Модуль ІІ. Комерційні банки України

ТЕМА 9. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

9.1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку.

9.2. Види комерційних банків, їх операції та функції.

9.3. Порядок реєстрації комерційного банку.

9.4. Ліцензування банківської діяльності.

9.5. Організаційна структура управління комерційним банком.

9.1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку.

В ринкових умовах з банківською справою стикаються майже всі члени суспільства. Це пов'язано зі здатністю банків управляти системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційних угод здійснювати через вклади, інвестиції та кредитні операції, спрямовувати заощадження населення до виробничих структур; згідно з грошово-кредитною політикою дер­жави регулювати рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обороту, емісію, рівень інфляції і в підсумку визначати ступінь економічного розвитку країни.

Історія розвитку банківської справи свідчить, що попередни­ками банків були середньовічні міняйли — представники грошо­во-торгового капіталу, які приймали грошові внески у купців і спеціалізувалися на обміні грошей між різними містами та країнами. Згодом міняйли стали використовувати ці внески, а також власні кошти для видачі позичок, за що брали певний процент. Це означало перетворення міняйл у банкірів.

У XVI — XVII ст. створюються в ряді міст (Венеція, Генуя, Мелан, Амстердам, Гамбург) так звані жиробанки для здійснення безготівкових розрахунків між купцями. Свої вільні кошти жиро­банки надавали у позичку державі, містам і привілейованим зов­нішньоторговельним компаніям. Можна сказати, що це були пе­рші комерційні установи, клієнтами яких спочатку були купці. Звідси і назва «комерційний банк».

Поступово одержали розвиток кредитні операції і розрахунки з обслуговування вкладників, клієнтура розширювалася. Банки надавали довірчі послуги з упорядкування договорів між клієн­тами, стали виступати посередниками в торгових угодах.

З розвитком промислового виробництва виникли операції з кредитування виробничого циклу, а термін «комерційний банк» став означати «діловий» характер банку, тобто банк, що обслуго­вує всі види господарської діяльності.

Отже, виникнення перших банків історично пов'язане з наявні­стю таких передумов:

розвиток товарного обміну, грошових і кредитних відносин;

розвиток кредитної справи і розширення операцій з обслуговування клієнтів;

системність у кредитуванні;

• видача кредитів не лише для задоволення споживчих потреб, а й на проведення господарських операцій;

одночасне виконання розрахункових і кредитних операцій установами банку;

платність кредиту як умова прибутковості функціонування банку та виробничого використання банківської позики.

Розглянуті зауваження до розвитку банківської справи набли­жають до розкриття суті банку.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах — широкому та вузькому.

Комерційний банк у широкому розумінні — це юридична особа, банк, що функціонує на другому рівні банківської систе­ми. Таке трактування комерційного банку характерне для україн­ської практики, в якій всі банки, крім центрального, по суті нази­ваються комерційними.

Розвинута банківська система має як правило два рівні. Пер­ший рівень банківської системи займає центральний банк, в нашій країні він представлений Національним банком України, який є власністю держави, юридичною особою.

Функції загального регулювання діяльності кожного комер­ційного банку покладені на Національний банк України і здійс­нюються в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

На відміну від центрального, комерційні банки покликані об­слуговувати економічних суб'єктів — учасників грошового обі­гу: фірми, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політи­ки Національного банку України.

Банк, як елемент банківської системи:

має статус банку, ліцензію;

функціонує в межах певних правових норм;

здатний до саморегулювання;

взаємодіє з іншими елементами банківської системи.

У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, який ви­конує повний набір базових банківських операцій та єдиною ме­тою має одержання максимального прибутку. Так він характери­зується у банківській практиці ринково розвинених країн, в яких поряд з групою комерційних банків, діє велика група «інших бан­ків, другого рівня, які не називаються комерційними (інвестицій­ні, ощадні, іпотечні, спеціалізовані та ін. Заради прибутку банки обслуговують своїх клієнтів — в цьому — основний їх «комер­ційний інтерес» в системі ринкових відносин.

