Предмет та завдання палеографії

Палеографія

Лекція 1

Палеографія – спеціальна історична дисципліна, яка досліджує писемні і друковані пам’ятки з їх зовнішньої сторони, вивчаючи матеріали, знаряддя письма, особливості почерків, прикрас, оправ тощо.

Термін палеографія виник і склався іcторично в XVII ст. Він утворений з двох грецьких слів: палео – давній і графо – пишу, описую (давньописання). Засновником цього терміну вважається Бернард Монфокон (1655-1741). Як наукова дисципліна палеографія розвинулась у Франції в першій половині XVIII ст. Всебічне і глибоке вивчення писемних джерел вимагає від палеографії дослідження зовнішніх ознак джерела, історичного розвитку (еволюції) написання літер, розділових знаків, матеріалів (пергаменту, берести, паперу тощо), знарядь письма, які використовувались до кожного матеріалу, фарб, чорнила та способу написання літер. Особлива увага приділяється вивченню прикрас, які зустрічаються в рукописах: заставок, кінцівок, ініціалів, орнаменту, в’язі тощо. Має значення і дослідження формату, оправи, зберігання писемних джерел, тощо.

Дослідник стикається з питаннями визначення часу і місця появи писемного або друкованого джерела, його достовірності. В цьому випадку на допомогу приходить палеографічний аналіз, який може дати більш точну відповідь на поставлені питання. Палеографічний аналіз включає в себе комплексне дослідження писемного або друкованого джерела, а також використання інших джерел і наук, якщо це потрібно.

Основним методом палеографічного вивчення і дослідження рукописів є визначення типових рис і особливостей аналізованого джерела. Однак вивчення рукописів пов’язане з труднощами, бо на текстах, печатках, прикрасах під впливом часу відбуваються зміни. Палеографічний метод визначення часу місця появи писемного джерела подібний до археологічних методів визначення і датування предметів, які знайдені під час розкопок. Досить часто рукописи не мають певної дати і її не можна встановити за змістом, в такому випадку допомагає саме палеографічний аналіз, який також дає можливість встановити і місце творення документа.

У давнину не так багато людей володіли письмом, і досить часто наука письма передавалися з покоління в покоління, що зберігало певні, типові для певної місцевості особливості письма. Палеографічний аналіз дає можливість встановити також оригінальність рукопису, визначити, справжній він чи фальсифікований. Краєзнавці, вчителі, дослідники досить часто зустрічаються з необхідністю вивчення писемного джерела при створенні музеїв, експозицій, написанні наукових досліджень. Вони повинні читати різні тексти, вивчати їх, а тому мусять мати знання на такому рівні, щоб дослідження документа мало характер експертизи, що може зробити лише висококваліфікований фахівець-палеограф. Методи палеографічного дослідження часто використовуються вчителями, працівниками музеїв та архівів, дослідниками, які не завжди мають знання з основ палеографії. Без основ палеографії не можливе читання стародавніх документів та їх розуміння. Особливе значення має практика роботи над рукописами. Поєднання методики і практики з основами знань палеографії, з найновішими досягненнями науки дає можливість не тільки систематизувати і вивчати документи, але й робити відкриття важливого науково-історичного значення.

Дата добавления: 2014-11-29