Тема 31. Зловживання владою або службовим становищем. Перевищення влади або службових повноважень

План:

Вступ.

1. Суспільні відносини у сфері службової діяльності як об’єкт кримінально-правової охорони.

2. Поняття зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень. Їх розмежування.

3. Поняття „істотна шкода” і „тяжкі наслідки” як ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 364 і 365 КК.

4. Службова особа як суб’єкт зловживання і перевищення та її визначення.

5. Кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених статтями 364, 365 КК.

6. Зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень у кримінальному праві зарубіжних країн.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Андрушко П.П. Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу України); кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 32.

2. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП). – К.: МАУП, 2002. – 127с.

3. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розд. XVII Кримінального кодексу України: Навч. посібник. – К.: Видавничий дім „ІнЮре”, 2003. – 115 с.

4. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации): Учеб. пособие. / Академия Службы безопасности Украины. – К., 1996. – 45 с.

5. Васильєв А.С., Стрельцов Є.Л. До питання про поняття, ознаки і функції службової особи // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 125-136.

6. Волженкин Б.В. Служебные преступления. – М., 2000.

7. Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. – М., 1978.

8. Жук В.Г. Деякі проблемні питання застосування судами законодавства про відповідальність за посадові злочини // Вісник Верховного суду України. – 2000. – № 5. – С. 46-50.

9. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М., 1975.

10. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. – № 3. – С. 118-120.

11. Касаткин Ю.П. Должностные преступления: вопросы квалификации. – М., 1979.

12. Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1959.

13. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К.: Блиц-Информ, 1996. – С. 3-162.

14. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

15. Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. – Казань, 1972.

16. Ляпунов Ю.И. Должностные преступления: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1988.

17. Маляренко В. Деякі питання перевищення влади або посадових повноважень: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 64-68.

18. Маляренко В. Перевищення влади або службових повноважень // Радянське право. –1986. – № 4. – С. 36-38.

19. Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. – 2000. – № 11. – С. 126-130.

20. Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів „зловживання владою або посадовим становищем” та „перевищення влади або посадових повноважень” // Право України. – 1997. – № 2. – С. 31-33.

21. Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів, 1997. – 28 с.

22. Панов Н.И., Герасина Л.Н. Правовой и социоисторический анализ феномена коррупции // Проблеми законності. – 2000. – Вип. 45. – С. 162-171.

23. Салімонов В.Г., Хашев В.Г. Шляхи вирішення проблем відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 1.-С. 155-164.

24. Светлов А.Я. Борьба с должностными злоупотреблениями. – К.: Наук. думка, 1970. – 187 с.

25. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наук. думка, 1978. – 252 с.

26. Устименко В. Деякі питання кваліфікації службових зловживань за сукупністю з іншими злочинами // Радянське право. – 1988. – № 5. – С. 47-50.

27. Хавронюк Н. Существенный ущерб как признак объективной стороны превышения власти или служебных полномочий // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 1.

28. Хашев В. Інтереси служби в контексті зловживання владою або службовим становищем: проблема визначення // Право, підприємництво і господарство. – 2002. – № 1. – С. 85-86.

Курсову роботу необхідно починати з вступу, після чого перейти до розгляду ознак об’єкта службових злочинів, яким виступають суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій.

Потім слід перейти до аналізу поняття зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень у теорії кримінального права та національному законодавстві, визначити та проаналізувати критерії їх розмежування. Обов’язково слід зазначити, що суспільно небезпечне діяння в цих злочинах завжди зумовлене службовим становищем службової особи, яка або використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень, або виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою, при цьому таке діяння завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і задачам, заради досягнення яких функціонує апарат відповідних органів і для виконання яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями.

При розгляді третього питання необхідно проаналізувати поняття „істотна шкода” і „тяжкі наслідки” як ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 364 і 365 КК. Необхідно визначити, що істотна шкода може виражатися у заподіянні матеріальних (майнових) збитків; нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди; матеріального збитку у поєднанні з наслідками нематеріального характеру, а також з’ясувати конкретні випадки визнання шкоди істотною, проаналізувати це питання з точки зору судової практики. Потрібно зазначити, що заподіяння істотної шкоди є одним з критеріїв відмежування службових злочинів від дисциплінарних проступків. Так само необхідно з’ясувати характер та зміст шкоди, яка визнається тяжкими наслідками.

Далі потрібно проаналізувати поняття службової особи як суб’єкта цих злочинів на підставі п. 1 примітки до ст. 364 КК. Потрібно з’ясувати, які особи визнаються представниками влади та які посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Слід зауважити, що не є суб’єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні, виробничі або технічні обов’язки. У той самий час, якщо поряд із зазначеними, ці працівники виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки, вони визнаються службовими особами. При вчиненні службового злочину у співучасті його виконавцями можуть бути лише службові особи, а організатором, підбурювачем чи пособником можуть виступати і приватні особи.

Розглядаючи п’яте питання, потрібно проаналізувати обставини, які обтяжують кримінальну відповідальність при вчиненні зловживання та перевищення, визначити їх вплив на кваліфікацію.

В останньому питанні рекомендується дати кримінально-правову характеристику злочинів, пов’язаних із зловживанням владою або службовим становищем чи перевищенням влади або службових повноважень, за кримінальним законодавством зарубіжних країн та порівняти їх ознаки з національним законодавством.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Тема 32. Хабарництво (Одержання хабара. Давання хабара. Провокація хабара)

План:

Вступ.

1. Предмет хабара.

2. Загальна характеристика злочинів, пов’язаних з хабарництвом.

3. Особливості кваліфікації одержання хабара, його кваліфікуючі ознаки.

