Оформлення схем

У графічній частині дипломного проекту зазвичай представлені апаратурно-технологічні і/або технологічні схеми і схеми автоматизації технологічних процесів.

Апаратурно-технологічною схемою називається графічне зображення послідовності технологічних процесів на конкретному виробництві. На цій схемі в певній послідовності зображується все технологічне обладнання, в якому відбуваються технологічні процеси, а також пов'язані з ним допоміжні пристрої (насоси, транспортери, візки і так далі).

Апаратурно-технологічні схеми і схеми автоматизації виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу (установки) не враховують або враховують приблизно, проте при виконанні цих схем необхідно дотримувати певну пропорційність.

Апарати на схемі зображують схематично у вигляді конструкторського контуру, причому повинні бути показані основні технологічні штуцера, завантажувальні люки, входи і виходи основних продуктів. При необхідності допускається зсув штуцерів і отворів по відношенню до їх дійсного розташування, але з дотриманням їх технологічного призначення і взаємозв'язку.

На аркуші апаратурно-технологічної схеми (або в додатку пояснювальної записки) приводиться перелік обладнання, що входять до складу цієї схеми, за формою, вказаною на рисунку 10.

Рисунок 10 – Форма переліку елементів апаратурно-технологічної схеми.

Графічні позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і лінії зв'язку, що сполучають їх, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечувати якнайкраще уявлення про будову технологічної лінії і взаємодію її складових частин (апаратів).

Технологічний процес на аркуші повинен бути показаний зліва направо. Лінії руху сировини необхідно зображати горизонтально або вертикально щодо ліній рамки формату; вони не повинні перетинати зображення апаратів. При взаємному перетині комунікацій необхідно зробити обведення однієї з них у вигляді .

Умовні позначення ліній напряму руху сировинних потоків розшифровуються в таблиці умовних позначень, виконаній за формою (рис. 11). Таблиця може бути розташована як на відповідному аркуші графічної частини, так і у додатку пояснювальної записки.

Рисунок 11 – Форма переліку умовних позначень ліній руху сировинних потоків.

Якщо довжина лінії продуктової комунікації між окремими апаратами велика, у виняткових випадках вона може бути перервана. При цьому на одному кінці перерваної лінії розміщують вказівку, до якої саме позиції на схемі ця лінія повинна бути підведена, а на іншому кінці – від якої позиції вона відведена.

При вказівці точок технохімічного контролю на відповідному аркуші графічної частини (або в додатку пояснювальної записки) їх перелік оформляється за формою, вказаною на рисунку 12.

Рисунок 12 – Форма переліку точок вимірювання і контролю.

При оформленні схем автоматизації технологічних процесів використовують умовні позначення, передбачені ГОСТ 21.404-85.

3.4.6 Вимоги до оформлення будівельних креслень

До складу комплекту креслень будівельної частини дипломного проекту (роботи) можуть/повинні входити:

1) генеральний план підприємства;

2) плани поверхів, в т.ч. підвалу, технічного підпілля, технічного поверху і горища;

3) розрізи;

Генеральний план підприємства виконується згідно СНиП II-89-80* і передбачає розміщення на майданчику будівель і споруд, зон об'єктів підсобного і обслуговуючого призначення, об'єктів енергетичного господарства, транспортного господарства і зв'язку, схему організації культурно-побутового і інших видів обслуговування і схему вантажопотоків.

Креслення повинне містити розу вітрів, експлікацію всіх будов і таблицю техніко-економічних показників по ділянці, може бути ілюмінований (генплан дозволяється відмивати тушшю, аквареллю, гуашшю). Умовні зображення і позначення на кресленнях генплану повинні відповідати стандартам СПДБ.

Креслення генерального плану виконується з вирішенням питань впорядкування і озеленення, розміщення стоянок автомашин, майданчиків, проїздів, пішохідних доріжок і ін.

У дипломному проектуванні допускається виконувати генеральний план без нанесення горизонталей рельєфу місцевості.

Контури проектованих будівель і споруд наносять на план по архітектурно-будівельних робочих кресленнях, приймаючи координаційні осі будівель і споруд суміщеними з внутрішніми гранями стін.

Плани робочих креслень мають в своєму розпорядженні довгу сторону умовної межі території уздовж довгої сторони аркуша, при цьому північна частина території повинна знаходитися вгорі. Допускається відхилення орієнтації на північ в межах 90° вліво або управо. Плани, розташовані на різних аркушах, виконують з однаковою орієнтацією.

Зображення на кресленнях генерального плану виконують лініями за
ГОСТ 2.303.