До банківської діяльності згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» відносять комплекс трьох посере­дницьких операцій:

- приймання грошових вкладів від клієнтів;

- надання клієнтам кредитів і створення нових платіжних засобів;

- здійснення розрахунків між клієнтами.

Комерційний банк – це установа, функцією якої є кредиту­вання суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення кош­тів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування на­родного господарства, виконання валютних та інших банків­ських операцій.

Сучасному комерційному банку притаманні наступні риси:

- банк — це універсальне підприємство, що функціонує у сфері обміну;

його специфічний продукт (товар) — гроші, платіжні засоби;

- його основа (головна властивість) — здійснення кредитних операцій;

тому банк — це комерційна установа, що організує та здійснює рух позичкового капіталу і забезпечує отримання при­бутку;

- виробничий характер діяльності (створення додаткових за­собів обігу, процента як форми додаткової вартості).

- робота в межах реально існуючих та залучених ресурсів;

- повна економічна самостійність та економічна відповідальність за результати своєї діяльності. Банки отримали право самостійно встановлювати відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування, визначати стратегію і тактику свого розвитку без втручання держави тощо;

- принцип прибутковості, ризику і ліквідності у відносинах з клієнтами. Комерційні банки та їх установи працюють на принци­пах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показни­ком ефективності їхньої діяльності і головним джерелом розвитку.

Важливою умовою банківської діяльності є дотримання таких принципів (рис. 9.1):

Принципи діяльності комерційного банку
Робота в межах реально існуючих ресурсів	Економічна самостійність	Економічна відповідаль­ність	Ліквід­ність	Прибут­ковість	Ризико­ваність

Рис. 9.1. Принципи діяльності комерційного банку

Прибуток банку обчислюється як різниця між його доходами і витратами.

Доходи формуються за рахунок одержаних процентів за кре­дити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінні папери, комісійного винагородження за послуги й інші ак­тивні операції.

Витрати банку включають оплату праці банківських праців­ників, витрати на експлуатацію обладнання, оренду або утриман­ня приміщень, виплати процентів за депозитами, дивідендів, оплату послуг, наданих ззовні, інші операційні витрати.

Дотримання основних принципів банківської діяльності, забез­печує нормальне функціонування банків на фінансовому ринку.

9.2. Види комерційних банків, їх операції та функції.

Банківська система може включати як банківські ін­ститути (центральний банк, комерційні, ощадні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки та ін.), та і небанківські фі­нансово-кредитні інститути (інвестиційні фонди, страхові компа­нії, трастові організації, пенсійні фонди тощо).

Законодавство визначає структуру банківської системи,, вста­новлює сферу діяльності, підпорядкованості і відповідальності для різних фінансових інститутів, що входять у систему.

У структурі банківської системи виділяють такі типи комер­ційних банків (табл. 9.1):

Таблиця 9.1

Класифікація банків в україні

Критерії	Види комерційних банків
Спосіб формування статутного капіталу	державні
	приватні
капіталу	змішані
	іноземні
Організаційно-правова форма   банку	акціонерні товариства
	кооперативні банки
Характер діяльності	універсальні
	спеціалізовані
Територія діяльності	міжнародні
	національні
	регіональні
	міжрегіональні
	закордонні
Розмір активів та статутного капіталу   капіталу	малі
	середні
	великі
	найбільші

За приналежністю статутного капіталу і способом його формування розрізняють:

- державні; це переважно центральні банки, окремі комерційні або спеціалізовані банки, націоналізовані повністю або шляхом придбання державою контрольного пакета акцій;

- приватні фінансові інститути можуть бути утворені на основі будь-якої організаційно-правової форми;

- банки, створені за участю іноземного капіталу, або іноземні банки.

За організаційно-правовою формою діяльності. АТ (акціо­нерні), кооперативи (клієнтами таких банків є лише їх учасники). Характерні ознаки цих господарських това­риств регламентуються Законом України «Про господарські то­вариства».

