КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття, ознаки, види істини. Критерії істини
Проблема істини с серцевиною гносеологічної проблематики. Суперечливість та складність цієї проблеми унеможливлює єдино правильне визначення істини та її критеріїв. У класичній філософії істину розуміли згідно з двома базовими принципами, — принципом кореспондентності: істина — це відповідність знання об'єктивному стану речей предметного світу (Арістотель, Ф. Бекон, Спіноза, Гельвецій); принципом когерентності: істина — відповідність знання внутрішньо притаманним характеристикам певної ідеальної сфери (Абсолют у Платона, Г. Гегеля, вроджені ідеї Р. Декарта тощо). Тобто в класичній гносеології істина має об'єктивний статус і протиставляється хибі. Некласична філософія відмовляє істині в об'єктивному статусі, включаючи до проблематики істини й суб'єктивний фактор. Істина залежить від суб'єкта, його соціально-історичного типу, специфіки пізнання тощо. Тому філософська герменевтика замінює проблему істини проблемою інтерпретації, аналітична філософія не відділяє істину від знакової системи, в якій вона конструюється — у мові, тому проблеми філософії взагалі — це проблеми мови. Філософія постмодерну стирає принципові риси між істиною та хибою. Постмодернізм відмовляється від класичної теорії пізнання, відповідно до якої уявлення розуміється як відтворення об'єктивності, що знаходиться поза суб'єктом. Останній перетворюється із пасивного спостерігача в учасника «ігор істини», де остання — штучний феномен, зміст якої залежить від соціально-історичного змісту пізнавальної діяльності, а її характер є операційний (істина — не мета, а засіб пізнання, спосіб організації пізнавальної діяльності).
Сучасна філософія та наука відійшла від статичного розуміння істини, стверджуючи її процесуальний характер. Істина розуміється не просто як відповідність поняття предмету, думки дійсності, а як процес збігу мислення з предметом, який є невіддільним від діяльності. Розуміння істини як процесу містить усвідомлення того, що істина завжди конкретна і має моменти абсолютності та відносності. Під абсолютною істиною розуміють: 1) точне, вичерпне знання, певний горизонт пізнавальної діяльності; 2) у контексті елементарного знання, яке носить постійний характер. Наприклад — хімічний елемент має атомну масу, Друга світова війна закінчилась 2 вересня 1945 р.; 3) знання, що зберігає своє значення, попри історичний розвиток науки, під час якого абсолютна істина конкретизується, збагачується новим змістом (закони Ньютона після появи теорії відносності Ейнштейна). В останньому варіанті розуміння абсолютна істина постає як форма об'єктивної істини — форми, зміст якої не спотворюється суб'єктом, а визначається самим об'єктом. Наприклад, знання етіології та патогенезу туберкульозу за змістом визначається об'єктом пізнання (паличка Коха та механізми її взаємодії з організмом людини), а не суб'єктом. Оскільки істина процесуальна, її зміст постійно збагачується новими формами, то формою вираження об'єктивної істини виступає істина відносна — вид істини, який відображає наявний рівень знання. Вона виражає мінливість знання, тому відносна істина завжди неповна, приблизна. Класифікація видів істин вимагає спиратися на певні критерії істини, що дає змогу стверджувати, що результат пізнання істинний або ж хибний. Філософія науки та гносеологія виділяє низку таких критеріїв: ¾ несуперечливість; ¾ повнота; ¾ когерентність (узгодженість отриманих знань із вже існуючими, які визнані істинними); ¾ прагматичність (корисність визнання певного знання як істинного на певному етапі дослідження, яке потім може бути визнане хибним);
¾ евристичність (творчий потенціал істини забезпечувати приріст знання, його розширення). У матеріалістичній філософії головним критерієм істинності отриманих знань виступає практика. Практика — свідома доцільна предметно-чуттєва, специфічно людська діяльність, спрямована на осягнення та перетворення навколишнього світу. Поняття практики дає змогу поєднати емпіричний та раціональний рівні пізнання, подолати розірваність суб'єкта та об'єкта — практика показує, що об'єктивний матеріальний світ існує не безвідносно до активно діючого суб'єкта. Виступаючи критерієм істини, практика не тільки володіє «вирішальним словом» у проблемі істинності знань, а й є рушійною силою, початком пізнання (адже будь-яке пізнання здійснюється з певною метою).
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 4730; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |