Джерела покриття бюджетного дефіциту

Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:

— державні позики;

— емісія грошей.

Державні позики відбивають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кре­диторами. Державні позики класифікуються за різними ознаками.

Залежно від територіального розміщення вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні характеризують залучення коштів від юридичних та фізичних осіб на внутрішньому фінан­совому ринку даної країни. Зовнішні пов'язані з надходженням ззовні — від кредиторів інших країн, якими можуть бути як іно­земні юридичні та фізичні особи, так і уряди чи урядові організа­ції інших країн. Особливе місце займають кредити, які надаються міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими ін­ституціями.

За способом мобілізації розрізняють державні позики, які пов'язані з випуском в обіг державних цінних паперів, і такі, що оформляються відповідними угодами. За допомогою випус­ку цінних паперів здійснюється мобілізація вільних коштів юридичних та фізичних осіб. На підставі угод можуть надава­тись міжурядові кредити та кредити від міжнародних фінансо­вих інституцій.

За термінами надання державні позики поділяються на корот­ко-, середньо- та довгострокові. Короткострокові надаються на термін до одного року. Основним інструментом розміщення ко­роткострокових державних зобов'язань є казначейські векселі. Середньострокові (1—5 років) і довгострокові (5—20 років) по­зики базуються на випуску в обіг облігацій.

В Україні нині для покриття бюджетного дефіциту випускаю­ться на коротко- і середньостроковій основі облігації внутрішньої державної позики. Значну роль у джерелах покриття бюджетного дефіциту відіграють зовнішні позики.

Емісія грошей, на відміну від державних позик, є незабезпеченим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Саме тому вона спричиняє інфляцію — знецінення грошей. Фактично емісія на цілі дефіцитного фінансування не вирішує проблеми браку кош­тів: грошей стає більше, однак вартість грошової одиниці знижу­ється, тобто сукупна вартість грошей в обігу залишається незмін­ною і знову-таки недостатньою. Але, оскільки це виявиться тільки після випуску в обіг зайвих грошей, то на період складан­ня і виконання бюджету грошову емісію можна використати для збалансування бюджету. Надалі все залежить від спрямування коштів дефіцитного фінансування. Як уже відзначалось, інвесту­вання в економіку дає можливість створити передумови для по­вернення грошей, а відтак і відновлення їхньої вартості. Фінансу­вання соціальних видатків означає, що за рахунок зниження вартості грошей у поточному періоді, їх знову не вистачить у на­ступному, тобто потрібна буде нова емісія. Такий спосіб покрит­тя бюджетного дефіциту веде до того, що інфляція переростає в гіперінфляцію, а остання — в галопуючу інфляцію, адже процес емісії набирає характеру геометричної прогресії. З цих причин використання грошової емісії для фінансування бюджету офіцій­но, як правило, у тому числі й в Україні, забороняється.

Таким чином, із двох джерел покриття бюджетного дефіциту реальним і повноцінним є державні позики. Водночас для їх ви­користання необхідні певні передумови: 1) наявність кредиторів, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси; 2) довіра з боку кредиторів до держави; 3) наявність стимулів до надання позик державі; 4) спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти.

Дата добавления: 2014-11-20