За характером діяльності банки поділяються на універсальні і спеціалізовані (за клієнтською, галузевою, чи функціональною спеціалізацією). Універсальні банки виконують усі види кредит­них, розрахункових та інших фінансових операцій. В Україні бі­льшість комерційних банків виконують близько 20 видів опера­цій та послуг. Спеціалізовані банки обмежують кількість операцій 1-3-видами послуг.

Окремо виділимо територіальну ознаку. Відповідно до неї банки поділяються на міжнародні, національні, регіональні, між­регіональні, муніципальні, закордонні. Крім того, у процесі кон­центрації і централізації банківського капіталу можлива поява рі­зних об'єднань банків та інших кредитних організацій.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансові холдинго­ві групи.

Залежно від величини чистих активів усі вітчизняні банки поділяють на чотири групи:

- малі банки з активами до 3 млрд. грн;

- середні - з активами від 3 до 5 млрд. грн;

- великі - з активами від 5 млрд. грн;

- найбільші банки з активами понад 20 млрд. грн.

Сучасні комерційні банки переважно універсальні, оскільки виконують широке коло операцій.

Банківські операції відображаються окремими статтями в ба­лансі комерційного банку. Залежно від способу відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:

пасивні (залучення ресурсів);

активні (вкладення коштів);

позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до пе­вного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не відображаються).

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерцій­ного банку. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нор­мальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу.

Пасивні операції включають:

- операції з формування власних ресурсів — статутного капіта­лу, резервного фонду, страхових фондів, фондів економічного стимулювання, інших фондів спеціального призначення, форму­вання і розподіл прибутку;

- операції з формування залучених ресурсів (пасивні депозит­ні операції), а саме коштів вкладників (юридичних і фізичних осіб) на рахунках до запитання; коштів банків-кореспондентів на кореспондентських рахунках, відкриті в даному банку (рахунки ЛОРО); коштів вкладників (юридичних і фізичних осіб) та інших банків на строкових депозитних рахунках;

- мобілізація позичених ресурсів (пасивні кредитні та пасив­ні інвестиційні операції) — отримання кредитів від інших комерційних банків, у НБУ, емісія та розміщення власних боргових цінних паперів.

Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балан­су банку.

Активні операції – операції з розміщення мобілізованих бан­ком ресурсів у депозити, кредити, інве­стиції, основні засоби, товарно-матеріальні цінності.

До активних операцій належать:

- грошові кошти банку, які акумульовані на кореспондентсь­ких рахунках в НБУ та в касі, розміщення коштів у депозити та на коррахунках в інших банках (рахунки НОСТРО);

- кредитний портфель банку — надані кредити юридичним особам у національній та іноземній валюті, кредити у національ­ній валюті фізичним особам, міжбанківські кредити у національ­ній та іноземній валюті;

- інвестиційний портфель формують вкладення в державні й корпоративні цінні папери, в статутні фонди підприємств і орга­нізацій;

- цінні папери на продаж — вкладення в державні і корпора­тивні цінні папери з метою продажу в подальшому;

- майно та нематеріальні активи — вкладення в основні за­соби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наяв­них ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на корра­хунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому поряд­ку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

Результати активних операцій відображаються в активі балан­су банку.

Універсальний характер діяльності сучасних банків дозволяє їм виконувати функції (табл. 9.2):

1) залучення (акумуляція) коштів і перетворення їх у позич­ковий капітал, стимулювання нагромаджень у народному госпо­дарстві. Банки не просто формують власні ресурси, вони забезпе­чують внутрішнє нагромадження засобів для розвитку економіки країни. Стимули до заощадження вільних коштів населення і на­громадження капіталу забезпечуються гнучкою депозитною по­літикою банку при наявності сприятливої макроекономічної ситуації в країні.

Таблиця 9.2

Основні функції комерційних банків

Функції	Економічне значення
Залучення (акумуляція) коштів	стимулювання накопичень в країні, забезпечення кредитної діяльності
Посередництво в кредиті	вільне переміщення фінансових ресурсів
Розрахунково-платіжна	професійне управління платежами і розрахунками
Депозитна емісія	збільшення грошової маси в обігу шляхом на­дання кредитів
Емісійно-засновницька	забезпечення ефективного напрямку заоща­джень, у т. ч. для виробничих цілей
Надання послуг	максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів

Стимулююча політика банку передбачає:

- встановлення привабливих процентних ставок за внесками;

- високі гарантії зберігання коштів вкладників;

- досить високий рейтинг надійності банку і доступність інформації про його діяльність;

- розмаїття депозитних послуг.

