Засоби вирішення міжнародних спорів

У відповідності зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв'язати його за до­помогою переговорів, посередництва, примирення, арбіт­ражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод або інших мирних способів за своїм вибором. Тому відразу ж необхідно відзначити, що пе­релік способів вирішення міжнародних спорів не є об­меженим і підлягає розширювальному тлумаченню.

Безпосередні переговори припускають установлення контакту й обмін думками між державами, що спереча­ються, з метою досягнення угоди з різних питань. Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукуп­ність дій держав, що не беруть участь у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямову­ються на встановлення або поновлення прямих перего-

ворів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору. По­середництво — це сприяння держав або інших суб'єк­тів міжнародного права, що не беруть участь у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів. Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслі­дування міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що лежать в основі міждержавної роз­біжності. Міжнародна погоджувальна процедура при­пускає розгляд спорів в утворюваних сторонами на па­ритетних засадах органах із метою виробітки проекту угоди. Міжнародний арбітраж (третейський суд) — це організований на основі угоди сторін розгляд спору окремою особою (арбітром) або групою осіб (арбітра­ми). Причому склад арбітрів, порядок діяльності суду, а також підлягаючі застосуванню норми права визнача­ються угодою сторін, що сперечаються; у процесі бе­руть участь представники сторін, процес очолює супер-арбітр, що обирається сторонами; рішення арбітражу носить обов'язковий характер. Розгляд міжнародних спорів у Міжнародному Суді припускає звернення сто­рін, що сперечаються, у спеціально створюваний на ос­нові міжнародних договорів постійний орган, поклика­ний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури. Можливо вирішення спорів в міжнародних організаціях, а також вирішення спорів іншими спосо­бами. Розглянемо коротко кожен з названих мирних способів вирішення міжнародних спорів.

3. Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги

Безпосередні переговори — це найбільш простий, зруч­ний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку рішення розбіжностей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Таким чином,

у них беруть участь заінтересовані (держави, що спере­чаються), які вирішують питання про метод, зміст рі­шень спірної проблеми у певному місці переговорів, частіше усього на території третьої держави або в між­народній організації, тому що повинен бути дотрима­ний принцип суверенної рівності сторін.

Багато держав світу при вирішенні міжнародних конфліктів стоять на позиції першочерговості безпо­середніх (прямих) дипломатичних переговорів, як най­більш ефективному способі вирішення міжнародних конфліктів.

Переговори можуть вестися через звичайні дипло­матичні канали або на нарадах, що спеціально склика­ються. Звичайно переговори ведуться в усній формі. Можливі також письмова форма, обмін документами, телеграмами й іншими засобами зв'язку.

Прямі дипломатичні переговори проходять без по­передніх ультимативних умов, примусу, диктату або погроз.

Переговори можна класифікувати:

а) стосовно предмету спору (мирні, політичні, тор­
гові і т.д.);

б) за кількістю учасників (двосторонні і багато­
сторонні);

в) за рівнем представництва сторін (переговори
глав держав і урядів; переговори міністрів закор­
донних справ; переговори дипломатичних представ­
ників; переговори уповноважених або спеціальних
місій).

Переговори повинні вестися на основі поваги закон­них прав і інтересів всіх учасників. Вступивши в пере­говори, учасники зобов'язані утримуватися від дій, здат­них зашкодити розв'язанню спору.

Одним з різновидів переговорів є консультації. Від­повідно до раніше досягнутої домовленості держави зобо­в'язуються періодично або у випадку виникнення пев­ного роду обставин консультуватися одна з одною для усунення можливих розбіжностей. Метою консультацій є попередження виникнення міжнародних спорів.

Добрі послуги полягають в наданні стороною, що не бере участь у конфлікті, допомоги тим, що сперечають­ся, у налагодженні прямого контакту, в організації без­посередніх переговорів. Звичайно добрі послуги пропо­нуються третіми державами або міжнародними органі­заціями самостійно. Після доведення відносин сторін, що сперечаються, до стадії переговорів функції суб'єк­та, що робить добрі послуги, завершуються, тому що він у самих переговорах участь не приймає. Але при згоді сторін він може бути присутнім при переговорах.

Посередництво припускає активну участь посеред­ника в переговорах, включаючи внесення пропозицій з окремих аспектів питання або у відношенні спору в цілому. При посередництві держави, що сперечаються, обирають третю особу (державу, представника міжна­родної організації), що бере участь у переговорах у яко­сті самостійного учасника. Остаточне рішення у спорі приймається учасниками спору і посередником шля­хом взаємної угоди, що підписується всіма сторонами. Добрі послуги і посередництво можуть надаватися державою, що не приймає участь в спорі, міжнародною посадовою особою або приватними особами. Для вико­нання ними своїх функцій необхідна згода сторін, що сперечаються.

Добрі послуги і посередництво можуть бути зробле­ні з ініціативи як тих, що сперечаються, так і тих, що їх пропонують. Проте між наданням добрих послуг і по­середництвом є і відмінності. Так, для здійснення посе­редництва необхідна попередня згода всіх учасників спору, у той час як добрі послуги можуть пропонувати­ся самостійно третьою особою або використовуватися лише за згодою одного учасника спору. Крім того, по­середник є активною стороною в переговорах, його мета полягає не тільки в полегшенні контактів і доведенні сторін до переговорів (на чому закінчуються добрі по­слуги), але й в узгодженні позицій сторін: посередник може виробляти свої проекти врегулювання спору і пропонувати їх сторонам.

Дата добавления: 2014-10-23