Суть і значення контролю у фінансовій системі України

КОНТРОЛЬ ТА АУДИТ У БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ

§ 1. Суть і значення контролю у фінансовій системі України. § 2. Складові державного внутрішнього фінансового контролю. § 3. Основні компоненти державного внутрішнього фінансового контролю. § 4. Закордонний досвід державного фінансового контролю.

Реформування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема й держав­ний контроль і найважливішу ланку і невід'ємний його складник — фінансовий кон­троль.

Організаційні форми фінансового контролю мають відповідати вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено: «Органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підста­ві, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України».

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні реалізації фінансової по­літики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фі­нансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю суттю фінансовий контроль — це комплекс заходів, які здійснює дер­жава з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

У всіх державах для забезпечення незалежності фінансового контролю застосову­ються ті чи інші заходи, які стосуються порядку призначення на посади відповідаль­них осіб, їхньої зміни, матеріального забезпечення і т.д. Фінансовий контроль, по­ставлений у незалежне становище, тільки в тому разі має авторитет, коли його діяльність буде поставлена в тісний взаємозв'язок з діяльністю законодавчих установ. У цьому полягає один з найважливіших принципів організації фінансового контролю.

Суть фінансового контролю може бути визначена як система заходів держави для забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють усі операції, пов'язані з рухом державних коштів, і здій­снюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів. Для здійснення контролю як функції управління державними фінансами необхідна розробка його методологічних та організаційних основ і закріплення їх у законодавстві країни.

Фінансовий контроль як спеціалізований вид управлінської діяльності й особлива галузь економічних знань має в наявності цілий арсенал методичних прийомів, які ба­зуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарської діяльності, бухгалтерсь­кого обліку, статистики та ін.). Системність у контролі досягається комбінованим використанням різних способів контролю: логічного і математичного, документаль­ного і фактичного. Застосування їх дає змогу всебічно аналізувати і синтезувати фак­тичний матеріал, з'ясовувати послідовність дій суб'єкта контролю в складних госпо­дарських ситуаціях або в умовах невизначеності, встановлювати достовірність залучених джерел інформації.

Фінансовий контроль є і повинен бути важливою функцією державного управ­ління економікою та її регулювання. Будь-яка держава щодо фінансової діяльності зацікавлена у вирішенні таких завдань:

1) Усі приписи держави щодо організації і здійснення фінансової діяльності ма­ють бути точно виконані (завдання забезпечення законності).

2) Кошти держави, а також кошти суспільних організацій повинні використову­ватись економно, раціонально й ефективно (завдання забезпечення збереженості коштів).

3) Держава намагається зберегти свої кошти від розкрадань (завдання забезпечен­ня збереженості коштів).

Управління державними коштами завжди було питанням, обговорення якого ви­кликало дискусії. Воно може мати домінуюче значення у критичні моменти розвит­ку держави або обмежений характер у період відносної стабільності та процвітання. Проте воно завжди було, є і залишатиметься предметом, який нікого не залишить байдужим.

Управління державними коштами традиційно розглядається як система контро­лю. Своєю чергою, контроль містить дві функції:

1) Функцію перевірки, порівняння даних і, за необхідності, їх додаткової перевір­ки за допомогою документів.

2) Функцію ієрархічного підпорядкування, відповідно до якої один орган на ви­щому рівні домінує над іншим з конкретною метою — регулювати діяльність орга­ну, що перебуває на нижчому рівні відповідальності.

Контроль, що здійснюється таким чином, не є і не може бути за своїм характе­ром статичним — його форми і методи змінюються залежно від рівня розвитку сус­пільства.

Управління державними коштами має глибоке коріння в минулому — давньому і недавньому. Воно розвивалося, вбираючи в себе і відображаючи характер суспіль­ства і форму правління. Економічний розвиток суспільства сприяв розширенню сфе­ри контролю, зміні структури державних видатків і контролю за їх здійсненням. Спо­чатку функції контролю як складники влади замикалися на вождеві племені, монархові або главі релігії. Контроль у часи Сократа перебував у руках еліти, якій можна було довірити управління державними коштами, і був пов'язаний з існуван­ням довіри суспільства до уряду, а також із застосуванням сили.

За такої організації ефективність контролю залежить від того, хто контролює і що контролюється.

При правителеві зазвичай була офіційна особа — керуючий Королівського двору, або Канцлер, який відповідав за кошти правителя. Звичайно, монархів не хвилюва­ли такі проблеми, як податкова реформа, або схвалення Верховною Радою бюджету країни, або дотримання вимог та умов Міжнародного валютного фонду і Світового банку в разі отримання кредитів. До того ж ці люди нікому не звітували. Однак во­ни повинні були вести облік і контроль доходів і видатків. Для такої роботи необхід­но було наймати працівників. І це були перші кроки становлення казначейства.

До кінця XVIII століття в багатьох країнах вже існували парламенти, які здійсню­вали контроль за державною казною, незалежно від правлячої королівської сім'ї. З розвитком суспільства ускладнювались економічні відносини, завдання управління видатками постійно розширювались і ставали складнішими. Управління державни­ми фінансами стало важливою справою. На форму і зміст управління впливали й різ­номанітні економічні труднощі. Відповідно, змінювалися форми та методи держав­ного контролю.

Дата добавления: 2014-12-27