4. Кримінально-правова характеристика давання хабара. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за давання хабара.

5. Провокація хабара та її особливості.

6. Відмежування одержання хабара від корупційного діяння.

7. Порівняльний аналіз законодавства України та інших держав про відповідальність за хабарництво.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Адрушко П.П., Стрижевська А.А. Кримінальна відповідальність за одержання хабара (ст. 368 Кримінального Кодексу України) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 7. – С. 22.

2. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 127с.

3. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розд. XVII Кримінального кодексу України: Навч. посібник. – К.: Видавничий дім „ІнЮре”, 2003. – 115 с.

4. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации): Учеб. пособие. / Академия Службы безопасности Украины. – К., 1996. – 45 с.

5. Васильєв А.С., Стрельцов Є.Л. До питання про поняття, ознаки і функції службової особи // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 125-136.

6. Волженкин Б.В. Квалификация взяточничества. – Л., 1984.

7. Волженкин Б.В. Служебные преступления. – М., 2000.

8. Волженкин Б.В., Квашис В.Е. и др. Ответственность за взяточничество. – Ереван, 1988.

9. Грудзур О. Посередництво у хабарництві: кримінально-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 136.

10. Дудоров О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимагательством // Право України. – 1994. – № 5-6. – С. 34-37.

11. Жук В.Г. Деякі проблемні питання застосування судами законодавства про відповідальність за посадові злочини // Вісник Верховного суду України. – 2000. – № 5. – С. 46-50.

12. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М., 1975.

13. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. – № 3. – С. 118-120.

14. Касаткин Ю.П. Должностные преступления: вопросы квалификации. – М., 1979.

15. Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1959.

16. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К.: Блиц-Ин-форм, 1996. – С. 3-162.

17. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

18. Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. – Казань, 1972.

19. Ляпунов Ю.И. Должностные преступления: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1988.

20. Мельник М.І. Відповідальність за хабарництво: історичний аспект // Вісник Академії правових наук України. – № 1. – С. 138-154.

21. Мельник М.І. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 4, 5.

22. Мельник М.І. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. – 2000. – № 11. – С. 126-130.

23. Мельник М.І. Проблемні питання відповідальності за одержання хабара, залежно від його розмірів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 488-496.

24. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – 256 с.

25. Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів, 1997. – 28 с.

26. Панов Н.И., Герасина Л.Н. Правовой и социоисторический анализ феномена коррупции // Проблеми законності. – 2000. – Вип. 45. – С. 162-171.

27. Светлов А.Я. Борьба с должностными злоупотреблениями. – К.: Наук. думка, 1970. – 187 с.

28. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наук. думка, 1978. – 252 с.

29. Сервецький І.В., Удовик М.С. Проблеми тлумачення поняття хабара у кримінальному законодавстві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 3. – С. 74-80.

Курсову роботу необхідно починати з вступу, після чого перейти до розгляду ознак предмета хабарництва, яким є незаконна винагорода матеріального характеру, яка може являти собою майно, в т. ч. вилучене з вільного обігу, право на майно, будь-які дії майнового характеру. Слід пам’ятати, що послуги, пільги і привілеї, що не мають матеріального змісту, не можуть визнаватися предметом хабарництва. Не може розглядатися як хабар і надання службовій особі таких матеріальних послуг, які нею повністю оплачуються. Слід визначити як кваліфікуються одержання як хабара майна, збут, придбання або зберігання якого містять склад самостійного злочину.

Потім слід перейти до загальної кримінально-правової характеристики злочинів, передбачених статтями 368-370 КК України, визначити їх спільні ознаки та критерії розмежування, що стосуються різних об’єктивних та суб’єктивних ознак складів даних злочинів, а також визначити спільні кваліфікуючі ознаки та розкрити їх зміст.

При розгляді третього питання необхідно проаналізувати особливості кваліфікації одержання хабара, з’ясувавши, в чому полягає його об’єктивна сторона, способи та форми вчинення, визначити момент закінчення злочину, як кваліфікуються вчинені службовою особою за хабар дії (бездіяльність), що самі по собі є злочинними. Крім того, потрібно проаналізувати ознаки суб’єктивної сторони одержання хабара, визначити зміст умислу та корисливого мотиву. Також слід дати характеристику кваліфікованим складам даного злочину.

Далі потрібно дати кримінально-правову характеристику давання хабара, з’ясувавши його об’єктивні та суб’єктивні ознаки, момент закінчення злочину, особливості кваліфікації за сукупністю з іншими злочинами, звернути увагу на ознаки суб’єкта, яким може бути як приватна, так і службова особа. Особливу увагу слід приділити положенням ч. 3 ст. 369 КК, в якій сформульовані умови звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка дала хабар, а саме якщо стосовно особи, яка дала хабар, мало місце його вимагання; якщо мала місце добровільна заява особи про давання нею хабара.

Розглядаючи п’яте питання, потрібно проаналізувати сутність провокації хабара, вказати, що провокація хабара є спеціальним видом підбурювання до вчинення злочину, а саме до давання або до одержання хабара, визначити, за якими ознаками від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників, з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні, а також кваліфікуючі ознаки даного злочину.

У шостому питанні рекомендується розкрити зміст корупційного діяння та провести порівняльну характеристику з одержанням хабара, визначивши критерії розмежування цих правопорушень.

В останньому питанні рекомендується дати кримінально-правову характеристику злочинів, пов’язаних із хабарництвом, за кримінальним законодавством зарубіжних країн та порівняти їх з національним законодавством.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДО КУРСУ „КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО”

Дата добавления: 2014-10-31