Вступне слово вчителя 2 страница

Звертаючись до хоровому співу під час уроків музики початковій школі, вчитель має знати особливості голоси молодшого школяра. Це завдання у тому, що дитячий організм, на відміну дорослого, перебуває у сталий розвиток, зміні. Розуміння особливостей дитячої фізіології жадає від вчителя дотримання охорони і гігієни дитячого співочого голоси. З огляду на, що спів - процес фізіологічний, у якому відбувається велика витрата енергії, уваги, годі було допускати перевтоми дітей. Необхідно проводити в провітрених, не задушливих приміщеннях, дотримуватися оптимальний ритм роботи і відпочинку недопущення форсованого звучання дитячих голосів.

Спів корисно, якщо спів правильно в вокальному відношенні, але це можливо, за дотриманні певних принципів. Спів сприяє розвитку голосових зв'язок, дихального і артикуляційного апаратів. Правильно проведене спів зміцнює здоров'я дітей.

Співочий може бути вихований у всіх, виключаючи патологічні випадки. Правильне співоче розвиток з урахуванням вікових особливостей і закономірностей становлення голоси сприяє розвитку здорового голосового апарату.

Навчання дітей співу пов'язані з завданням обережного розвитку дитячого голосу і збереження природного звучання. Тому педагогові треба зазначити основи фізіології і охорони дитячого голоси, володіти методами і прийомами співочого розвитку школярів, знати особливості дитячого голоси.

3. Підібрати форми роботи для розвитку зв’язного мовлення на уроках української мови (тема: «Повторення вивченого про прикметник» за підручником М.С. Вашуленко «Рідна мова», 4 кл., ч.І.).

Білет № 32

1. Атестація педагогічних працівників.

Атестація педагогічних працівників проводиться з метою активізації творчої професійної діяльності, стимулювання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, посилення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідальності за результати навчання і виховання.

Атестації підлягають педагогічні працівники з вищою освітою, а також із середньою спеціальною та загальною середньою освітою. Не підлягають атестації молоді спеціалісти, стаж роботи яких менший 3 років, педагогічні працівники, які працюють у даній освітній установі менше 1 року, перебувають на тривалому лікуванні, жінки, що перебувають у відпустці по вагітності, пологах і доглядом за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атестуватися за бажанням.

Періодичність проведення чергової атестації – один раз у 5 років. У випадку відмови педагогічного працівника проходити чергову атестацію йому встановлюється кваліфікаційна категорія на ступінь нижча від попередньої.

Для педагогічних працівників, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводяться позачергова атестація (але не раніше, як через рік від попередньої)- Вона може проводитися і на подання адміністрації або ради навчального закладу для тих осіб, які знизили рівень своєї професійної діяльності.

Проведенню атестації педагогічного працівника передує проходження ним одної із форм підвищення кваліфікації. Педагогічні працівники з науковим ступенем, вченим званням при проходженні чергової атестації мають право на підтвердження чи присвоєння кваліфікаційної категорії, педагогічного звання без проходження курсового підвищення кваліфікації.

Атестація педагогічних працівників проводиться атестаційними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчальних закладах, відділах та управління освіти. Атестаційна комісія складається з голови (керівника закладу, органу освіти), його заступника (члена профспілки), секретаря, членів комісії (найбільш досвідчені педагоги, заступник керівника навчального закладу, органу освіти).

Порядок проведення атестації. У вересні керівник навчального закладу, органу освіти визначає педагогічних працівників, які в поточному році будуть проходити атестацію. До 30 вересня утворюється атестаційна комісія, яка розглядає заяви від педагогічних працівників про бажання пройти атестацію та подання адміністрації установи, органу освіти про позачергову атестацію педагогічних працівників, що знизили рівень навчально-виховної роботи, і затверджує графік проведення атестації.

У випадку, коли педагогічні працівники, які атестуються, не претендують на підвищення кваліфікаційної категорії і з боку адміністрації установи не мають претензій до своєї роботи, атестаційна комісія може підтвердити встановлену їм кваліфікаційну категорію.

Протягом навчального року керівники установи вивчають педагогічну, методичну роботу педагогічних працівників, які атестуються, рівень їх теоретичної і професійної компетентності, авторитет серед колег, учнів, батьків і на підставі цього складають на них атестаційні листи. Педагогічних працівників завчасно знайомлять з їх атестаційними матеріалами..