На планах приводять експлікацію будівель і споруд за формою, приведеною на рисунку 13 (для генеральних планів підприємств виробничого призначення).

У графах експлікації будівель і споруд указують:

– у графі "Номер на плані" – номер будівлі, споруди;

– у графі "Найменування" – найменування будівлі, споруди;

– у дипломному проектуванні допускається графу "Координати квадрата сітки" замінити на графу «Площу» (у цій графі указується площа будівлі).

Рисунок 13 – Форма експлікації будівель і споруд.

Окрім експлікації будівель та споруд на генеральному плані розташовують перелік техніко-економічних показників генплану, які заповнюються у форму (див. рис. 14).

Рисунок 14 – Форма техніко-економічних показників генплану.

У схемі генерального плану окрім промислових об'єктів показуються споруди транспорту (залізничні лінії), найбільш важливі інженерні мережі і елементи впорядкування (газони, дерева).

Умовні графічні позначення елементів генеральних планів і споруд транспорту приведені в ГОСТ 21.204-93 (див. додаток ……). Вживані умовні позначення, що не входять в стандарт, слід пояснювати на кресленнях.

При виконанні плану поверху положення уявної горизонтальної січної площини розрізу приймають на рівні віконних отворів або на 1/3 висоти поверху, що зображується.

У випадках, коли віконні отвори розташовані вище січній площині, по периметру плану розташовують перетини відповідних стін на рівні віконних отворів.

На плани поверхів обов'язково наносять:

1) координаційні осі будівлі (споруди);

2) розміри, що визначають відстані між координаційними осями і отворами, товщину стін і перегородок, інші необхідні розміри, відмітки ділянок, розташованих на різних рівнях;

3) лінії розрізів. Лінії розрізів проводять, як правило, з таким розрахунком, щоб в розріз потрапляли отвори вікон, зовнішніх воріт і дверей;

4) позначення вузлів і фрагментів планів;

5) найменування приміщень (технологічних ділянок), їх площі, категорії по вибуховопожежній і пожежній небезпеці.

Площі проставляють в нижньому правому кутку приміщення (технологічної ділянки) і підкреслюють. Категорії приміщень (технологічних ділянок) проставляють під їх найменуванням в прямокутнику розміром 5х8 (h) мм.

Допускається найменування приміщень (технологічних ділянок), їх площі і категорії приводити в експлікації (рис. 15). В цьому випадку на планах замість найменувань приміщень (технологічних ділянок) проставляють їх номери.

Рисунок 15 – Форма експлікації приміщень.

Якщо зображення (наприклад, план) не поміщається на аркуші прийнятого формату, то його ділять на декілька ділянок, розміщуючи їх на окремих аркушах.

В цьому випадку на кожному аркуші, де показана ділянка зображення, приводять схему цілого зображення з необхідними координаційними осями і умовним позначенням (штрихуванням) показаного на даному аркуші ділянки зображення відповідно до рисунка 17.

Рисунок 17 – Схема цілого зображення з умовним позначенням показаної
ділянки зображення.

На фасадах указують також типи заповнення віконних отворів, матеріал окремих ділянок стін, що відрізняються від основних матеріалів. Допускається типи віконних отворів указувати на планах поверхів.

Умовні графічні зображення будівельних конструкцій і елементів вказані в ДСТУ Б А.2.4-7-95 (ГОСТ 21.501-93).

Якщо плани поверхів багатоповерхової будівлі мають невеликі відмінності один від одного, то повністю виконують план одного з поверхів, для інших поверхів виконують тільки ті частини плану, які необхідні для показу відмінності від плану, зображеного повністю.

У назвах планів поверхів будівлі або споруди указують відмітку чистої підлоги або номер поверху, або позначення відповідної січної площини.

Приклад 24:

1. План на відм. ±0,000

2. План 2–9 поверхів

3. План 3–3

При виконанні частини плану в назві указують осі, що обмежують цю частину плану.

Приклад 25: План на відм. ±0,000 між осями 1–8 та А–Д

Допускається в назві плану поверху указувати призначення приміщень, розташованих на поверсі.

У назвах розрізів будівлі (споруди) указують позначення відповідної січної площини.

Приклад 26: Розріз 1–1

У назвах фасадів будівлі і споруди указують крайні осі, між якими розташований фасад.

Приклад 27: Фасад 1–12

На зображенні кожної будівлі або споруди указують координаційні осі і привласнюють їм самостійну систему позначень. Координаційні осі наносять на зображення будівлі (споруди) тонкими штрихпунктирними лініями з довгими штрихами. Їх позначають арабськими цифрами і прописними буквами українського алфавіту, починаючи з А за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Х, Ц, Ч, Щ, Ь (якщо креслення виконується російською мовою, то для позначення осей використовуються заголовні букви російського алфавіту за виключенням Ё, З, Й, О, Х, Ц, Ч, Щ, Ъ, Ы, Ь) у кружечках діаметром 6-12 мм.

