Аванс — завдаток

Уже з першого погляду помітно, що слова ці різняться походженням. І справді, якщо завдаток — питомо українське, то аванс має кілька етапів переходу в нашу мову. Це переконливо ілюструє Словник іншомовних слів: "Аванс (франц. Avance — виплата наперед < avancer — авансувати < лат. abantiare — просування вперед < лат. Abante — попереду).

Сьогодні кожен знає, що аванс — це "частина грошової суми, яка сплачується наперед у рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги тощо" (Словник термінів ринкової економіки). У такому значенні слово вживалося ще у XIX ст., про що красномовно свідчить українська класична література: "От мені дасте сто тисяч авансу, то я вам на весь завод постачу буряка" (І. Карпенко-Карий). З часом це іншомовне запозичення щораз більше адаптувалося в нашій мові, відбувалася активна розбудова його словотвірного гнізда. Тож нині вільно послуговуємося цілим рядом похідних, як-от: авансовий, авансований, авансування, авансувати, авансодавець, авансотримач тощо.

А що ж означає чи називає давнє українське слово завдаток! Порівняно з авансом воно має більш "прозоре" значення, а тому й віддавна вживалося частіше як у розмовній мові, так і мові фольклору та художньої літератури: "Ударили по руках, пан заплатив завдаток та й розійшлися" (з казки); "Після такого завдатку хлопці трохи присмирніли, відступилися від першого слова, прецінь ще косо поглядаючи один на другого" (І. Франко).

Спробу лексикографічного осмислення цього слова спостерігаємо уже в Словнику Б. Грінченка, де засвідчено його існування в українській мові у двох фонетичних варіантах: завдаток і задаток. Характерно, що вчений не подає жодного тлумачення, а лише підкріплює гасло ілюстраціями: "Добре слово стоїть за завдаток" (Номис); "Я трохи дам завдатку, а там зароблю в кого майструючи та й оплачусь" (Ганна Барвінок). Форму задаток вживала Леся Українка: "Гроші 25 рублів посилаю як задаток на друк моїх віршів".

Натомість Словник української мови детально пояснює, що завдаток - це "наперед видана частина тієї грошової суми, яка має бути виплачена за що-небудь, щоб забезпечити виконання умови", тобто значеннєве збігається із проілюстрованим вище авансом.

Однак такий помітний збіг значень зовсім не означає, що ці слова є взаємозамінними у будь-яких текстах. Мовна практика свідчить, цю їх стилістичне розрізнення все-таки існує: слово аванс термінологізувалося у фінансово-банківській діловій мові, тоді як завдаток м ає виразніший відтінок розмовності.

БЛАГОДІЙНИЙ — БЛАГОЧИННИЙ

Ці слева хоча й мають спільний старослов'янський корінь благо, з яким у мові утворено чимало лексем, але вони різняться не лише значеннями, а й сферами функціонування.

Благочинний — назва служителя культу, що керує церквами кількох парафій. Відповідно його посада йменується благочинство. Напр.: "Патріарх Іова запровадив посаду "попівських старост" (благочинних)" (з газ.); "Не чув тебе наш благочинний, а то до хору взяв би, — додав Микола" (В. Шевчук); "Він [о. Артемій] став недавно благочинним, і це благочинство пригодилось йому, щоб через йоге добувати собі користь навіть од сусідніх дідичів" (І. Нечуй-Левицький).

Благодійний же — це (1) корисний, благотворний, добрий і разом з тим (2) призначений для надання матеріальної допомоги бідним, сиротам і т. ін. Напр.: "Нині ідеї милосердя воскресають, широкий благодійний рух громадськості відроджується" (з газ.); "Учасники шоу-програми відвідують будинки для людей похилого віку і дитячі будинки, лікарні, займаються благодійною діяльністю" (з газ.). Саме у другому значенні та у сполуках типу благодійна програма, благодійний аукціон, благодійна справа, благодійне свято, благодійний внесок і под. це слово видається співзвучним із благочинній. До того ж і практика ЗМІ показує, що слово благочинний вже вживають як синонім до благодійний у 2-му значенні; поp.: "Грошові кошти від проведення лотереї частково

підуть на благочинні внески до Фонду Червоного Хреста України" (з газ.).

Оманлива синонімічність виникла під впливом паронімічної схожості слів, а також подібності значень їх складників: чинний — діяльний, активний та дійовий — здатний активно діяти; здатний впливати на що-небудь. Ще об'єднує ці слова сема "служіння" — власне, служіння благородній справі.

Дата добавления: 2014-10-31