- посередництво в кредиті шляхом перерозподілу грошових коштів, тимчасово вивільнених в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Посередництво в кредиті — найважливіша функція банку як кредитної організації. Вона забезпечує ефективний перерозподіл фінансових ресурсів у народному господарстві на принципах зворотності, терміновості і платності. Кредитні операції є головним джерелом доходів банку.

- посередництво в платежах — споконвічна й основна функція банків. У ринковій економіці всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності мають розрахункові рахунки в банках, за допомогою яких здійснюються всі безготівкові розрахунки. Банк відповідальний за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів на здійснення платежів;

- депозитна емісія — випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів в результаті видачі позики клієнту. Ця функція здатна розширювати кредити і депозити шляхом багаторазового збільшення грошової маси. Банк може видати позичок на суму у кілька разів більшу (за принципом мультиплікатора), оскільки кредити, отримані в одному банку, у ході народно­господарського кругообігу ресурсів потрапляють в інший банк у вигляді вкладів і знову виступають джерелом надання кредитів.

- емісійно-засновницька функція здійснюється шляхом випуску й розміщення банком цінних паперів;

- надання консультаційних, інформаційних та інших по­
слуг.

Висока кваліфікація банківських працівників, спорідненість процедур обслуговування, спеціальна оснащеність банківських приміщень та ряд інших умов сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг. Додаткові послуги мають на меті за­безпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб кліє­нтів і таким чином стимулювати вкладення в комерційний банк. Такими послугами є:

- консультування в галузі бухгалтерського обліку і фінансового контролю;

- аналіз кредитоспроможності;

- посередництво в операціях з цінними паперами;

- трастові операції (управління майном за дорученням клієнта) тощо.

В сучасних умовах має місце тенденція розширення функцій комерційних банків, які для поліпшення банківської ліквідності, отримання доходів, утримання позицій на ринку розвивають не­характерні раніше для банків операції та послуги. Комерційні ба­нки розширюють сферу своєї діяльності й тим самим активізують розвиток ринкових відносин у суспільстві.

9.3. Порядок реєстрації комерційного банку.

Комерційні банки в Україні створюються з дозволу НБУ шляхом внесення відповідного запису в Державний реєстр бан­ків. Учасниками комерційного банку можуть бути юридичні і фі­зичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Уча­сниками не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації (ст. 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Статутний капітал банку незалежно від організаційно-правової форми діяльності згідно зі ст. 32 Закону «Про банки і банківську діяльність» формується за рахунок власних коштів засновників, акціонерів, учасників із підтверджених джерел. Внески здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній, валюті (для нерези­дентів).

Для формування статутного капіталу в територіальному управління (ТУ) НБУ за місцем створення комерційного банку у тижневий термін з моменту подання необхідного для реєстрації пакета документів відкривається накопичувальний рахунок, на який кожен засновник вносить визначену установчими докумен­тами частку статутного капталу. Кошти можна вкладати тільки через переказування їх з поточних рахунків. Ці суми повинні бу­ти акумульовані у розмірі підписного капіталу на накопичу валь­ному рахунку не пізніше, ніж за 15 робочих днів до закінчення строку розгляду документів.

На момент реєстрації статутний капітал повинен бути оплаче­ний не менше, ніж на 50 %.