Пропуски в цифрових і буквених (окрім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будівлі і споруди з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає букв алфавіту, подальші осі позначають двома буквами.

Приклад 28: АА, ББ, ВВ.

Послідовність цифрових і буквених позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо і від низу до верху (рисунок 18а). Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній сторонах плану будівлі і споруди.

При не збіганні координаційних осей протилежних сторін плану позначення вказаних осей в місцях розбіжності додатково наносять по верхній і/або правій сторонах.

Для окремих елементів, розташованих між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі і позначають їх у вигляді дробу: над межею указують позначення попередньої координаційної осі; під межею – додатковий порядковий номер в межах ділянки між суміжними координаційними осями відповідно до рисунка 18б.

Допускається координаційним осям фахверкових колон привласнювати цифрові і буквені позначення протягом позначень осей основних колон без додаткового номера.

а б

Рисунок 18 – Послідовність цифрових і буквених позначень координаційних осей.

Розділ ІV

ПРАВИЛА ШИФРУВАННЯ кваліфікаційної роботи

При шифруванні кваліфікаційних робіт указують:

– індекс проекту (роботи);

– назву кафедри (початкові літери);

– вид роботи;

– номер студентської групи;

– умовне позначення конструкторського документа.

КР. ТМЛ і ТМ. Б. 11.01.-2. ПЗ

Кодове позначення документа(пояснювальна записка)

Номер студентської групи

Вид роботи (будівництво чи реконструкція)

Назва кафедри

Індекс проекту (роботи)

Індекс проекту (роботи):

Для курсової роботи використовується індекс – КР

Для курсового проекту використовується індекс – КП

Для бакалаврської роботи використовується індекс – БР

Для дипломної роботи використовується індекс – ДР

Для дипломного проекту використовується індекс – ДП

Для магістерської роботи використовується індекс – МР

Назва кафедри:

Кафедри факультету харчових технологій:

Кафедра технології молока та м’яса – ТМЛ і МЯ

Кафедра інженерних технологій харчових виробництв – ІТХВ

Кафедра технології харчування – ТХ

Вид роботи:

Будівництво – Б

Реконструкція – Р

Номер студентської групи:

складається з цифр: перші дві цифри позначають рік вступу до навчального закладу; дві другі цифри позначають номер групи; дві останні цифри позначають номер підгрупи.

Номери студентських груп заочного факультету складаються з:

перші дві цифри позначають рік вступу до навчального закладу; дві другі цифри позначають номер групи; дві останні цифри – нулі.

Умовне позначення документу:

Для дипломних проектів (робіт), які виконують студенти факультету харчових технологій, прийняті наступні умовні позначення:

ПЗ – пояснювальна записка; ГП – генеральний план;

ТБ – таблиця; ПТ – план технологічного об'єкту;

ГР – графік; ТП – відомість технічного проекту;

СХ – схема; ТУ – технічні умови.

Приклад 29:

Для студентів очного відділення: КР.ТМЛ і ТМ. Б.11.01.-2. ПЗ

Для студентів заочного відділення: КР.ТМЛ і ТМ. Б.09.01.00. ПЗ

Післямова

Дані методичні рекомендації складені на підставі нормативних документів єдиної системи конструкторської документації, системи проектної документації для будівництва, єдиної системи технологічної документації, системи стандартів інформаційно-бібліографічної документації і державної системи забезпечення єдності вимірювань. Перелік стандартів, які найчастіше застосовуються в учбовій практиці, приведений в додатку К.

Список використаної літератури

1. Дипломне проектування у вищих навчальних закладах Мінагрополітики України: Навчально-методичний посібник / За ред. Т.Д. Іщенко, І.М. Бендери. – К.: Аграрна освіта, 2006. –256 с.

2. Дипломне та курсове проектування / Д.Г. Войтюк, О.В. Дацишин, В.С. Колісник та ін.; За ред. О.В. Дацишина. – К.: Урожай, 1996. – 192 с.

3. Сборник стандартов единой системы конструкторской документации и системы проектной документации для строительства.

4. Короев Ю.И. Строительное черчение и рисование: Учебник для строительных специальностей вузов / Ю.И. Короев. – М.: Высш.школа, 1983. – 288 с.

5. Бриллинг Н.С. Черчение: Учеб. пособ. / Н.С.Бриллинг. – М.: Стройиздат, 1989. – 420 с.

Дата добавления: 2014-10-31