правові концепції лідерів Французької революції XVIII століття (Марат, Роб'єспєр, Наполеон Бонапарт).

4. Основні положення політично-правових вчень американських просвітників: Т. Джефферсона, Дж. Медісона, Дж. К. Калхуна.

5. Політично-правові вчення італійських і німецьких просвітників: Дж. Віко, Ч. Беккаріа, Й. Гердера.

Література

11, 13, 21, 22, 41, 42, 43, 44, 74, 81, 85, 114, 130, 133

ТЕМА 7. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ

ДУМКИ ТА ВЧЕНЬ В УКРАЇНІ

Семінар – 2 години

1. Витоки державно-правової ідеології українського народу

2. Розвиток політико-правової ідеології Х1-ХУ ст.

3. Державно-правова думка в Україні за козацько-гетьманської доби(ХУ1-ХУШ т.).

4. Державно-правова думка часів занепаду козацько-гетьманської держави (кінець ХУП-ХУШ ст.)

5. Державно-правова думка в Україні Х1Х-ХХ ст.

Література

13, 17, 18, 19, 20, 25, 26, 31, 34, 35, 38, 44, 53, 56, 58, 60, 61, 73, 78, 84, 97, 98, 99, 100, 106, 109, 110, 111, 124, 125, 128, 133

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Історія вчень про державу та право як наука та навчальна дисципліна.

2. Предмет, методологія та періодизація курсу.

3. Значення вивчення предмету історії вчень про державу та право для формування правової свідомості юриста.

4. Місце науки історії вчень про державу та право в системі юридичних наук та взаємозв’язок з теорією держави і права та історією держави і права.

5. Загальна характеристика уявлень про державу і право періоду 1У-Ш тис. до н. ери на прикладі країн Давнього Сходу.

6. Характеристика основних положень буддизму.

7. Ідеї брахманізму про становий поділ суспільства та соціальне положення окремих станів.

8. Вчення Конфуція про ідеальну державу та методи здійснення державної влади.

9. Характеристика Платоном додержавного суспільства та механізму виникнення держави.

10. Платон про справедливий державний устрій та класифікацію форм держави в діалозі «Держава».

11. Вчення Платона про право та державну організацію суспільства в діалозі «Закони».

12. Уявлення Аристотеля про ідеальну державу.

13. Загальна користь як підстава класифікації Аристотелем форм держави. Роль особи у державному устрої, держава як мета і умова людського життя.

14. Вчення про державу та право в Стародавньому Римі.

15. Вчення Цицерона про державу та право.

16. Зародження теократичних доктрин.

17. Загальна характеристика державно-правових вчень Середніх віків.

18. Роль католицької церкви в системі соціального управління.

19. Фома Аквінський про сутність державної влади та види закону.

20. М.Падуанський – виразник ідей середньовічного бюргерства, критик ідеології католицизму.

21. М.Падуанський про виникнення держави та принцип організації вищої державної влади в умовах монархічної форми правління.

22. Поняття та соціальне призначення єресей у боротьбі проти зазіхань католицької церкви на світове панування.

23. Загальна характеристика правової ідеології в Російській державі періоду ХУ-ХУП ст.

24. Соціальне значення та характеристика основних положень концепції «Москва – третій Рим».

25. Правові погляди Філофея на державну владу та устрій держави.

26. Вчення І.Пересвєтова про царську владу та феодальну законність.

27. Умови формування та основні ідеї юридичного світогляду у Західній Європі періоду кризи абсолютизму, становлення капіталістичних відносин.

28. Загальна характеристика ідей епохи Відродження та Реформації, їх зв’язок з правовою ідеологією.

29. Вчення Макіавеллі про державу та право, його ставлення до форми правління та форми державного устрою.

30. Макіавеллі про умови та засоби забезпечення міцної централізованої влади.

31. Правові ідеї Т.Мора.

32. Ідеї утопічного соціалізму в творчості Т.Кампанелли.

33. Вчення про державу та право в Нідерландах періоду антифеодальної революції: Г.Гроцій, Б.Спіноза.

34. Політичні і правові вчення в Англії в ХУП ст. Г.Гоббс – теоретик природного права і моделі громадянського суспільства.

35. Дж.Локк – один із засновників лібералізму.

36. Загальна характеристика вчень про державу та право в період європейського просвітництва.

