Метод цивільного права

Функції цивільного права

Багатоаспектне поняття цивільного права

Термін “цивільне право” традиційно розглядається в чотирьох аспектах:

· Галузь права, яка регулює особисті немайнові та майнові відносини між самостійними та рівними суб'єктами.

· Галузь законодавства – система норм права, які регулюють цивільно-правові відносини.

· Наука – система знань, теорії, догми, доктрини, концепції про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, тлумачення норм, аналіз практики застосування норм, значення термінології норм тощо. Предметом цієї науки є норми сучасного цивільного права (коментарі, підручники); суспільні відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання (наукова література); цивільні правовідносини, юридичні факти, судова практика. Ця наука спирається на такі методи: діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системно-структурний тощо.

· Навчальна дисципліна – теорія (основні знання) та практика (вміння, установлені кваліфікаційними вимогами до спеціаліста - юриста). У цій дисципліні висвітлюються основоположні поняття предмета, методу, функцій цивільного права тощо, формуються висновки та узагальнення. Ця дисципліна має пізнавальне завдання щодо засвоєння змісту цивільно-правових інститутів, об’єктивних закономірностей їх розвитку, суті категорій, а також має практичне значення для набуття студентами навичок із застосування цивільних норм до конкретних життєвих ситуацій.

Функції цивільного права – це певні напрями цивільно-правового впливу на особисті немайнові та майнові відносини, вони характеризують місце цивільного права в системі права.

Основні функції:

· Регулятивна – упорядковує цивільно-правові відносини, надає їм однорідності, зрозумілості.

· Символьна – встановлює систему стандартів, норм поведінки учасників.

· Охоронна – забезпечує непорушність прав і законних інтересів учасників, а в разі порушення цих інтересів забезпечує учасників засобами захисту.

· Компенсаційна – відновлює майнове та особисте становище суб’єкта, яке існувало до порушення права, а при неможливості – компенсує втрати.

Традиційні функції (функції права взагалі):

Превентивна. Виховна. Інформаційна. Гарантійна. Прогностична.

Метод правового регулювання – це сукупність правових способів, прийомів впливу на формування й розвиток суспільних відносин та на дії їх учасників. За методом правового регулювання можна, наприклад, відмежувати цивільне право та податкове право, спільне між ними полягає в тому, що предметом і податкових, і цивільних відносин можуть бути гроші, але різними методами здійснюється регулювання цих відносин.

Ознаки методу цивільного права:

• юридична рівність, ініціативність учасників цивільних правовідносин;
• самостійний, відокремлений організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин, автономія волі та майнова самостійність;
• диспозитивний характер цивільно-правових норм, можливість вільного вибору варіанта поведінки, не забороненої законом;
• компенсаційний характер засобів захисту порушеного права, спрямований на майно порушника, а не на особу.

У цивільно-правових відносинах не має значення майновий, службовий та інший стан учасників, вони мають однакові права вимоги, щоб їх розглядали як рівних; учасники не намагаються впливати силою, а поважають волю інших, визнають їх цивільні права; вільно, за власною ініціативою вступають у цивільні відносини на еквівалентних компромісних засадах та особистій незалежності; а цивільне законодавство сприяє їм у цьому тим, що у разі, якщо сторони про щось забули домовитися, пропонує їм справедливе вирішення цих прогалин; і тільки як виняток, якщо порушується справедливість, цивільне законодавство забороняє або обмежує, для того, щоб відновити порушені права, компенсувати шкоду та захистити слабкішу сторону у відносинах, тобто, відновити рівність перед законом.

Наприклад, держава є учасником як цивільно-правових, так й податкових відносин. Але в цивільних відносинах держава є рівноправним учасником, власником, продавцем, замовником, підрядником, спадкоємцем тощо, тобто не може приписувати, забороняти, наказувати, щоб державі надали безоплатно якесь майно. Якщо держава бажає стати власником майна, що належить, наприклад, фермеру, то держава зобов’язана домовлятися з ним. Держава як учасник відносин, власник, так само повинна підкорятися законові, як інші учасники, винятки з цього правила можуть встановлюватися тільки законом та відповідати Конституції.

Дата добавления: 2014-12-25