Для реєстрації до ТУ НБУ банк подає пакет документів, се­ред яких:

- заява про реєстрацію банку;

- установчий договір;

- статут банку, затверджений зборами акціонерів;

- протокол установчих зборів;

- бізнес-план (економічне обґрунтування створення банку);

- висновок аудиторської організації про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь;

- бухгалтерська і фінансова звітність акціонерів;

- відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

- копія платіжного документа про сплату реєстрації;

- нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

- копії звіту про проведення відкритої підписки;

- документи про наявність професійної придатності перших керівних осіб банку;

НБУ може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі:

- порушення порядку реєстрації комерційного банку;

- невідповідності статуту та інших установчих документів чинному законодавству;

- незадовільного фінансового стану засновників;

- професійної непридатності рекомендованого керівництва банку;

- відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає Комісія з питань на­гляду і регулювання діяльності банків. Для банків, що створю­ються за участю іноземного капіталу, таке рішення ухвалюється Правлінням НБУ. Реєстрація здійснюється через внесення від­повідного запису до Державного реєстру банків у 3-місячний термін з моменту отримання документів Національним банком.

Зареєстрований банк одержує рішення про державну реєстра­цію, після чого, кошти з накопичувального рахунку перерахову­ються на відкритий новоствореному банку коррахунок в НБУ.

Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути зареєстровані в НБУ.

На відміну від представництв, котрі фінансуються банком і діють від свого імені без права виконувати банківські операції, філії виконують усі або деякі операції на підставі дозволу, нада­ного банком. Представникам відкриваються поточні рахунки в ТУ НБУ за місцем їх створення. Філії банку відкриваються за по­годженням з ТУ НБУ за умови відповідності статутного капіталу банку встановленим вимогам, строку діяльності банку не менше 1 року, наявності прибутку, беззбиткової діяльності протягом півріччя, дотримання економічних нормативів та вимог форму­вання резервів.

Банк може відкрити безбалансове територіально відокрем­лене відділення, яке виконує окремі банківські операції в межах його ліцензії. Операції відділень відображаються на балансі бан­ку чи його філії залежно від підпорядкованості. Керівник відді­лення діє на підставі довіреності банку.

9.4. Ліцензування банківської діяльності.

З метою підвищення надійності та стабільності банків­ської системи, забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає комерційним банкам спеціальний дозвіл — ліцензію на здій­снення банківських операцій. Видача банківської ліцензії та пись­мового дозволу відбувається після процедури реєстрації банку.

Ліцензування – це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення деяких чи всіх банківських операцій.

Операцій, що підлягають ліцензуванню, визнача­ється Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Для отримання ліцензії кредитна установа повинна дотриму­ватися вимог щодо:

- мінімального розміру статутного капіталу;

- джерел формування статутного капіталу;

- кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

- внесків учасників банку;

- кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

- правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

- заходів Щ0ДО створення резервів на випадок виникнення
сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Комерційні банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ. Серед базових опера­цій, що підлягають ліцензуванню, виділяють наступні:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних осіб;

- приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у т.ч. переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- відкриття та ведення розрахунків банків-кореспондентів, у т.ч. переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- надання гарантій, поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- факторинг;

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання цінностей та документів клієнтів;

- випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними.

Для здійснення інших операцій комерційний банк повинен отримати спеціальний письмовий дозвіл. Це такі операції:

- операції з валютними цінностями;

- емісія власних ЦП; операції купівлі/продажу ЦП за дорученням клієнтів;

- операції на ринку ЦП від свого імені;

- довірче управління коштами та ЦП за договорами з юридичними і фізичними особами;

- депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- здійснення інвестицій у статутні фонди інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державних та інших грошових лотерей;

- перевезення валютних цінностей та інкасація грошових коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку; інструментами, що базуються на обмінних курсах та процентах; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

Рішення про надання чи відмову у видачі ліцензії та дозволу НБУ приймає протягом місяця з дня отримання клопотання і по­вного пакета документів.

Ліцензія набуває чинності з моменту прийняття рішення Комісією з питань нагляду і регулювання діяльності бан­ків НБУ.

У процесі діяльності банки повинні дотримуватися встанов­лених Національним банком України економічних нормативів, дотримуватися вимог щодо створення фондів тощо. В іншому випадку ліцензія відзивається, створюється ліквідаційна комі­сія для закриття банку.