37. Політична програма Вольтера.

38. Ш.Монтеск»є про фактори, що визначають характер законів та форми держави.

39. Характеристика концепції розподілу влади у творчості Ш. Монтеск»є.

40. Ж.-Ж. Руссо про походження держави, сутність та форми права.

41. Прогресивність правової ідеології конституціоналістів періоду Великої французької революції.

42. Політико-правові погляди жирондистів та якобінців періоду Великої французької революції.

43. Буржуазно-демократичні погляди федералістів у США кінця ХУШ ст. Правові ідеї О.Гамельтона та їх практичне втілення.

44. Ідеї суспільного договору, природних прав людини, народного суверенітету в правовій ідеології Т.Джефферсона.

45. Кант – засновник юридичного позитивізму. Сутність «категоричного імперативу» Канта.

46. Кант про сутність та форми держави.

47. Гегель про розподіл влад та форму державного правління.

48. Розуміння Гегелем права власності як зовнішньої сфери реалізації людської свободи.

49. Загальні риси західноєвропейських політико-юридичних вчень в першій половині Х1Х ст. Англійський лібералізм І.Бентам.

50. Французький лібералізм: Б.Констан, А. де Токвіль.

51. Соціалістичні вчення: Ш.Фур'є, А.Сен-Симон, Р.Оуен.

52. Філософський та юридичний позитивізм: О.Конт, Дж.Остін.

53. Основні напрямки європейських вчень про деражву та право в другій половині Х1Х ст.

54. Ліберальні вчення про державу та право: Р.Іерінг, Г.Єллінек, Г.Спенсер.

55. Історичні та теоретичні передумови виникнення марксизму. Марксистське вчення про державу та право.

56. Анархізм про державу та право: П.Прудон, М.Штірнер, М.Бакунін.

57. Аристократична концепція держави і права Ф.Ніцше.

58. Політико-правова думка періоду пізнього феодалізму в Україні: Г.Сковорода, М.Костомаров та ін.

59. Державно-правові і політичні погляди Т.Шевченко.

60. Політико-правові погляди українських демократів періоду розвитку капіталізму (М.Драгоманов, І.Франко).

61. Націократична (етнічна) модель державності: М.Міхновський, В.Липинський, Д.Донцов.

62. Державно-правові погляди видатних політичних діячів і вчених першої половини ХХ ст.: М.Грушевський, В.Вінніченко, М.Туган-Барановський.

63. Теорія солідарності Л.Дюгі.

64. Концепція соціальної держави і політики загального добробуту.

65. Психологічна теорія Л.Петражицького.

66. Соціологічна юриспруденція.

67. Теорія відродженого природного права.

68. Сутність та актуальність ідей концепції правової держави та громадянського суспільства.

69. Юридичний позитивізм. Нормативістська теорія права Г.Кельзена.

70. Аксіологічна концепція права.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

Кримінально-виконавче право є складовою частиною кримінально-правового комплексу галузей права, до якого також входять кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми регулюють з різних позицій суспільні відносини, які виникають у процесі і з приводу застосування та виконання кримінальних покарань. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання – відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого.

Кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Таке перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу – статусу засудженого. Тому, під час опрацювання окремих тем необхідно буде звертатися до джерел із різних галузей знання.

Рекомендується брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах, а також у міжнародно-правових актах (Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими, Правилах внутрішнього розпорядку умтанов виконання покарань, та ін.).

Викладання спеціального курсу «Кримінально-виконавче право» передбачає загальну та спеціальну мету.

Загальна мета передбачає:

1. формування у студентів науково обґрунтованих уявлень про сучасний стан діяльності кримінально-викокавчої системи в Україні та світі;

2. можливість самостійного комплексного вивчення кримінально-виконавчого законодавства України, що регулює систему кримінально-виконавчих правовідносин у сфері виконання та відбування різних видів кримінальних покарань.

Спеціальна мета передбачає:

1. формування у студентів теоретично і емпірично обґрунтованих уявлень про кримінально-виконавчу систему України;

2. відпрацювання теоретичних та практичниих навиків щодо особливостей виконання різних видів кримінальних покарань, порядку звільнення від відбування покарання, як основи для розробки нормативних актів та прийняття управлінських рішень;

3. вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до навчальної програми;

4. ознайомлення із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України та проблемами її кримінально-виконавчого законодавства;

5. виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці.

Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних навчально-методичних завдань:

5. надання студентам можливостей ознайомлення на лекціях з новітніми науковими та методичними досягненнями в сфері кримінально-виконавчого права;

6. створення оптимальних організаційних і методичних умов для самостійного вивчення курсу;

7. закріплення на семінарських заняттях знань про основні теоретичні положення кримінально-виконавчого права;

8. розвиток на практичних заняттях навичок опрацювання документів обліку засуджених, їх особових справ, алфавітних карток тощо.

Значення «Кримінально-виконавчого права» - полягає в тому, що його предмет дає можливість комплексного оволодіння теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання різних видів кримінальних покарань, які необхідні для кваліфікованого юриста-правознавця.

. Знати:

· історію виникнення та розвитку кримінально-виконавчого права в Україні;

· поняття, цілі і задачі кримінально-виконавчого законодавства України;

· систему органів та установ, які виконують кримінальні покарання в Україні;

· зміст правового статусу засуджених;

· загальну характеристику міжнародних стандартів поводження із засудженими;

· порядок виконання покарань не пов’язаних із позбавленням волі;

· порядок виконання покарань пов’язаних із позбавленням волі;

· порядок виконання покарань військовими частинами, гауптвахтами та дисциплінарним батальйоном;

· підстави та порядок звільнення від відбування покарання;

· завдання та функції органів внутрішніх справ у виконанні покарань та звільненні від відбування покарання;

· порядок встановлення адміністративного нагляду за звільненими.

Уміти:

· визначити взаємозв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права;

· розкрити зміст кримінально-виконавчих правовідносин;

· характеризувати порядок і умови виконання усіх видів кримінальних покарань, передбачених ст. 51 КК України;

· визначити вид установи виконання покарань особі, засудженої до позбавлення волі;

· характеризувати види кримінально-виконавчих установ закритого і відкритого типу;

· організувати проведення індивідуально-профілактичної роботи з засудженими до покарань не пов’язаних із позбавленням волі;

· надати правову допомогу звільненому від відбування покарання в трудовому та побутовому влаштуванні;

· аналізувати підстави і порядок умовно-дострокового звільнення у зв’язку з амністією, помилуванням;

· аналізувати підстави та порядок умовно-дострокового звільнення та звільнення від покарання з випробуванням.

Назва теми	лекції	семінари
Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України
Тема 2. Органи і установи виконання кримінальних покарань в Україні
Тема 3. Правове регулювання і порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі
Тема 4. Основні засоби виправлення засуджених до позбавлення волі на певний строк	-
Всього:

Форма підсумкового контролю - залік

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Кримінально-виконавче право - встановлена згідно з вимогами кримінально-виконавчої політики система юридичних норм, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі виконання покарання, в інтересах виправлення осіб, які вчинили злочини, та попередження здійснення нових злочинів (рецидиву) як самими засудженими, так і іншими особами.

Кримінально-виконавче законодавство - галузь законодавства, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Норма кримінально-виконавчого права - правила поведінки, які містять заборони і дозвіл у сфері виконання покарань.

Кримінально-виконавчі правовідносини - це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини між представниками адміністрації місць позбавлення волі та іншими органами держави, які виконують кримінальні покарання, з одного боку, і засудженими, які відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (відбування) покарання.

Підстава виконання і відбування покарання - вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.

Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань - принципи невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених - встановлений порядок виконання та відбування покарання (режимі суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Органи виконання покарань – Державна кримінально-виконавча служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція; військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

Установи виконання покарань - арешті дома, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи.

Види кримінально-виконавчих установ - кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу(виправні колонії).

Види виправних колоній - колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Класифікація засуджених - класифікація засуджених є розподіл їх на більш-менш однорідні групи згідно зі специфічними ознаками (критеріями) залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, минулих судимостей, статі й віку з метою диференціації та індивідуалізації виконання покарання.

Постпенітенціарний вплив - система заходів, спрямованих на: переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі і надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні, організацію контролю за їх поведінкою, аж до застосування адміністративних і кримінально-правових заходів примул з метою недопущення становлення їх на шлях скоєння повторних злочинів.

Адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституцiя України. Прийнята на 5-й сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрiнком Iнтер, 2001.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України. Науково-практичний коментар За заг. ред д.ю.н.В.В. Коваленка, д.ю.н.проф. А.Х. Степанюка - К.: Атіка, 2012. - 492 с.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Прийн. 11 липня 2003 р. №1129-ІУ. Офіц. видання зі змін. та доп. станом на 20.12.2007 р. // М-во юстиції України.-К.: Форум, 2007.-164 с.

5. Указ Президента України Про Державну пенітенціарну службу України від 6 квітня 2011 року №394/2011.

6. Указ Президента України Про затвердження положення про Міністерство юстиції України від 11.01.2012 №11/2012.

7. Наказ Міністерства Юстиції України Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам звільненим з місць відбування покарання від 12.03.2012 №394/5

8. Iнструкцiя “Про органiзацiю виконання покарання у видi обмеження волi в установах кримiнально-виконавчої системи”, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань вiд 4 вересня 2001 р. №165.

9. Iнструкцiя “Про проведення виконавчих дiй”, затверджена наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 15 грудня 1999 р. №74/5.

10. Барков О. Проблема строків у Кримінально-виконавчому кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 8(152).- С. 68-70.

11. Барков О. Реалізація засудженими права на звернення при вирішенні питання щодо застосування умовано-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 9(153).- С. 180-183.

12. Богатирьов І. Проблемність наукових досліджень у галузі кримінально-виконавчого права України // Право України. – 2008. - № 3. – С. 102-105.

13. Богатирьов І.Г., Халімон С.І. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання злочинам: Монографія.-Х.: Харків юридичний, 2009.-320 с.

14. Богатирьова О.І Оптимізація кримінально-виконавчої системи України до реалій сьогодення//Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (25 квітня 2012 року)- 2012. –С.210-213.

15. Бодюл Є.М. Норми Кримінально-виконавчого кодексу України як інструмент забезпечення запобігання злочинам//Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (25 квітня 2012 року)- 2012. –С. 198-200.

16. Вознюк Н.І., Колб О.Г., Наливайко В.С. та ін. Стан, тенденції, причини злочинності та заходи боротьби з цим явищем у місцях позбавлення волі: Ме­тодичні рекомендації по курсу «Кримінологія». - Луцьк, 2002.

17. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник/ За ред. проф. А.Х. Степанка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624с.(216-235с.).

18. Гулак О. Удосконалення форм і методів державного управління у сфері діяльності підприємств кримінально-виконавчих установ // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 1(145). - С. 20-24.

19. Закон України “Про виконавче провадження” вiд 21.04. 1999 р.

20. Закон України “Про державну виконавчу службу” вiд 24.03.1998 р.

21. Кожухар В. Забезпечення законності в установах виконання покарань //Вісник прокуратури № 7(73) липень 2007. с.39-42.

22. Колб О.Г. Колб І.О. Про зміст права засуджених на особисту безпеку//Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (25 квітня 2012 року)- 2012. –С. 215-219.

23. Конституцiя України. Прийнята на 5-й сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

24. Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрiнком Iнтер, 2011

25. Кримінально-процесуальний кодекс України. –офіційний текст К.: Атіка, 2012..

26. Кримінально-виконавче право: Підручник / Під заг ред.. О.М. Джужи.-К., 2010.

27. Кримінально-виконавчий кодекс України. Науково-практичний коментар За заг. ред В.В. Коваленка. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 492 с.

28. Кримінально-виконавчий кодекс України: Прийн. 11 липня 2003 р. №1129-ІУ. Офіц. видання зі змін. та доп. станом на 20.12.2007 р. // М-во юстиції України.-К.: Форум, 2007.-164 с.

29. Кримінологічний довідник; за наук.ред. д-ра юрид. наук, професора, академіка НАПрН України Бандурки О.М.; за заг.ред. д-ра юрид. наук, професора Джужі О.М. і д-ра юрид.наук. професора Литвинова О.М.: довідкове видання.- Харків: Діса плюс, 2014.-412с.

30. Лазаренко В. Заходи запобігання злочинам у сфері службової діяльності працівників кримінально-виконавчих установ // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 2(146). - С. 123-127.

31. Лазаренко В. Кримінологічна характеристика особи працівника кримінально-виконавчої установи, який вчиняє злочини у сфері службової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 1(145). - С. 88-92.

