Медицина Стародавнього світу

І медицини

Становлення державної політики в галузі охорони здоров’я

Державна політика України в галузі охорони здоров’я.

Соціальна політика держави і охорона здоров’я у сучасному світі.

Становлення державної політики в галузі охорони здоров’я і медицини.

План лекції

Тема 15. Соціальна політика держави. Державна політика в охороні здоров’я

Завдання до самостійної роботи.

1. Ознайомитись із Законами України про вибори Президента України, Верховної Ради України, місцевих органів самоврядування.

Розуміння державної важливості проблеми охорони здоров’я, медичної допомоги і розвитку медицини прийшло до політиків ще з прачасів. Як свідчать найдавніші джерела політичної думки, що дійшли до нас, лікарська діяльність вже тоді оформлялася законодавчо. При цьому законами установлювався розмір винагороди лікарю за надану ним допомогу, а також його відповідальність за заподіяну хворому шкоду при лікуванні. Такі закони, наприклад, були у Вавилоні та Персії.

Державного характеру медична діяльність набуває в полісах Давньої Греції. Грецькі міста-держави запрошують лікарів на державну службу, особливо під час епідемій та для обслуговування армії під час походів. Міських лікарів приймали на службу після попереднього конкурсу і затверджували на зборах громадян. Робота лікарів була дуже почесною. За заслуги перед містом їх нагороджували золотим вінком, а у храмах вивішували меморіальні мармурові плити, що повідомляли про їхні заслуги перед полісом. Медицина набуває визнання не тільки як засіб задоволення відповідних потреб людини, але й як сила, спроможна забезпечити безпеку країни.

Система державної медицини формується й у Давньому Римі. Спочатку це були приватні лікарні, проте з організацією на постійній фаховій основі армії (за часів правління Августа, 31 р. до н.е. – 14 р. н.е.) у військах вводиться служба військових лікарів і засновуються військові лікарні. З часу правління Нерона (54–68 р. н.е.) при імператорському дворі вводиться посада «архіятра» – старшого лікаря, він же лейб-медик (лікар імператора і його сім’ї). Приблизно з цього періоду з’являються архіятри провінцій і міст, великі міста поділяються на райони з районними («народними») архіятрами, головним обов’язком яких було лікування найбідніших прошарків вільного населення. Тоді ж засновуються посади лікарів при публічних закладах: цирках, лазнях, громадських садах, бібліотеках. Об’єднання ремісників утримують своїх лікарів, крім того, було багато лікарів за різним фахом, які практикували самостійно.

Дата добавления: 2014-12-27