Відкликання ліцензії означає припинення банківської діяльно­сті. Підставами для цього є:

- недостовірність інформації в документах, наданих для отримання ліцензії;

- не проведення банком жодної операції протягом року з дня отримання ліцензії

- недотримання обов'язкових умов для одержання ліцензії протягом року з дати реєстрації банку

- наявність порушень законів і нормативно-правових актів НБУ, які призвели до значної втрати активів та неплатоспроможності банку;

- недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

9.5. Організаційна структура управління комерційним банком.

Комерційні банки самостійно обирають організаційну структуру залежно від наступних факторів:

- законодавство (Закони України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» та ін.);

- розмір банку і масштаби його діяльності;

- юридичний статус (реалізація відносин власності);

- спеціалізація або універсалізація діяльності.

Для виконання своїх функцій банк повинен мати таку органі­заційну структуру, яка б відповідала його стратегічним цілям ді­яльності, дозволяла ефективно координувати використання фі­нансових, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів.

Типова організаційна структура комерційного банку перед­бачає виділення відділів за різними видами операцій:

- кредитного;

- розрахункового;

- касового;

- вексельного;

- фондового;

- міжбанківського;

- валютного;

- комісійного (посередницького) та ін.

Функції та операції банку обумовлюють також особливості побудови системи його управління. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» структуру апарату управлін­ня банку є такою.

Загальні збори учасників — вищий орган управління, до компетенції яких належить:

- визначення основних напрямів діяльності товариства і

- затвердження його планів та звіту про їх виконання;

- затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків;

- організація щорічних зборів засновників, участь у прийнятті стратегічних рішень тощо;

- затвердження внутрішніх документів товариства, визначен­ня організаційної структури;

- деякі інші повноваження.

Правління (Рада директорів) — виконавчий орган; до її складу входять голова (керуючий), замісники, керівники під­розділів. Рада директорів вирішує всі питання, пов'язані з пото­чною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Голова правління несе персона­льну відповідальність перед акціонерами за результати діяльно­сті банку.

Спостережна рада здійснює загальне керівництво діяльністю банку, контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами:

- призначає і звільняє голову та членів правління (ради дирек­торів) банку;

- контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

- визначає зовнішнього аудитора;

- встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

- приймає рішення щодо покриття збитків;

- приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

- затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління;

- готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;

- здійснює інші повноваження.

Ревізійна комісія:

- контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;

- розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

- вносить на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів;

- здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку за дорученням загальних зборів учасників, спостережної ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше ніж 10 відсотками голосів;

- доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам учасників чи спостережній раді банку;

- готує висновки до звітів і балансів банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

До складу ревізійної комісії входить аудиторська служ­ба, яка:

- наглядає за поточною діяльністю банку;

- контролює дотримання законів, нормативно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;

- перевіряє результати поточної фінансової діяльності;

- аналізує інформацію та відомості про діяльність банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення пов­новажень посадовими особами банку;

- надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок тощо.

Управління планування і розвитку банківських операцій займається аналізом поточної діяльності (доходів, витрат, прибу­тку, ліквідності), формування статутного капіталу, методичним забезпеченням.

Комерційне управління — це кредитне, валютне управління з цінних паперів тощо, кожен з яких має свої відділи. Наприклад, кредитний відділ, відділ контролю над забезпеченістю кредитів, відділ контролю кредитної діяльності філій банку, відділ методо­логії та аналізу, відділ ресурсів.

Кредитну стратегію та кредитну політику банку формує кре­дитний комітет. Він виконує такі функції: затверджує організа­ційну структуру процесу кредитування, встановлює напрямки диверсифікації кредитного портфеля, аналізує кредитний ризик портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуван­ням, оцінює адекватність резервів на можливі втрати за позика­ми, приймає рішення щодо надання «великих» кредитів та пері­одичне списання безнадійних позик.

Фінансовий блок — бухгалтерія, відділ внутрішньобанківських розрахунків і кореспондентських відносин, каса.

Блок автоматизації забезпечує обробку статистичних даних.

Адміністративний блок включає відділ кадрів, секретаріат, канцелярію, господарчі підрозділи.

Дата добавления: 2014-11-29