У квітні атестаційна комісія на своєму засіданні розглядає атестаційні матеріали і приймає рішення:

1) відповідає посаді, яку обіймає;

2) відповідає посаді, яку обіймає, за умови виконання певних рекомендацій;

3) не відповідає посаді, яку обіймає;

4) підтверджує (не підтверджує) відповідну кваліфікаційну категорію;

5) присвоює відповідне звання, категорію, вносить інші пропозиції щодо заохочення педагогічних працівників.

За рішенням атестаційної комісії педагогічним працівникам встановлюються такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст вищої категорії», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст ІІ категорії», «спеціаліст»; можуть присвоюватися педагогічні звання: «старший вчитель», «вчитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист» та інші. Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України».

У випадку незгоди педагогічного працівника з рішенням атестаційної комісії він може оскаржити його у 10-денний термін в атестаційній комісії вищого рівня.

2. Музично-ігрова діяльність учнів на уроках музики.

Гра – найбільш вільна діяльність людини, вона завжди бажана і цікава. Вона не існує без

задоволення та наснаги, несе з собою енергетичний підйом, веселий настрій, захоплення та

натхнення.

Якщо в навчанні відчуття невідомого іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього

віддаляються, захищаються, втрачаючи віру в свої сили, то у грі людина з величезним бажанням йде

на зустріч невідомому. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без повної віддачі

розумових та творчих сил. Але виконуючи яку-небудь роль у грі, вона перевтілюється, стає активною,

зацікавленою, набуває позитивних якостей. Використання ігор веде до підвищення творчого

потенціалу учнів, до більш глибокого, осмисленого та швидкого засвоєння матеріалу.

Використання ігрової діяльності на уроках – ідея не нова. Дитяча гра спрямовується на

пізнання соціокультурних явищ, імітує й відтворює дії дорослих, стосунки між ними, є одним із

засобів фізичного, розумового, морального, естетичного виховання дітей. В ігровій формі можна

проводити як окремі етапи уроку музики, так і весь урок. До кожної теми уроку, окремого виду

діяльності можна придумати гру. Завданням гри має бути – активний розвиток музичних здібностей,

засвоєння теоретичного матеріалу. Вона має викликати сильні і тривалі позитивні емоції, бажання

навчатися без примусу.

Дидактична структура уроку музики:

 повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація учіння школярів;

 перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок, умінь;

 відтворення і корекція опорних знань учнів;

 сприймання та осмислення, узагальнення та систематизація учнями нових знань;

 підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Структурні компоненти уроку музики та їх зміст:

 Організаційний момент. Перші хвилини зустрічі та контакту учнів з учителем впливають на

хід уроку, його ефективність, ділову атмосферу. Початок уроку має стимулювати учнів до

роботи. Вчитель має визначити настрій класу, окремих дітей, у найкоротший час вгамувати

емоційне збудження чи зняти емоційну напругу.

 Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація учіння школярів.

(бесіда, розповідь, презентація)

 Слухання музики.

(розповідь про композитора і слухання його творів,музикування, рухи, гра, творчі форми

роботи)

 Хоровий спів

(розспівування, вокально-хорові вправи, робота над піснею)

 Гра на елементарних музичних інструментах.

(музикування, гра за партитурою, творче музикування)

 Рухи під музику.

(виконання пісні-танцю, диригування, інсценізація твору)

 Творчі завдання на уроках музики.

(ритмічні, мелодичні, мовні, вокальні, інструментальні, комплексні)

 Теоретичне вивчення музики.

(вивчення музичної грамоти, сольфеджування, закріплення поняття, диктант)

 Висновки.

(висновки і оцінювання)

 Домашнє завдання.

У програмі підкреслюється, що цілісність уроку музики як уроку мистецтва – необхідна умова

його організації й проведення. Дане положення стосується підбору й розподілу музичного матеріалу,

зіставлення різних видів і форм музичних занять. До особливостей драматургії уроку музики слід

віднести нетрадиційну структуру поєднання традиційних видів діяльності та музичних творів:

 урок-гра; урок-інтерв’ю;

 урок-казка; урок-подорож;

 урок-концерт; урок-КВК;

 урок-вікторина; картинна галерея;

 урок-конкурс; пісенно-танцювальний практикум;

Такі типи уроків у своїй структурі містять ті ж самі форми роботи (види діяльності), що й

стандартні уроки. Але нестандартність ситуації, що вони створюють, підвищують зацікавленість і

активність учнів.

