Визначення ставки роялті

Загальні вказівки

Визначення складових, що входять до розрахункових формул.

Розрахунок вартості прав на ОІВ здійснюється за формулою, що наведені вище. Оцінка проводиться принаймні двома методами, що відносяться до одного або двох підходів до оцінки. Це робиться для того, щоб визначити вірогідний діапазон існування ціни, тобто мінімальну ціну, нижче якої продаж прав на ОІВ буде збитковим. І максимально високу ціну, що є обґрунтованою.

Визначивши діапазон ціни, необхідно зважити всі обставини, що можуть впливати на неї, після чого прийняти виважене рішення про найбільш вірогідну ціну. Як правило, це не є середньоарифметична ціна.

У вищенаведені формули входять такі основні складові:

- ставка роялті, R;

- ставка дисконту, i;

- періоди, t = 1, 2 … n;

- грошові потоки періоду t, C_t;

Розглянемо способи розрахунку їх величини.

На розмір ставки роялті (R_t) впливає ряд обставин:

- вид грошового потоку С_t (доход, прибуток);

- технічна цінність об’єкта ліцензії;

- економічна ефективність;

- стадія розробки та готовність до промислового використання;

- вид продукції та обсяг продажів;

- наявність та обсяг патентної охорони;

- обсяг прав, що передається за ліцензією;

- обсяг технічної документації;

- наявність ноу-хау;

- обсяг інжинірингового супроводження;

- кон’юнктура ринку;

- конкурентні пропозиції та ін.

Розмір ставок роялті (за літературними даними) коливається від 0,5 до 14 %. При цьому, при невеликих обсягах виробництва ставка роялті може складати 7 – 10 %, а при великих – від 1 до 4 %. Також відомо, якщо продукт є дуже дорогим і обсяг його виробництва є незначним, то ставка роялті може складати від 10 до 15 % і навпаки, при дуже великих обсягах виробництва і низькій рентабельності ставка роялті може складати менш ніж 1 % від обсягу продажів.

Для орієнтовних (попередніх) розрахунків приймають середньозважені значення ставки роялті 5 %.

Найчастіше у розрахунках застосовують так звані стандартні ставки роялті, які можна визначити за таблицями, що складені для різних галузей промисловості і видів продукції (Додаток Д).

У разі, коли відомі фінансові показники виробництва, ставка роялті може бути визначена більш надійно за рівнянням:

,

де: R – ставка роялті, %;

Д – доля ліцензіара в прибутку ліцензіата, %;

Р – рентабельність підприємства, що

виробляє та реалізує продукцію за

ліцензією, %;

,

де: П – прибуток ліцензіата від виробництва і

реалізації продукції за ліцензією, грн.;

С – собівартість продукції, грн.

Доля ліцензіара (Д) в прибутку ліцензіата від виробництва і реалізації продукції залежить від обсягу прав, що передаються, ступеня готовності об’єкта ліцензії до промислового виробництва, наявності патентної охорони, що визначають значення вірогідності отримання ліцензіатом прибутку від використання предмету ліцензії.

Доля ліцензіара в прибутку ліцензіата знаходиться, зазвичай, у діапазоні від 10 до 50 %. Якщо предмет ліцензії ще є неготовим до промислового або комерційного використання, а основну цінність являє паво використання, що передається за ліцензійною угодою, (невиключна ліцензія), то Д = 10 – 20 %. А при виключній ліцензії (передача всіх прав) і готовності винаходу до виробництва, доля ліцензіара може складати 35 – 50 %. Якщо ж предмет ліцензії є готовим до виробництва, але право використання передається за невиключною ліцензією, то Д = 20 – 30 %.

Наприклад, рентабельність виробництва дорівнює Р = 44 %, доля ліцензіара в прибутку ліцензіата Д = 25 %, тоді:

Дата добавления: 2014-12-16