Розряди часток за значенням

ЧАСТКА

Частка - це службова незмінна частина мови, яка надає реченню або окремим словам у реченні до­даткових відтінків значення; частки служать також для утворення деяких граматичних форм: Не поговоривши з головою, не бери руками. Не по­чавши - не закінчиш. Слово - не стріла, а глибо­ко ранить (Нар. тв.)- Частки не заперечують дії предмета.

Хай цвіте собі в лісі, під Пирятином, ота рідкіс­на конвалія, на цвітіння якої я ходив дивитися (В. Яворівський).

Частка хай творить форму наказового способу дієслова цві­те, частка собі виділяє значення слова.

Як же краще, - спитаєте, - полювати: одному чи з колективом?

Бачили що-небудь? - питаю я їх.

Та як же, кажу, не бачили, коли ж щось хрокнуло, та й не раз, а аж двічі! та чого тільки не перетерпиш для того полювання (Остап Вишня).

Частки же, ж, аж, тількипідсилюють і виділяють значення окремих слів, надають висловлюванням емоційності.

За роллю в реченні визначають формотворчі, заперечні та модальні частки:

Назва розряду	Роль у мові	Приклади
Формотворчі	утворюють форми умовного та на­казового способів дієслів, зворотні дієслова	би (б) хай, нехай -ся (-сь) -
Заперечні	виражають запере­чення	не, ні, ані
Назва розряду	Роль у мові	Приклади
Модальні	підсилюють або	навіть, тільки,
	виділяють окремі	хоч, хоча б, лише
	слова в реченні	(лиш), аж, же
	(підсилювально-	(ж), таки, уже,
	видільні)	собі, ще, все
	привертають увагу	то, ото, це, оце,
	до якогось предме-	ось, осьде, он,
	та, явища (вказів-	онде, ген, осьдеч-
	ні)	ки, ондечки
	підсилюють ствер-	так, авжеж,.
	джувальні речення	аякже, атож, ага,
	або заміняють їх	еге, еге ж, гаразд,
	(стверджувальні)	та
	оформляють пи-	чи, хіба, невже,
	тальне речення чи становлять само­стійне запитання	га, що за
	(питальні)
	спонукають до дії	годі, бодай, -бо,
	(спонукальні)	-но, давай, ну
	вказують на	приблизно, май-
	кількість, міру	жєі мало не, тро-
	точності абр прав-	хи не, ледве не, чи
	дивість повідом-	не, якраз, власне,
	лення	рівно, десь, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби

За іншою класифікацією частки поділяють на формотворчі (би, б, хай, нехай), словотворчі (не, ні, ані, -ся, -сь, аби-, де-, чи-, що-, як-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-) та фразові (надають реченню і словам додаткових відтінків ствердження, запе­речення, питання, спонукання, сумніву та ін.: так, авжеж, аякже, не, ні, чи, хіба, невже, це, оце, ось, ото, за, як, тільки, лише, саме, хоч, хоч би, якраз, навіть, мов, ледве, мовби, ніби, навряд чи).

За місцем у реченні частки можуть стояти перед словом, до якого належать (препозитивні), і після слова, з яким пов'язані своїм значенням (постпозитивні).

Примітка: Від місця частки може залежати зміст всього речення. Порівняйте:.

Лише я знаю, чого він вартий. Я знаю лише, що він вартий значно більшого.

Примітка: Частки слід відрізняти від однозвучних з ними інших частин мови. Порівняйте: Як тебе не любити, Києве мій! (А. Малишко). як частка, модальна підсилювально-стверджу­вальна.

Ви знаєте, як липа шелестить... (П. Тичина) як сполучник (сполучне слово).

Омонімічними можуть бути частка чи і сполучник чи, час­тка це і займенник це, частки воно, собі і займенники воно, собі, частки і, й і сполучники і, й.

Примітка: Подвійне вживання частки не робить ре­чення не заперечним, а стверджувальним: Я не міг цього не зробити.

При особливій позиції частка не може також виражати ствердження (здебільшого в риторичних питальних та ок­личних реченнях): Хто ж не любить свій край? Хто тільки тут не бував!

Написання слів із частками разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

-з не, якщо слово без нього не вживається: немовля, не­стерпний, ненавидіти, нехтуючи;

- з не - іменники, прикметники, прислівники, які можна замінити синонімами без не: нещастя (лихо), невеселий (сумний), нерідко (часто);

- у складі префікса недо- із значенням неповної дії чи озна­ки: недооцінка, недорослий, недопрацювати, недобачати;

- не з дієприкметниками, які не мають при собі поясню­вальних слів: непередбачені обставини, незасіяний лан, незмінювана частина мови;

- аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- з різними частинами мови, крім сполучників: абиде, анітрохи, деякий, чима­ло, чимдуж, щодня, якнайкраще;

- ся (-сь) у зворотних дієсловах та займенниках: чується,-

щось, чийсь, когось;

- би (б), же (ж), то, що у складі сполучників, часток: мов­
бито, атож, аякже.

Окремо пишуться:

-з не — при протиставленні: не боса, а взута; не солод­ко, а гірко; не робити, а лінуватися (крім випадків, коли зіставляються непротилежні поняття". Хлопець невисокий, але досить дорослий на вигляд);

- з не — дієприкметники, що мають при собі пояснюваль­ні слова: не прочитаний досі лист, не розшифрований ученими напис;

- не з прикметниками, якщо є пояснювальні слова ні, да­леко, зовсім, аж ніяк: Вигляд у нього був аж ніяк не стомлений;

- з усіма дієсловами, дієприслівниками, числівниками, сполучниками, частками, займенниками, прислівника­ми, крім названих випадків написання разом: не можна, не треба;

- зі словами з часткою, якщо на місці дефіса стоїть частка: йди-но — йди ж по, тим-то — тим же то.

Через дефіс пишуться:

з -бо, -но, -то, -от, -таки, будь-, казна-, хтозна-, -небудь:

який-бо, дай-но, як-от, прийшов-таки (але: таки прий­шов), будь-що, казна-ким, хтозна-що, ким-небудь.

Розбір частки як частини мови

1.Слово. Частина мови.

2.Розряд за значенням.

3.Походження, будова.

4.Особливості правопису.

Дата добавления: 2014-11-29