Існує ціла низка науково розроблених способів, різноманітних форм роботи, вибір яких

дозволяє підвищити внутрішню мотивацію дітей у навчальному процесі. Однією з форм зацікавленості учнів до творчої роботи на уроках музики, є виконання творчого завдання через ігри –

музичні та не пов’язані з музикою. Діти не просто люблять ігри – гра для них це реальне життя, а ще

навчання, засіб пізнання навколишнього світу, праця і серйозна форма виховання. Ігри не лише

дозвілля, у них поєднуються спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і

винахідливість, наполегливість і витривалість. Вони розвивають пам'ять, увагу, зосередженість,

гартують волю, почуття колективізму та взаємовиручки. Ігри мають і організуюче значення. Дитина

розуміє, чому потрібно дотримуватись правил гри. Ігри, що вимагають додержання правил, дуже

дисциплінують. Треба тільки, щоб вони не були нудними, тому слід активніше вводити в ігри співи,

танці, інсценізацію, робити театральні сценки. У процесі гри дитина навчається долати труднощі,

пізнає навколишнє середовище, шукає виходу з певних ситуацій. Такі ігри виховують дітей як

організаторів, які вміють наполегливо іти до мети і вести за собою інших, організовувати їх. Діти, які

беруть участь в іграх, особливо пов’язаних з музикою, стають справжніми творцями. Вони вчаться

творчо підходити і до мистецтва, до будь-якого завдання, яке ставить перед ним життя.

Гра «Кубики» (з буквами). Дитина кидає кубик і на букву, що випала, має назвати музичний термін.

Гра «Музичний рибалка». Музичні терміни записуються на кольорових рибках. Учні з акваріума

витягують рибу і пояснюють термін. Хто не може пояснити, кидає рибу в акваріум. Кращий той, хто

наловив більше риби.

Ритмічна гра «Естафета». Дві команди стають у колони. Останній у колоні тихенько постукує

ритм по плечу того, хто перед ним, - так передається ритм аж до першого учасника. Перший учасник

біжить до дошки і записує на ній ритмічний рисунок, який йому передали. Виграє та команда, яка

швидше і точніше відтворить рисунок.

Гра «Три картки». Кожен з варіантів гри можна використовувати під час тематичного оцінювання:

1. Учень, чи група учнів витягує на вибір одну із запропонованих карток і виконує зазначену на

ній пісню, яку вже вивчали.

2. Учень, чи група учнів витягує на вибір одну із запропонованих карток. Потрібно виконати

куплет відповідно до номера, зазначеного на картці. Якщо випаде картка з четвертим

номером, а куплетів три, треба виконати всю пісню (або відповісти на додаткове запитання із

вивченої теми).

3. Викликається або вибирається три учні, які тягнуть картки з номерами. Хто витягнув перший

номер, ставить запитання з вивченої теми. Другий – відповідає. Третій – оцінює відповідь.

4. Викликається або вибирається три учні, які тягнуть картки з номерами. Хто витягнув перший

номер – конферансьє, оголошує пісню і виконавця. Другий – артист, виконує пісню. Третій –

рецензент, аналізує виконання.

Гра «Намалюй ілюстрацію». Під час виконання класом пісні по одному представнику від кожного

ряду малюють ілюстрації до пісні. Після чого клас аналізує, чий рисунок найвдаліше передає

характер і зміст пісні. Ця гра навчає точно виражати свою думку, творчо мислити, шукати і

знаходити зв’язки між видами мистецтва.

Гра «Паперова дуель». На аркушах, які роздав учитель, учні повинні записати по три запитання з

матеріалу, вивченого на минулому уроці, усієї теми, або семестру (залежно від мети). За вибором

учителя або за допомогою лічилки викликаються по черзі по два учні. Із зібраних аркушів з

запитаннями витягують довільно по два. Після чого по черзі один зачитує запитання, а інший

відповідає. Кожна змістовна відповідь оцінюється в 2 бали. Ця гра дає учням можливість

активізувати пам'ять, образно мислити, формулювати думку та перевіряти себе, а вчителю –

актуалізувати навчання і швидко перевірити знання учнів.

Гра «Світлофор». Лічилкою вибирається учень регулювальник, який, піднімаючи, то червону, то

жовту, то зелену картку, подає сигнали учням, як виконувати пісню. Є кілька варіантів цієї гри:

1. На зелений колір світлофора діти притупують, на жовтий – проплескують, на червоний – іде

тактування.