32. Литвак О., Палічук О. Кримопенологічний аналіз амністії та помилування // Право України. – 2008. - № 1. – С. 90-97.

33. Марченко Н. Характеристика спільних ознак та відмінностей додаткових покарань у контексті системи покарань // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 6(150). - С. 131-135.

34. Палій М., Назимко Є. Реформування інституту конфіскації майна як реалізація адекватності покарання та відновлення соціальної справедливості // Підприємництво, господарство і право. – 2012.- № 5(149). - С. 115-119.

35. Проект Закону України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України щодо забезпечення захисту прав засуджених осіб в установах виконання покарань" (реєстр. № 2151 від 3 березня 2008 р.)

36. Проект Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України (щодо узгодження з нормами Кримінально-виконавчого кодексу України)" (реєстр. № 2073 від 14 лютого 2008 року).

37. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1511-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року».

38. Тимчасова iнструкцiя про порядок виконання кримiнального покарання у виглядi позбавлення права займатися певною дiяльнiстю, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань вiд 17.07.1999 p. №91/565.

39. Трубнiков В.М. Кримінально-виконавче право України: Навч. посiбник. – Харків, 1998. – 144 с.

40. Хлистова Н. Особливості формування суспільно корисної мотивації засуджених до позбавлення волі // Право України. – 2008. - № 4. – С. 66-69.

41. Шевченко Є. Щодо проблематичності застосування і виконання окремих кримінальних покарань // Право України. – 2008. - № 4. – С. 90-97.

42. Шинальський О. Додержання вимог закону під час виконання кримінального покарання у вигляді обмеження волі та тримання осіб в приймальниках-розподільниках для осіб, які запідозрені у зайнятті бродяжництвом // Вісник прокуратури № 6(72) червень 2007.- с. 3-13.

43. Шинальський О. Реформування пенітенціарних закладів. Час виконувати вимоги закону//Вісник прокуратури № 4(70) квітень 2013. с.3-13.

44. Яковець І.С. Організація діяльності спостережних комісій (Положення про спостережні комісії: Науково-практичний коментар). — М., 2006. — С. 69—70.

45. Яцишин М. Визначення і утвердження основних складових кримінально-виконавчої політики України в історичному контексті державотворення // Підприємництво, господарство і право. – 2008.- № 9(153).- С. 17-21.

тематика і плани лекцій

ТЕМА 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-викнавче право

Лекція – 2 години

1. Кримінально-виконавча політика України

2. Кримінально-виконавче право і кримінально-виконавче законодавство України

3. Норми кримінально-виконавчого права

4. Кримінально-виконавчі правовідносини

ТЕМА 2. Органи і установи виконання покарань в Україні

Лекція – 2 години

1. Соціальне призначення та завдання органів і установ виконання покарань

2. Види органів і установ виконання покарань.

3. Державний департамент України з питань виконання покарань.

4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими правоохоронними органами.

5. Поняття і види контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань

ТЕМА 3. Правове регулювання і порядок виконання покарань,

не пов’язаних з позбавленням волі

Лекція – 2 години

1. Система кримінальних покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства, та система органів які їх виконують.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт.

3. Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України

Семінар - 1 година

1. Поняття кримінально-виконавчої політики та її основні принципи.

2. Поняття кримінально-виконавчого права України.

3. Кримінально-виконавче законодавство України.

4. Норми кримінально-виконавчого права.

5. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх особливості.

Теми рефератів

1. Реалізація принципів кримінально-виконавчого права України.

2. Історія розвитку кримінально-виконавчого права.

3. Органи і установи виконання покарань в історії України.

4. Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.

5. Вимоги міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист
персоналу органів і установ виконання покарань.

6. Нагляд та контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.

7. Поняття і зміст правового статусу засуджених.

Література

1-6, 11, 12, 13, 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28

ТЕМА 2. Установи і органи, що виконують кримінальні покарання в Україні

Семінар – 1 година

1. Соціальне призначення та завдання установ і органів, які виконують кримінальні покарання. Їх роль і місце в системі правоохоронних органів.

2. Види установ і органів, які виконують кримінальні покарання, їх класифікація.

3. Характеристика правового статусу засуджених в Україні.

Теми рефератів:

1. Розвиток системи установ і органів, які виконують покарання, та удосконалення їх діяльності.

