Функції мови

Замечания об алгоритме порождения гипотез первого рода для обобщенного ДСМ-метода

Напомним обозначения:

O _n (+ s, + p) = { o Î O _n ⁺ (p) | s содержится в o },

O _n (+ s, – p) = { o Î O _n ^– (p) | s содержится в o },

O _n (– s, + p) = { o Î O _n ⁺ (p) | s не содержится в o },

O _n (– s, – p) = { o Î O _n ^– (p) | s не содержится в o }.

Порождение гипотез первого рода в обобщенном ДСМ-методе включает следующие этапы:

· Найдем все непустые пересечения (не менее, чем двух) объектов из O _n ⁺ (p).
Для этого можно использовать, например, алгоритм Норриса.
В результате получим множество C _n ⁺ (p) кандидатов на возможные причины свойства p.

· Для каждого элемента s множества C _n ⁺ (p) рассмотрим множество O _n (+ s, – p) (множество отрицательных примером, содержащих s).
Если O _n (+ s, – p) = Æ, то s является абсолютной причиной свойства p. Тогда формируем гипотезу T (s, p, Æ).
В противном случае найдем все непустые пересечения (не менее, чем двух) объектов из O _n (+ s, – p). Для этого можно опять использовать алгоритм Норриса.
Полученное множество фрагментов обозначим через X ₀. Пусть X = X ₀ \ {s}.
(Можно поступить и по другому. Положить X = { t \ s | t Î X ₀}).
Если X ¹ Æ, то формируем гипотезу T (s, p, X), точнее J_{á+1, n +1ñ} T (s, p, X). В противном случае никаких гипотез не формируем.

Правила второго рода для обобщенного ДСМ-метода будут иметь следующий вид:

	J(t, n) (o Þ1 p),	CII n ^+(o, p)
Já+1, n +1ñ (o Þ1 p)

	J(t, n) (o Þ1 p),	CII n ^–(o, p)
Já–1, n +1ñ (o Þ1 p)

Условие CII _n ⁺(o, p) понимается следующим образом:

Существует s такое, что J_{(+1, n )} T (s, p, X), s содержится в o и ни одно t из X не содержится в o.

Одна из возможных формулировок CII _n ^–(o, p) будет следующей:

Неверно, что CII _n ⁺(o, p) и существует s такое, что J_{(+1, n )} T (s, p, X), s содержится в o и хотя бы одно t из X содержится в o.

Возможны и другие варианты формулировок правил второго рода.

Задание

Дана таблица:

Объекты	Обладание свойством
o 1={a, b, k, l, m, p}	+
o 2={c, d, x, y, z}	+
o 3={a, b, x, y, z}	–
o 4={c, d, k, l, m, n}	+
o 5={a, b, t, u, v}	+
o 6={a, b, x, k, l}	–
o 7={a, b, y, u, v}	–
o 8={a, b, z, t, m}	–
o 9={c, d, t, u, v}	?
o 10={c, d, x, k, m}	?
o 11={c, d, y, z, w}	?
o 12={a, b, x, p, w}	?
o 13={a, b, k, p, t}	?
o 14={a, b, y, i, j}	?
o 15={a, b, i, j, k}	?
o 16={a, b, i, j, z, w}	?
o 17={a, b, c, d, x, y, w}	?
o 18={i, k, x, p, w}	?

Найти гипотезы первого рода для обобщенного ДСМ-метода. Найти гипотезы второго рода. Сравнить с гипотезами, полученными с помощью простого ДСМ-метода.

1. Комунікативна (функція спілкування). Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві.

2. Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців.

3. Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах.

4. Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.

5. Експресивна (виражальна). Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.

6. Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку.

7. Культорологічна. Мова є носієм культури народу – мовотворця. Кожна Людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, казки, легенди, перекази, історію, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації.

8. Ідентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації мовців, засоби вияву належності їх до однієї спільноти: я такий, як вони, бо маю спільну з ними мову.

Дата добавления: 2015-05-08