Система джерел права щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Законодавчо діяльність з передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності закріплена певною ієрархічно побудованою системою нормативно-правових актів, що визначають як матеріальні, так і процесуальні аспекти цього процесу.

Це, звичайно, насамперед Конституція України, стаття 41 якої встановлює, що "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності". Враховуючи, що норми Конституції є юридичним актом найвищої в державі сили та є нормами прямої дії, розпорядження правами інтелектуальної власності віднесено до одного з визначних прав та свобод людини і громадянина.

До джерел права щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності відносяться також міжнародні договори і конвенції, до яких приєдналась наша держава у встановленому чинним законодавством порядку. Положення статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" встановлює, що чинні міжнародні договори України згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства та якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Це, насамперед Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року), в якій зазначається, що:

- автори літературних і художніх творів, протягом усього строку дії їх прав на оригінальні твори користуються

виключним правом перекладати і дозволяти переклади своїх творів (стаття 8);

- автори літературних і художніх творів, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь- яким чином і в будь-якій формі (стаття 9);

- автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами та передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для загального відома (стаття 11);

- автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або зображень; будь-яке публічне повідомлення, чи то по дротах або засобами бездротового зв'язку повторно передаваного в ефір твору, якщо таке повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первинна; публічне повідомлення переданого в ефір твору за допомогою гучномовця або будь-якого іншого апарата, що передає знаки, звуки або зображення (стаття 11 bis);

- автори літературних творів користуються виключним правом дозволяти публічне читання своїх творів, включаючи таке публічне читання, яке здійснюється будь-якими засобами або способами та передачу будь-яким способом читання їх творів для загального відома (стаття 11 ter);

- автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти переробки, аранжування та інші зміни своїх творів; кінематографічну переробку і відтворення своїх творів та поширення перероблених або відтворених таким способом творів; публічний показ і виконання перероблених або відтворених таким способом творів і повідомлення їх по дротах для загального відома (статті 12 та 14).

Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (переглянута в Брюсселі 14.12.1900 р., у Вашингтоні 02.06.11 р., у Гаазі 06.11.25 р., у Лондоні 02.06.34 р., у Лісабоні 31.10.58 р., у Стокгольмі 14.07.67 р., змінена 02.10.79 р., дата набуття чинності для України 25.12.91 р.) встановлює, що:

- відносно охорони промислової власності громадяни кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж привілеями, що надаються тепер чи будуть надаватися згодом відповідними законами власним громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених цією Конвенцією. Виходячи з цього, їх права будуть охоронятися так само, як і права громадян даної країни, і вони будуть користуватися тими ж законними засобами захисту від будь- якого посягання на їх права, якщо при цьому дотримуються умови та формальності, приписувані власним громадянам (стаття 2);

- кожна країна Союзу має право вжити законодавчих заходів, що передбачають видачу примусових ліцензій, для запобігання зловживанням, що можуть виникнути внаслідок здійснення виключного права, що надається патентом, наприклад, у випадку невикористання винаходу. Така примусова ліцензія є невиключною ліцензією і може передаватися навіть у формі видачі субліцензії, але лише разом з частиною промислового чи торговельного підприємства, що використовує цю ліцензію (стаття 5);

- якщо відповідно до законодавства країни Союзу передача знака є дійсною лише в тому випадку, коли вона відбувається одночасно з передачею промислового чи торговельного підприємства, якому належить цей знак, тоді для визнання такої передачі дійсною достатньо, аби частина промислового чи торговельного підприємства, що розміщена в цій країні, була передана придбавачеві, разом з виключним правом виготовлення або продажу там продуктів, які споряджені переданим знаком (стаття 6qua- ter).

Правило 17 Інструкції до договору ВОІВ про патентне право (прийнята Дипломатичною конференцією в Женеві 1 червня 2000 року, дата приєднання України - 22 листопада 2002 року) встановлює правила про внесення запису про ліцензію або заставу до національних і регіональних заявок на патенти на винаходи і на додаткові патенти, які подаються у відомство або для відомства Договірної Сторони.

Наступним за ієрархічністю нормативно-правовим актом є Цивільний Кодекс України, в якому цьому питанню присвячено окрему Главу 75, що має назву "Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності". Зазначеною главою здійснюється регулювання відносин, об'єктом яких є дії, спрямовані на передання та отримання у власність або користування майновими правами інтелектуальної власності. Визначаються види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, надається характеристика та правовий статус ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійних договорів, договорів про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та загальні положення стосовно державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Крім того, питання розпорядження майновими правами інтелектуальної власності регулюються Главою 76 Цивільного кодексу, яка стосується питань надання комерційної концесії. Ця глава дає визначення договору комерційної концесії, його предмету, сторонам, формі, в якій він укладається, його державній реєстрації, розглядає договір комерційної субконцесії, права та обов'язки сторін та інші аспекти цього правовідношення.

Закони України є третьою ланкою нормативно-правової бази питань передання прав інтелектуальної власності. Закон України від 7 лютого 1991 року № 697-XII "Про власність" (стаття 13) до об'єктів права приватної власності відносить "твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці". Стаття 4 цього ж Закону встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не 22 забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Стаття 28 Закону України від 5 грудня 1993 року N 3687-XII "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлює, що власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом. Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Норма Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (стаття 16) визначає, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору (проте, передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу), а також має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Закон України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" зазначає, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Авторута іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору (статті 31 та 32).

Безпосередній порядок здійснення державних реєстрацій договорів стосовно розпорядження правами інтелектуальної власності та інших правових дій державних органів по реалізації на практиці норм законодавства врегульовується постановами Кабінету Міністрів України, такими як постанова Кабінету Міністрів України від

23 грудні 2004 року № 1716 "Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності", постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір", постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 8 "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми" та актами Міністерства освіти і науки України, прийнятими ним у встановленому порядку.

До останніх можна віднести наказ Міністерства освіти і науки України від 16 липня 2001 року № 521 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 644/5835) "Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі)"; наказ Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2001 року № 574 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. за № 716/5907) "Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка"; наказ Міністерства освіти і науки

України від 3 серпня 2001 року № 576 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. за № 718/5909) "Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг"; наказ Міністерства освіти і науки України від 16 липня 2001 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 643/5834) "Про затвердження Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання".

Дата добавления: 2014-12-16