2. Завдання світлофора можна змінювати. На зелений сигнал – співати вголос, на червоний

співати – «про себе», на жовтий – мовчати.

3. Учні діляться на 2-3 групи. Співати починає одна група, далі продовжує та, на яку показує

регулювальник. Ця гра розвиває увагу, ритмічний та мелодичний слух.

4. Учні діляться на 3 групи. Перші співають, як киці, другі, як собачки, треті, як корівки.

Співають по черзі ті, на кого вказує вчитель.

Гра «Десять музичних слів».

1. Учні повинні назвати десять слів, пов’язаних з музикою, - музичні терміни, прізвища

композиторів, назви музичних інструментів тощо.

2. Підібрати 10 музичних слів так, щоб вони мали від двох до десяти літер.

Кожна рольова гра починається з розподілу ролей. Найпоширеніший спосіб – лічилки:

1. Йшла Маринка на стежинку, загубила там корзинку,

А в корзинці паляниця, хто її з’їв, тому жмуриться.

2. Раз, два, три, чотири, п’ять, вийшов зайчик погулять. Як нам бути, що робити?

Треба зайчика ловити. Будем знову рахувать, раз, два, три, чотири, п’ять.

3. Попіл, попіл, попільниця, а де ж наша зозулиця? Понад морем літала, синім оком кивала.

А ти, друже, не кивай, а з города утікай!

3. Розробити звукові аналітико-синтетичні вправи для уроку читання (тема: «Ознайомлення з буквосполученням дз та його звуковим значенням. Читання слів з поступовим ускладненням їх звуко-складової структури», за підручником М.С. Вашуленко «Буквар»).

Білет № 33

1. Методична робота в школі: завдання і основні форми.

У Типовому статуті середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу записано, що одним із обов'язків педагогічних працівників є постійне підвищення свого професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної і політичної культури. Цьому значною мірою сприяє організація методичної роботи з учителями.

Основний зміст цієї роботи:

1)вивчення директивних документів уряду про школу;

2)вивчення і впровадження у практику передового педагогічного досвіду;

3)надання практичної допомоги вчителям з питань вдосконалення теоретичних знань, педагогічної майстерності;

4)постійне знайомство з новими досягненнями психолога-педагогічних наук і методики викладання навчальних предметів;

5)систематичне вивчення і аналіз навчальних програм, підручників, посібників, методичних рекомендацій;

6)вивчення і аналіз якості знань, умінь і навичок учнів, труднощів в опануванні навчальним матеріалом та вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

7)оволодіння новими методами і прийомами навчання і виховання.

Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика

Виділяють такі дві групи форм методичної роботи: індивідуальні і колективні. До індивідуальних форм методичної роботи відносять самоосвіту, стажування, наставництво, індивідуальні консультації, а до колективних — шкільні (міжшкільні), районні (міські) методичні об'єднання учителів, вихователів, класних керівників; районні (міські) методоб'єднання вчителів; постійно діючі та епізодичні семінари для вчителів, вихователів, директорів навчально-виховних закладів, їх заступників; педагогічні читання, виставки, конференції; опорні школи; школи передового педагогічного досвіду; творчі групи та інше.

Самоосвіта - педагог вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, педагогічні та методичні журнали, збірники.

Стажування. Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, протягом першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Мета стажування — набуття випускниками практичних та організаторських навичок, необхідних для педагогічної роботи на посаді, яку займають. Керівник навчального закладу призначає з числа кращих вчителів (вихователів) відповідної спеціальності керівників стажування — наставників.

Індивідуальні консультації для вчителів. В організації індивідуальних консультацій з учителями потрібно виходити з практичних потреб школи і кожного вчителя зокрема. Під час індивідуальних консультацій вчителеві дають конкретні поради з тих чи інших питань, рекомендують опрацювати відповідні журнальні статті, методичні посібники або методичні розробки уроків.

Методичні об'єднання вчителів. При наявності в школі не менше 5 вчителів одного і того ж предмета створюються шкільні методичні об'єднання (предметні). Засідання методичних об'єднань проводиться один раз на чверть, де вивчають і обговорюють директивні документи уряду, Міністерства освіти і науки, заслуховують доповіді з актуальних питань навчання і виховання учнів, відвідують і аналізують навчальні заняття, виховні заходи, роблять огляд новинок літератури аналізують навчальну документацію, дидактичний матеріал; виготовляють наочні посібники тощо.