2. Вимоги міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист персоналу установ і органів, які виконують покарання.

3. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів, які виконують покарання.

4. Міжнародний контроль, контроль органів державної влади й органів місцевого самоврядування за діяльністю установ кримінально-виконавчої системи.

Література:

1-6, 11, 12, 13, 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28

ТЕМА 3. Правове регулювання і порядок виконання покарань,

не пов’язаних з позбавленням волі

Семінар - 2 години

1. Система кримінальних покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства, та система органів які їх виконують.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт.

3. Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі.

5. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу.

6. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації майна.

7. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

8. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

9. Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців.

10. Порядок виконання звільнення від покарання з випробуванням.

Теми рефератів:

1. Виправний центр як установа, що виконує обмеження волі, його задачі, функції, нормативна основа діяльності.

2. Особливості виконавчого провадження за законодавством України.

3. Правове положення засуджених до покарань без позбавлення волі.

4. Особливості звільнення від відбування покарання засуджених до покарань без позбавлення волі.

Література

1-6, 11, 12, 13, 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28

ТЕМА 4. Основні засоби виправлення засуджених

до позбавлення волі на певний строк

Семінар - 2 години

1. Поняття основних засобів виправлення та ресоціалізації.

2. Характеристика режиму як основного засобу виправлення та ресоціалізації.

3. Суспільно-корисна праця як засіб виправлення та ресоціалізації.

4. Соціально-виховна робота як засіб виправлення.

5. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання як засіб ресоціалізації.

6. Громадський вплив в системі засобів виправлення та ресоціалізації засуджених.

Теми рефератів:

1. Виправлення засуджених як одна з основних цілей кримінально-виконавчого законодавства України.

2. Поняття, види і нормативне закріплення основних засобів виправлення засуджених до позбавлення волі на певний строк.

3. Режим в системі основних засобів виправлення засуджених: його поняття, функції та зміст.

4. Правова природа, цілі та правове регулювання праці засуджених.

5. Соціально-демографічна характеристика особистості засудженого.

6. Засоби забезпечення режиму у виправних установах.

7. Підстави і порядок застосування до засуджених заходів безпеки і зброї.

8. Правила режиму, які визначають поведінку інших громадян, які знаходяться у виправних установах і приналежних до них територіях.

9. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених.

10. Особливості матеріально-побутового забезпечення засуджених вагітних жінок, матерів-годувальниць і жінок, які мають дітей.

Література

1-6, 11, 12, 13, 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 38-41

ПЕРЕЛІК ТЕМ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Кримінально-виконавча політика України, її цілі та завдання.

2. Сучасні тенденції кримінально-виконавчої політики.

3. Поняття, предмет і метод кримінально-виконавчого права України.

4. Задачі і функції кримінально-виконавчого права.

5. Місце і роль кримінально-виконавчого права в системі інших галузей права.

6. Наука кримінально-виконавчого права.

7. Предмет і система курсу кримінально-виконавчого права.

8. Принципи кримінально-виконавчого права України.

9. Поняття, цілі і задачі кримінально-виконавчого законодавства.

10. Структура і зміст кримінально-виконавчого законодавства України.

11. Дія кримінально-виконавчого законодавства у часі і просторі.

12. Кримінально-виконавче законодавство України і міжнародно-правові акти.

13. Норми кримінально-виконавчого права, їх види та структура.

14. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх особливості.

15. Державна пенітенціарна служба України: правове положення та завдання.

16. Взаємодія установ і органів, які виконують кримінальні покарання з іншими правоохоронними органами

17. Соціально-правове призначення і поняття контролю за діяльністю установ і органів виконання покарань.

18. Види контролю за діяльністю установ і органів виконання покарань (парламентський, судовий, прокурорський, відомчий, громадський та ін.).

19. Характеристика системи кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та системи органів, які їх виконують.

20. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт.

21. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт.

22. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі.

23. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді штрафу.

24. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації майна.

25. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

26. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

27. Сутність, порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців.

28. Сутність, порядок і умови виконання звільнення від покарання з випробуванням.

29. Поняття і нормативне закріплення виправлення засуджених.

30. Поняття основних засобів виправлення засуджених і їх нормативне закріплення.

31. Види основних засобів виправлення засуджених.

