Припинення приватної медичної практики

Підприємства можуть припинити свою діяльність не лише з причини нерентабельності, а й через зміну форми функціонування (об’єднання з іншим підприємством, відокремлення з розподілом майна тощо). Однак в будь-якому разі порушуються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують допомоги, захисту, а тому можуть розраховувати на державу.

Для припинення діяльності суб’єкта підприємництва в медичній практиці існують два шляхи – реорганізація та ліквідація.

Підприємство (фірма), що займається приватною медичною практикою, реорганізовується у разі:

- злиття з іншим підприємством. У результаті утворюється нове підприємство, до якого переходять усі майнові права та обов’язки обох підприємств;

- приєднання одного підприємства до іншого. У результаті до останнього переходять усі майнові права та обов’язки підприємства, що приєднується;

- поділу підприємства. Новоутвореним підприємствам переходять (за домовленістю сторін) у відповідних частинах майнові права і обов’язки колишнього єдиного підприємства;

- відокремлення від підприємства одного або кількох нових. Відокремленим переходять за актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства;

- перетворення одного підприємства в інше. До нового підприємства переходять усі майнові права і обов’язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства (фірми), що займається приватною медичною практикою, здійснюється:

- із власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

- за рішенням вищого органу підприємства (фірми);

- на підставі рішення суду або арбітражного суду (за клопотанням банківських органів у разі неплатоспроможності та визнання його банкрутом), контролюючих органів (за систематичне або грубе порушення чинного законодавства);

- за інших підстав, передбачених засновницькими документами та законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про ліцензування» підставою для анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена, копія свідоцтва про смерть фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про встановлення факту неподання у визначений термін повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видання ліцензії;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом із питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії впродовж 10 робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручають (надсилають) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше 3 робочих днів з дати його прийняття.

Ліквідує підприємство (фірму), що займається приватною медичною практикою, ліквідаційна комісія, яку створює власник або уповноважений ним орган, а у разі банкрутства – суд або арбітражний суд. За рішенням судових органів ліквідувати може і орган управління підприємством (фірмою).

Ліквідаційна комісія або орган, що ліквідує, вміщує в офіційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розраховується з ними); здійснює заходи щодо сплати боргів третім особам; складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Майно підприємства (фірми), що займається приватною медичною практикою, та його кошти (після розрахунків з бюджетом, кредиторами, оплатою праці працівників) розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у майні підприємства в порядку та за умов, передбачених засновницькими документами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв’язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною комісією, вважають погашеними. Спори, що виникають у процесі ліквідації між фізичними та юридичними особами, розглядають у судовому порядку.

Дата добавления: 2014-10-15