Визначення набору параметрів

При визначенні набору параметрів, що характеризують товар, необхідно враховува­ти, що частина параметрів відображає спо­живчі властивості товару (його споживчу вартість), а інша частина — його економічні властивості (вартість).

Важливо визначити ієрархію споживчих параметрів товару, дати „оцінку" („вагу") цих параметрів для споживання (з використанням експертних методів і „польових" методів дослідження ринку).

За аналогічною схемою визначається набір економічних (вартісних) парамет­рів товару.

Величини економічних параметрів визначаються ціною виробу , витратами на його транспортування , установлення (С3), навчання персоналу , експлуатацію , ремонт , технічне обслуговування , податки , страхові внески і т.д. У сукупності ці витрати скла­дають ціну споживання (С) — тобто сумарні кошти, необхідні споживачу на протязі всього терміну служби товару.

У виразі (8.2) доданки С₁, С₂,...С₉ — це економічні параметри, а в сумі вказуються їх конкретні значення, які є індивідуальними для кожного товару.

Визначення інтегрального показника конкурентоспроможності.

Оцінку ступеня задоволення потреби покупця споживчими властивостями виробу можна провести за допомогою зведеного параметричного індексу J_n, який розраховується за формулою:

де: n — число кількісних параметрів, які аналізуються;

- „вага" у-го параметричного індексу, виявленого групою експертів;

— параметричний індекс j-го параметра.

Параметричний індекс будь-якого регламентуючого параметра може мати лише два значення (0 і 1) в залежності від того, чи відповідає даний параметр всім необхідним нормам і стандартам. При нульовому значенні індексу виріб є неконкурентоспроможний.

Зведений індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами має такий вигляд:

де: m — число економічних параметрів;

a_i – «вага» i-го параметричного індексу;

— параметричний індекс /-го параметра.

Зведені індекси конкурентоспроможності за споживчими та економічними па­раметрами дають інтегральний показник відносної конкурентоспромож­ності (К) виробу стосовно взірця

Якщо К> 1, то даний виріб має вищий рівень конкурентоспроможності від виробу-аналога, якщо К<1,то він поступається аналогу, при К= 1 — зна­ходиться на однаковому рівні.

Схема оцінки (К) показана на рис. 8.5.

Показник конкурентоспроможності виробника повинен включати 2 елементи:

- критерій, що відображає в динаміці ступінь задоволення споживача — це показник конкурентоспроможності товару, а стосовно диверсифікованої фірми чи галузі — конкурентоспроможності товарної маси; визначається як відношення суми споживчих вартостей всіх товарів виробника (продуцента) до аналогічних параметрів конкурента;

- критерій ефективності виробництва для даного моменту часу - це відношення показників ефективності у виробника і в наявного чи потенційного конкурента, значення якого з часом змінюється інтенсивність такої зміни залежить від темпів НТП та мотивації суб'єктів підприємництва до інноваційної діяльності).

Отже, загальний показник відносного рівня конкурентоспроможності виробника визначається за формулою:

(8.6)

Якщо , то дана фірма поступається за конкурентоспроможністю іншим фірмам; якщо , то переважає, а при - збігається за рівнем конкурентоспроможності.

Взаємозв'язок показника конкурентоспроможності виробника і збуту його товарів на ринку можна показати на прикладі такого явища в економіці, як заміщення. Втрата певної ринкової частки для одного виробника, при умові недостатньої насиченості попиту, буде рівноцінною збільшенню частки на ринку іншого підприємства - конкурента, що пропонує для продажу аналогічний товар. Явище заміщення в економіці з врахуванням фактора часу описується S-подібною кривою, яка достатньо точно відображається диференціальним рівнянням виду:

де: Ч — частка на ринку; t — час.

Розв'язок диференціального рівняння (8.7) записується так:

(8.8)

де: b — характеристика ринку, що відображає умови конкуренції; є — основа натурального логарифму.

Показник (К) у рівнянні (8.7) є саме тим показником, який відповідає |раніше визначеному критерію конкурентоспроможності виробника .

З виразу (8.8) можна отримати:

(8.9)

Використовуючи вираз (8.9), можна записати показник конкурентоспро­можності виробника (K_b):

(8.11)

де: - це період характерного зростання.

Отриманий результат можна перевірити так. Підставляємо значення час­ток ринку (відповідно 0,1 і 0,9) для двох моментів часу у формулу (8.10). Для 1-го моменту часу з часткою ринку 0,1:

Для 2-го моменту часу з часткою ринку 0,9:

Різниця показників після алгебраїчних перетворень:

Тривалість досліджуваного періоду , тому цей період для будь-якого ви­робника буде залежати тільки від показника його конкурентоспроможності.

Термін „конкурентоспроможність" передбачає порівняння деяких парамет­рів аналогічних за функціональними властивостями, які можна оцінити через вартісні показники. Проте в останні десятиріччя зростає значення нецінових факторів конкурентоспроможності (наприклад, зниження витрат на споживан­ня товару, мінімізація термінів поставки товару, створення потужної дистрибуторської мережі, надання унікальних сервісних післяпродажних послуг, підвищенні темпів випуску наукомісткої продукції та ін.).

Дата добавления: 2014-11-29