32. Поняття режиму у виправних установах та його основні функції.

33. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої необхідності.

34. Побачення засуджених до позбавлення волі.

35. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей.

36. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів. Телефонні розмови засуджених до позбавлення волі.

37. Перегляд засудженими до позбавлення волі кінофільмів і телепередач, прослуховування радіопередач. Придбання і збереження цією категорією осіб літератури і письмових приладів.

38. Засоби забезпечення режиму у виправних установах.

39. Умови і порядок пересування засуджених без конвою чи супроводу.

40. Виїзди засуджених до позбавлення волі за межі виправних установ.

41. Правова природа праці засуджених і її цілі.

42. Правове регулювання і принципи організації праці засуджених.

43. Форми організації праці.

44. Умови праці засуджених.

45. Включення у трудовий стаж часу залучення засуджених до оплачуваної праці.

46. Оплата праці засуджених. Утримання з заробітку засуджених і їх черговість.

47. Залучення засуджених до позбавлення волі до робіт без оплати праці.

48. Охорона праці, обов’язкове державне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

49. Поняття і значення виховної роботи з засудженими.

50. Задачі, форми і методи виховної роботи з засудженими.

51. Диференціація й індивідуалізація виховної роботи, стимулювання засуджених до участі у виховних заходах.

52. Застосування мір заохочення і стягнення.

53. Самодіяльні організації засуджених у виправних установах.

54. Особливості правового регулювання загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених.

55. Організація загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених.

56. Правове регулювання участі громадськості у діяльності органів, які виконують покарання.

57. Основні функції, задачі і межі участі громадськості у діяльності установ і органів, які виконують покарання.

58. Форми участі громадськості у роботі установ і органів, які виконують покарання.

59. Особливості умов відбування покарання у різних виправних колоніях.

60. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в процесі відбування покарання.

61. Особливості відбування позбавлення волі на певний строк неповнолітніми.

62. Особливості відбування покарання засудженими жінками.

63. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді довічного позбавлення волі.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи та місце у боротьбі зі злочинністю.

2. Кримінально-виконавче право України: предмет, метод і система норм.

3. Поняття, структура, задачі і форми кримінально-виконавчого законодавства України.

4. Принципи кримінально-виконавчого права.

5. Наука кримінально-виконавчого права.

6. Поняття, зміст, види і структура норм кримінально-виконавчого права.

7. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх особливості.

8. Система та види покарань, пов'язаних з позбавленням волі.

9. Система та види покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

10. Установи і органи держави, які виконують кримінальні покарання, їх основні завдання.

11. Структурні дільниці кримінально-виконавчих установ.

12. Взаємодія установ і органів, які виконують покарання, з судами і іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю.

13. Додержання законів при виконанні покарання, способи його забезпечення.

14. Контроль за діяльністю установ і органів, які виконують покарання.

15. Основні міжнародні акти щодо рішень пенітенціарних проблем і прав засуджених.

16. Характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими.

17. Характеристика Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

18." Поняття правового статусу осіб, засуджених до кримінальних покарань.

19. Політичні права і свободи засуджених до позбавлення волі.

20. Соціально-економічні права і свободи засуджених до позбавлення волі.

21. Особисті права і свободи засуджених до позбавлення волі.

22. Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі та її критерії.

23. Розподіл та направлення засуджених до позбавлення волі в установи
виконання покарань.

24. Облік засуджених в установах виконання покарань.

25. Основні засоби виправлення засуджених, їх характеристика.

26. Правові основи регулювання режиму в місцях позбавлення волі та засоби його забезпечення.

27. Основні функції режиму в місцях позбавлення волі.

28. Підстави і порядок одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач, бандеролей, одержання і відправлення грошових переказів, листування.

29. Правова природа, підстави і порядок надання засудженим побачень, телефонних розмов з родичами.

30. Правові підстави і порядок витрачання грошей засудженими для купівлі продуктів харчування і предметів першої потреби.

31. Правові підстави і порядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі.

32. Застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, позбавлених волі.

33. Правове регулювання і організація праці засуджених до позбавлення волі.

34. Правові підстави, значення і задачі виховної роботи з особами позбавленими волі.

35. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі.

36. Участь громадськості у виправленні засуджених.

37. Правове регулювання, суть комунального та матеріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі.