Школа передового педагогічного досвіду створюється за пропозицією педагогічної ради школи, рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти. Керівником школи передового педагогічного досвіду є досвідчений учитель, або особа, досвід роботи якої схвалений і рекомендований для впровадження. Слухачі школи (5-10 чол.) передового педагогічного досвіду працюють за планом, складеним керівником школи з допомогою працівників рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти, з періодичністю одне заняття на місяць. Змістом роботи школи передового педагогічного досвіду є вивчення і впровадження у практику роботи передового педагогічного досвіду, озброєння вчителів умінням аналізувати чужий і власний досвід.

Робота творчих груп. До складу таких груп входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі (8-10 чол.). Завданням творчих груп є розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу, які є новими в педагогічній теорії і практиці, тобто робота їх носить випереджувальний характер. Тривалість роботи творчої групи залежить від складності тієї проблеми, над розв'язанням якої вона працює. Це може бути 1-2 роки. Завершальною формою роботи творчої групи є розробка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми в масовій педагогічній практиці.

Опорна школа. Вона має відповідну навчально-матеріальну базу, досвідчених і творчо працюючих педагогів, домагається високих результатів у навчанні і вихованні учнів.

Науково-практичні конференції — одна із форм теоретичної і практичної підготовки педагогічних працівників до роботи з учнями в середніх загальноосвітніх навчальних закладах. Тематика науково-практичних конференцій визначається тими завданнями, які ставить суспільство перед школою, потребами педагогічних колективів шкіл. Структура роботи науково-практичної конференції зазвичай така: пленарне засідання (розглядаються основні питання даної проблеми); робота в секціях (4-5 секцій з окремих напрямків вирішення даної проблеми); підсумкове пленарному засіданні (заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації).

Постійно діючі та епізодичні семінари спрямовані на розв'язання окремих проблем у роботі вчителів, вихователів, керівників шкіл і проводяться один або два рази в рік.

Курси підвищення кваліфікації. Педагогічні працівники їхпроходять один раз у 5 років. Можуть організовуватися і проблемні курси для вчителів, які працюють за новими навчальними програмами, підручниками; для вчителів-методистів, старших учителів; а також курси з актуальних проблем навчання і виховання школярів.

Творчі звіти вчителів. На педагогічній раді вчитель звітує про результати навчально-виховної роботи, ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить колег з власним досвідом, роздатковим і дидактичним матеріалом, сценаріями найбільш вдалих заходів.

Тижні педагогічної майстерності — це своєрідний звіт досвідчених вчителів, вчителів-методистів, старших вчителів про свою роботу. У програму тижня входить: проведення відкритих уроків, позакласних виховних заходів майстрами педагогічної праці, виставка наочних посібників, дидактичного матеріалу, учнівських зошитів, творчих робіт учнів.

Відкриті уроки. Ця форма роботи дає можливість показати особливості використання вчителем форм, методів і прийомів роботи на уроці, розв'язання окремих педагогічних проблем (здійснення навчальної роботи на уроці, реалізація індивідуального і диференційованого підходів до учнів, активізація пізнавальної діяльності школярів і ін.).

Методичні оперативки. Завдання методичних оперативок (оперативних нарад) — підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі.

Методична рада школи. До її складу входять керівники шкільних методоб'єднань, шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп, найбільш досвідчені вчителі, вчителі-новатори. У зміст її роботи входить: визначення основних напрямків діяльності предметних методоб'єднань учителів; вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду, досягнень психолого-педагогічної науки у практику роботи школи;

Експериментальний педагогічний майданчик. Мета створення — реалізація соціально-педагогічних ініціатив, спрямованих на оновлення змісту освіти, впровадження принципово нових технологій у практику закладів освіти. Автором таких ініціатив може бути будь-яка особа, а також заклад освіти, установа, кооператив, громадська організація тощо.

Методичний кабінет школи – надання практичної допомоги вчителям, вихователям, класним керівникам у формуванні їх педагогічної майстерності; координація методичної роботи в школі; пропаганда досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду роботи вчителів і педагогічних колективів.

2. Методика опрацювання розділу «Текст» у початкових класах.

- розповідь;

- опис;

- міркування.

Робота з розмежування наукового, ділового, художнього стилів починається з 3-го класу. На основі зіставлення, порівняння, аналізу діти вчаться розпізнавати стилі мовлення, добирати мовні засоби для передачі своїх думок відповідно до того чи іншого стилю. Доцільно використовувати конкретні приклади, які допоможуть учням усвідомити особливості різноманітних стилів мовлення.