38. Медично-санітарне забезпечення осіб, позбавлених волі та його організація.

39. Організація і порядок звільнення засуджених з місць позбавлення волі.

40. Підстави і порядок звільнення у зв'язку з амністією.

41. Правові підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у зв'язку з помилуванням.

42. Праві підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення через хворобу.

43. Правові підстави і порядок звільнення у зв'язку з винесенням судом ухвали про умовно-дострокове звільнення.

44. Забезпечення трудового і побутового улаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

45. Умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду.

46. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення волі за рівнями безпеки.

47. Виховні колони для неповнолітніх та їх особливості.

48. Порядок і умови виконання покарання у виправних установах для жінок.

49. Правова природа, підстави і порядок застосування попереднього ув'язнення під варту.

50. Призначення і задачі слідчих ізоляторів, підстави і порядок прийому ув'язнених в них.

51. Організація режиму в слідчих ізоляторах, засоби його забезпечення.

52. Правове становище осіб, які утримуються в місцях попереднього ув'язнення.

53. Підстави ізолятора.

54. Правова природа, порядок і умови виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні.

55. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження військовослужбовців по службі.

56. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

57. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціальною звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

58. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у виді арешту.

59. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт.

60. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт.

61. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у виді штрафу.

62. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посада або займатися певною діяльністю.

63.Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у виді обмеження волі.

64. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у виді конфіскації майна.

65. Правове регулювання, порядок і умови виконання звільнення від покарання з випробуванням.

СКЛАДАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Саме в юридичних документах, зокрема в господарсько-правових, виявляються професіоналізм і компетентність юристів. Навчальна дисципліна «Складання господарсько-правових документів» присвячена систематичному вивченню студентами основ правового регулювання діяльності підприємств, зокрема правової регламентації їх створення, укладення господарських договорів, організацію реалізації і приймання послуг, продукції і товарів за кількістю і якістю, організацію ведення претензійно-позовної роботи тощо. Навчальна дисципліна «Складання господарсько-правових документів» – одна з базових дисциплін з практики у вказаній сфері. Запропоновані теми навчальної дисципліни відображають теоретичні проблеми науки господарського права, основні положення договірного права і практики його застосування.

Мета дисципліни: забезпечити систематичне вивчення студентами основ правового регулювання діяльності підприємств, зокрема правову регламентацію їх створення, укладення господарських договорів, організацію реалізації і приймання послуг, продукції і товарів за кількістю і якістю, організацію ведення претензійно-позовної роботи та т.ін.

Завдання дисципиліни:

забезпечення отримання студентами основоположних знань у такій важливій галузі системи правознавства, як господарсько-правові документи, що створюються в процесі діяльності підприємства;

забезпечення набуття практичних навичок і вмінь щодо методів і способів раціонального й ефективного складання господарсько-правових документів, що створюються не лише на підприємстві, але й за його межами, відповідно до спеціальних нормативно-правових актів, а саме до положень цивільного, господарського, господарсько-процесуального права, інструкції з діловодства та ін.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

положення господарського та господарсько-процесуального законодавства України;

сучасні тенденції державного регулювання господарських правовідносин;

сутність правових категорій господарського права;

види та характеристики основних видів господарсько-правових документів, правила їх складання та вимоги до оформлення.

вміти:

орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності;

своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав суб'єктів господарювання;

тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення;

вміти при написанні господарсько-правових документів: вірно вибирати необхідну лексичну, граматичну форму; правильно розташувати реквізити документів, дотримуючись вимог державних стандартів і відомчих нормативних актів; послідовно й логічно викладати необхідну інформацію;

Студент також повинен набути навичок складання із дотриманням вимог юридичної техніки:

документів, що регламентують порядок створення суб’єктів господарювання різних видів;

документів з приймання продукції, товарів за якістю та кількістю, збереження майна на підприємстві;

документів досудового врегулювання господарських спорів т

господарсько-процесуальних документів;

документів щодо укладання, виконання, зміни та розірвання господарських договорів;

документів щодо припинення діяльності підприємства;

Студент повинен набути вміння систематизувати й зберігати документи; мати папку документів, у якій повинні бути зразки всіх господарсько-правових документів, які розглядалися протягом вивчення курсу.

Дата добавления: 2014-10-23