Зразки ділового, наукового та художнього стилю можна аналізувати на уроках читання, оскільки тексти, вміщені в підручниках, багаті стильовими різновидностями. Вірші, оповідання, описи є зразками художнього стилю, науково-пізнавальні статті – прикладом наукового стилю. Бесіди за прочитаним, на основі спостережень, перекази на уроках читання дають учням практичні вміння у використанні різноманітних стилістичних ресурсів мови.

На уроках української мови доцільно опрацьовувати функціональні стилі через з’ясування завдань кожного стилю зокрема, добір і аналіз текстів з визначенням найхарактерніших мовних засобів, залучення учнів до самостійного складання текстів певного стилю і призначення. Щоб ефективно донести до свідомості дітей поняття про стилістичну диференціацію рідної мови, доцільно використати таблицю «Про одне й те ж по-різному». Зміст таблиці має бути доступним, зрозумілим, цікавим і близьким життєвому досвіду дітей. Наприклад, учитель звертається до класу:

- Уявімо собі, що ми ведемо розмову про школу. Прочитайте оголошення:

ОГОЛОШЕННЯ

Свято відкриття нової школи відбудеться 31 серпня о 10 годині.

На урочини запрошуються учні, батьки, вчителі, будівельники, всі охочі.

Дирекція школи

- А ось як написав про школу поет:

Я люблю рум’яну осінь,

Над садами чисту просинь,

Молотарки спів у полі,

Перший дзвоник в нашій школі,

Що нас кличе, мов зоря,

До книжок, до букваря.

Я нарву найкращих квіток,

Принесу з росою в клас,

Де стрічає вчитель нас.

М.Стельмах

- Енциклопедія поняття «школа» визначає так: «Школа – навчально-виховний заклад для навчання і виховання дітей, молоді та дорослих. Вона відіграє велику роль у розвитку суспільства, в житті окремих людей, прилучаючи нові покоління до духовної культури, озброюючи учнів необхідними знаннями, вміннями і навичками».

У процесі бесіди вчителя з класом учні роблять висновок, що в усіх випадках йдеться про школу. Перший текст написаний у діловому стилі; другий текст належить до художнього стилю; третій текст – до наукового стилю.

У першому тексті конкретно і стиcло повідомляється про предмет, у другому – живописно змальовано предмет, а в третьому – художній стиль). Спільною рисою усіх трьох текстів є те, що в них йдеться про школу. Тексти відрізняються метою висловлювання. Перший подає точні відомості про початок свята усім, хто прочитає оголошення (діловий стиль). Другий текст висловлює думку автора про школу, розкриває його почуття до вчителя і робить це так живописно, що ми уявляємо барви осені, чуємо її звуки, бачимо картину свята «Першого дзвоника» (художній стиль). Третій текст стисло і чітко дає поняття про предмет, його особливості, призначення з використанням термінів (науковий текст).

Порівняльний аналіз наведених текстів допоможе зробити висновок про те, що залежно від мети та умов спілкування про одне й те ж явище, подію, предмет можна сказати по-різному завдяки мовним засобам.

Програмою з української мови передбачено набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне й монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. У ході підготовки до виконання мовленнєвих вправ учитель, а відтак і учні, повинні зосередити увагу на особливостях кожного типу тексту.

У тексті-розповіді йдеться про послідовні події, пов’язані між собою. Текст-розповідь близький до оповідання як літературно-художнього жанру. У такому тексті бувають дійові особи, діалоги між ними. Основна увага зосереджена на фактах, подіях, тому в тексті багато дієслів та іменників. У текстах-розповідях можуть бути елементи опису природи, портрети. Загальне питання, на яке відповідає такий текст, - що відбулося? що відбувається?. Наприклад:

Ведмеже сімейство

На осяяну сонцем лісову галявину вивела ведмедиця своїх маленьких ведмежат. Туляться вони до матері. Лячно їм у величезному лісі: лише недавно вибралися вони з теплого барлога. Прислухаються ведмежата, як шумить вітер у верховітті дерев, як пересвистується і співає невидиме птаство, а на високій сосні дятел вистукує барабанний дріб. Буде малеча звикати тепер до рідного лісу, гратися й качатися на м’яких купинах, лазити по деревах.

Дата добавления: 2015-05-08